Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
піп
3
Лат. рāра «папа» є того ж кореня, що дав праслов'янське роръ, давньоруське попъ, українське піп, пол. чес. слц. вл. нл. pop, схв. пȍп, слн. pòp, полаб. püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель».
Шило на мило (продовження)
Брюкнер, етимолог. сл. пол. мови:
pop, popek, popi; oznacza dziś tylko ‘księdza ruskiego’, ale jeszcze w 15. i w 16. wieku ‘rzymskiego’, a świadczą o tem wszelakie nazwy miejscowe: Popowo itd., rozsiane po całej Polsce. Nazwę zatrzymali Cyryl i Metody od misjonarzy niemieckich, których pfaffo (dziś Pfaffe), Słowianie alpejscy i morawscy jako pop przejęli, bo Słowianin zastępywał w 7.—10. wieku obce f przez p (p. panew, piła, post). Niem. pfaffo pochodzi od tego samego grec. papās, co i Papst; różnica zasadza się na wieku: Papst z starofranc. papes, zaś Pfaffe o kilka wieków rychlej wprost z grec. (jak np. i nazwa Kirche, p. cerkiew); pápas, łac. papa (wcześnie do »rzymskiego« ograniczony), miał też odmienny przycisk od papás, powszechnej nazwy dla ‘kleryka mniejszych święceń’. Dziś więc możemy pop, cośmy zastąpili księdzem (p.), uważać za rusyzm, ależ nie był nim ani w psałterzu, ani w biblji (Leopolita kładzie już jednak »kapłan« miasto pop). Już od 16. wieku wymieniana popadja, ‘żona popa’, jest pożyczką ruską, popadja, serb. popadija, już w cerkiewnem. Od nas pruskie paps, ‘ksiądz’.
Уже відомо.
Лат. рāра «папа» є того ж кореня, що дав праслов'янське роръ, давньоруське попъ, українське піп, пол. чес. слц. вл. нл. pop, схв. пȍп, слн. pòp, полаб. püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель».
... яке у свою чергу виводяться від нар.-лат. pаpа «тс.», утвореного на базі гр. παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик», мабуть, пов’язаного з πάπας «(римський) папа». Чому не дали все джерело, добродію?
Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Лат. рāра «папа» є того ж кореня, що дав праслов'янське роръ, давньоруське попъ, українське піп, пол. чес. слц. вл. нл. pop, схв. пȍп, слн. pòp, полаб. püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель».
Вибачте, ви хоч розумiєте значення слiв папа та пiп?
Як ви назвете главу католицькоï церкви: пiп римський? 🤦♂
Шило на мило:
goroh.pp.ua: піп#20947
Пiп - очевидно, запозичення з давньоверхньонімецької мови (ЕСУМ)
Шило на мило (продовження)
Брюкнер, етимолог. сл. пол. мови:
pop, popek, popi; oznacza dziś tylko ‘księdza ruskiego’, ale jeszcze w 15. i w 16. wieku ‘rzymskiego’, a świadczą o tem wszelakie nazwy miejscowe: Popowo itd., rozsiane po całej Polsce. Nazwę zatrzymali Cyryl i Metody od misjonarzy niemieckich, których pfaffo (dziś Pfaffe), Słowianie alpejscy i morawscy jako pop przejęli, bo Słowianin zastępywał w 7.—10. wieku obce f przez p (p. panew, piła, post). Niem. pfaffo pochodzi od tego samego grec. papās, co i Papst; różnica zasadza się na wieku: Papst z starofranc. papes, zaś Pfaffe o kilka wieków rychlej wprost z grec. (jak np. i nazwa Kirche, p. cerkiew); pápas, łac. papa (wcześnie do »rzymskiego« ograniczony), miał też odmienny przycisk od papás, powszechnej nazwy dla ‘kleryka mniejszych święceń’. Dziś więc możemy pop, cośmy zastąpili księdzem (p.), uważać za rusyzm, ależ nie był nim ani w psałterzu, ani w biblji (Leopolita kładzie już jednak »kapłan« miasto pop). Już od 16. wieku wymieniana popadja, ‘żona popa’, jest pożyczką ruską, popadja, serb. popadija, już w cerkiewnem. Od nas pruskie paps, ‘ksiądz’.
Запозичення рівно таке ж як слова Бог, князь, хліб — ще в праслов'янську пору. Чи може бути слова Бог, князь, хліб тож викидати будем?
І так, я пропоную називати його саме Римським Попом, як називали б його русичі та древні племена слов'ян.
Про Бога Ви вигадуєте.
Та ну?
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/bogъ
>Запозичення рівно таке ж як слова Бог, князь, хліб — ще в праслов'янську пору. Чи може бути слова Бог, князь, хліб тож викидати будем?
І так, я пропоную називати його саме Римським Попом, як називали б його русичі та древні племена слов'ян.<
Ви спочатку з'ясуйте, як нашi предки називали папу 🤦♂️
Уже відомо.
Лат. рāра «папа» є того ж кореня, що дав праслов'янське роръ, давньоруське попъ, українське піп, пол. чес. слц. вл. нл. pop, схв. пȍп, слн. pòp, полаб. püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель».
Не пишiть дурниць. Зазирнiть хоча б у Словник староукраïнськоï мови
ПІП (служитель релігійного культу)
неможливе також запозичення їх із готської (гот. *рара, Stender-Petersen 428–429) або давньоісландської мови (дісл. *рарō «священик», Uhlenbeck AfSlPh 115, 490);
малообґрунтоване виведення слов’янських форм (Корш. Сб. ОРЯС 75, 24; Фасмер ГСЭ 2, 267; 3, 156–157; Sobolevskij AfSlPh 33, 479; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 165; Горяев 274; Mikkola Berühr. 154) безпосередньо від гр. παπα̃ς «священик»;
псл. роръ «проповідник; духовна особа, священик, піп»;
очевидно, запозичення з давньоверхньонімецької мови;
... яке у свою чергу виводяться від нар.-лат. pаpа «тс.», утвореного на базі гр. παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик», мабуть, пов’язаного з πάπας «(римський) папа». Чому не дали все джерело, добродію?