Звідки пішла ця пошесть — вживати є з іменником в О. в.?
Є талановитим працівником, є гарною літераторкою тощо.
Адже це все польщизна!
Українською — є з іменником в Н. в.
Вона [є] красуня, він [є] талонивитий художник, це [є] таке красиве тощо.
Навіть тут, на Словотворі бачу, як розповсюджується ця пошесть 🤷♂️🤦♂️
Ця “пошесть” є вже давно. Нічого нового.
Orõden pad is déyeslovami “buiti” ci “sluiti”, “buiti zuan” bé, xotya i rédoc, ta i u daunyorousscœi móuvé, na pr.:
»Ôt Vareag bo prozuaxea sea Rousïõ« (Hipatïeûsca létopisy), ne »prozuaxea sea Rousy«.
Це галицька граматика. І. Огієнко таки пише, що це явище прийшло з польської: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up?q=Є, єсть. Серед змалку московськомовних воно підпирається московським “являться” + додаток в орудному одмінку. “Он является выдающимся…” перекладають до слова, купно з граматикою, як “він є видатним…”
Звідки пішла ця пошесть — вживати є з іменником в О. в.?
Є талановитим працівником, є гарною літераторкою тощо.
Адже це все польщизна!
Українською — є з іменником в Н. в.
Вона [є] красуня, він [є] талонивитий художник, це [є] таке красиве тощо.
Навіть тут, на Словотворі бачу, як розповсюджується ця пошесть 🤷♂️🤦♂️
Це галицька граматика. І. Огієнко таки пише, що це явище прийшло з польської: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up?q=Є, єсть. Серед змалку московськомовних воно підпирається московським “являться” + додаток в орудному одмінку. “Он является выдающимся…” перекладають до слова, купно з граматикою, як “він є видатним…”
Звідки пішла ця пошесть — вживати є з іменником в О. в.?
Є талановитим працівником, є гарною літераторкою тощо.
Адже це все польщизна!
Українською — є з іменником в Н. в.
Вона [є] красуня, він [є] талонивитий художник, це [є] таке красиве тощо.
Навіть тут, на Словотворі бачу, як розповсюджується ця пошесть 🤷♂️🤦♂️
Галичина є Україна, не треба нас відділяти.
Вам би годилось дізнаться про одмінність між говірковою та взірцевою мовою. Не завадило б почитать і про історію новочасної української мови, почитать класиків, а ще вийти в люди та послухать живу народну мову своєї околиці.
Галичина є Україна, не треба нас відділяти.
Вам би годилось дізнаться про одмінність між говірковою та взірцевою мовою. Не завадило б почитать і про історію новочасної української мови.
Галичина є Україна, не треба нас відділяти.
історію я читав. У творенні літературного взірця брали участь письменники зі сходу та заходу, за взірець узяли південно-східні говірки, але й галицькі повпливали добряче на стандарт. Не треба боротися за безглузде відгородження Галичини від мовотворення.
Ви прислухались до живої народної мови своєї околиці? Вас геть не бентежить, що ваша мова чужа людям, що розмовляють українською змалку?
Галицькі інтелігенти позначились на українському мовному взірці передусім тим, що вони повитискали питомі мовні явища більшості своїми. Такої мови мені не треба.
Ваше “брали участь” і “впливати” теж галицькі новотвори. Ви хоч знаєте, як це бринить негалицькою українською?
історію я читав. У творенні літературного взірця брали участь письменники зі сходу та заходу, за взірець узяли південно-східні говірки, але й галицькі повпливали добряче на стандарт. Не треба боротися за безглузде відгородження Галичини від мовотворення.
Ви прислухались до живої народної мови своєї околиці? Вас геть не бентежить, що ваша мова чужа людям, що розмовляють українською змалку?
Галицькі інтелігенти позначились на українському мовному взірці передусім тим, що вони повитискали питомі мовні явища більшості своїми. Такої мови мені не треба.
Ваше “брали участь” і “впливати” теж галицькі новотвори. Ви хоч знаєте, як це бринить негалицькою українською?історію я читав. У творенні літературного взірця брали участь письменники зі сходу та заходу, за взірець узяли південно-східні говірки, але й галицькі повпливали добряче на стандарт. Не треба боротися за безглузде відгородження Галичини від мовотворення.
Так прислухався, і ні, не бентежить. Є один літературний стандарт, який чужий усім діялектам, навіть галицьким, але чомусь ніхто крім вас не хоче підсунути літературну мову під свій стандарт. Та й боже, “повитискали питомі явища більшості своїми” – так розвиваються мови! Галичина – не ляхи/москалі. Це наші землі!
“Ваше “брали участь” і “впливати” теж галицькі новотвори. Ви хоч знаєте, як це бринить негалицькою українською?”
Вибачте, а вас від ваших слів не нудить часом?
Я не вперше чую таке од змалку московськомовної людини, що навчилась української з книжок, а не з живих вуст. У такому разі дальша розмовна не гідна мого часу.
