Дайте приклад речіння, де торжество не буде святом.
Кожну нову вправу він виконував так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 174).
Марусякові почало здаватися, що таки дійсно там Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 248)
Ми вмовились не розглядать тут цього значіння (див. насподі).
Найкращий переклад.
Як переклад Гарі Потера:
Українська: "Урочисто присягаю не затівати нічого доброго."
Російська: "Торжественно клянусь, что замышляю шалость."
Якщо це комусь цікаво, звичайно.
Хочете сказати, що наявність того слова в перекладі тої книги має бути певне свідчення питомости того слова в руській мові, всупереч твердженню етимологів про його походження від лядського uroczysty? Так, дуже "цікаво"...
Я не знав етемологію цього слова. Я просто написав про те, як це слово гарно використали в перекладі та те, як воно співставлене з російським перекладом. Не треба шукати в моїх словах те, чого я не писав. Починаю відчувати як кожен ваш коментар до мене дуже часто безпричинно негативний. Я не розумію для чого.
r2u.org.ua: свято
Так і буде, бо походить від нашого "торг", "торговиця", "торжок", "торжище" "торжити" (торгувати).
"Злобою і торжеством переповнилося серце опришка" (Гнат Хоткевич).
Торжество - (feierlichkeit, feier) - урочистість, свято. Сл. Желехівського.
-
ц.-сл., стсл. тръжьство «свято, урочистості» утворено від тръгъ «ринок» як калька гр. πανήγυρις «святкові збори», пов’язаного з ἀγορά «ринок». Поширенню слова сприяв вплив рос. мови.
Я вже це читав вище, геть непереконливо.
А те. що слово ідентичне до церковнослов'янського виникло незалежно від цієї мови - переконливо?
До чого тут москвинська, якщо слово було запозичене ще в давньоруську добу
До речi, ось:
- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Торжество́ = торжество́ (С. Жел. Ш.), урочи́стость (С. Ш.), сьвяткува́ння
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Триу́мф, -фу, м. Тріумфъ, торжество. До короля з триумфом їздив пишно. К. Бай. 32
Брехня. Русь писала книжною болгарською мовою з усіма такими словами як совокуплєніє, власть, вражескій, іскуплєніє, благоврємєнний, возмєздіє, якими аж пропитані давні книжки, але народ говорив своєю рідною мовою. Просто москалі ті слова вкрали в болгар ближче до кінця 16 століття, тому брешуть, буцімто ті слова у них ще від руської пори. Українці ж як розмовляли своєю народною мовою споконвіків, так її і зберегли, і нічого нам зичити в болгар.
Тоді по-вашому виходить, що й слово "торг" і вся низка похідних від нього теж суть болгарські, але це не так.
Церковнослов'янщина. Є тільки в Уманця та Спілки. Це нічого не доводить. Вади їхньої словниці звісні.