Так прислухався, і ні, не бентежить. Є один літературний стандарт, який чужий усім діялектам, навіть галицьким, але чомусь ніхто крім вас не хоче підсунути літературну мову під свій стандарт. Та й боже, “повитискали питомі явища більшості своїми” – так розвиваються мови! Галичина – не ляхи/москалі. Це наші землі!
Тобто таки не знаєте, то замість одповісти до діла перейшли на мою особу. Тож не марнуватиму часу та закінчу цю розмову.
“Ваше “брали участь” і “впливати” теж галицькі новотвори. Ви хоч знаєте, як це бринить негалицькою українською?”
Вибачте, а вас від ваших слів не нудить часом?
Я робитиму так, як маю за потрібне. Dixi.
Я вас прошу, припиніть витискати галицькі впливи з української й не ганьбіться.
Я вас прошу, припиніть витискати галицькі впливи з української й не ганьбіться.
Слухайте, це ви не ганьбіться. Й не треба постійно кричати про захист галицьких упливів, якщо це недоречно, адже пан Олекса вам сказав, що це вплив польщизни!
То якого біса ви тут репетуєте?
Тут Словотвір український чи польський? Ми намагаємось послуговуватись українською чи польсько-москвинським суржиком?
Ви тільки намагаєтесь забалакати тему, адже по суті нема що сказати 🤷♂️.
До речі, про галицькі впливи. Ми літературною мовою говоримо/пишемо: сказати, робити, пити, мріяти тощо, замість сказать, робить, пить, мріять. І якось наче ніхто не намагається викинути цю літературну норму 🤷♂️
Я робитиму так, як маю за потрібне. Dixi.
Я вас прошу, припиніть витискати галицькі впливи з української й не ганьбіться.
Вибачте за мою риганину. Утім мене справді рупить питання, як бути з галицькими словами. Невже більшість мов повстали суто з одного говору? Я можу згадати наприклад літературний стандарт німецької Hochdeutsch, котрий хоч і постав з одного говору, та його вимова має рису з іншого, північного говору - вимова -ig як “іхь”, замість питомого для південних, що на них і постала німецька, “iґ”. Можливо й інші мови схожим чином розвинулися?
P.S. я не народився з московською, говорив змалку українською, хоч і змосковщеною.
Це галицька граматика. І. Огієнко таки пише, що це явище прийшло з польської: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up?q=Є, єсть. Серед змалку московськомовних воно підпирається московським “являться” + додаток в орудному одмінку. “Он является выдающимся…” перекладають до слова, купно з граматикою, як “він є видатним…”
Звідки пішла ця пошесть — вживати є з іменником в О. в.?
Є талановитим працівником, є гарною літераторкою тощо.
Адже це все польщизна!
Українською — є з іменником в Н. в.
Вона [є] красуня, він [є] талонивитий художник, це [є] таке красиве тощо.
Навіть тут, на Словотворі бачу, як розповсюджується ця пошесть 🤷♂️🤦♂️
Цілком собі наше, ніяка не “пошесть”, у цьому розумінні
Це галицька граматика. І. Огієнко таки пише, що це явище прийшло з польської: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up?q=Є, єсть. Серед змалку московськомовних воно підпирається московським “являться” + додаток в орудному одмінку. “Он является выдающимся…” перекладають до слова, купно з граматикою, як “він є видатним…”
Звідки пішла ця пошесть — вживати є з іменником в О. в.?
Є талановитим працівником, є гарною літераторкою тощо.
Адже це все польщизна!
Українською — є з іменником в Н. в.
Вона [є] красуня, він [є] талонивитий художник, це [є] таке красиве тощо.
Навіть тут, на Словотворі бачу, як розповсюджується ця пошесть 🤷♂️🤦♂️Цілком собі наше, ніяка не “пошесть”, у цьому розумінні
Либонь ваше, бо ви вживаєте сучмови замість української. Одначе це явище не своє в найчисленніших серед українських південно-східних говірках – основі новітньої української зразкової мови. Його годі й ськать у класиків.
Я робитиму так, як маю за потрібне. Dixi.
Я вас прошу, припиніть витискати галицькі впливи з української й не ганьбіться.
Вибачте за мою риганину. Утім мене справді рупить питання, як бути з галицькими словами. Невже більшість мов повстали суто з одного говору? Я можу згадати наприклад літературний стандарт німецької Hochdeutsch, хоч і повстав з одного говору, та його вимова має рису з іншого, північного говору (вимова -ig як “іхь”, замість жданого “iґ”). Можливо й інші мови схожим чином розвинулися?
P.S. я не народився з московською, говорив змалку українською, хоч і змосковщеною.
Одповім трохи згодом.
Це галицька граматика. І. Огієнко таки пише, що це явище прийшло з польської: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up?q=Є, єсть. Серед змалку московськомовних воно підпирається московським “являться” + додаток в орудному одмінку. “Он является выдающимся…” перекладають до слова, купно з граматикою, як “він є видатним…”
Звідки пішла ця пошесть — вживати є з іменником в О. в.?
Є талановитим працівником, є гарною літераторкою тощо.
Адже це все польщизна!
Українською — є з іменником в Н. в.
Вона [є] красуня, він [є] талонивитий художник, це [є] таке красиве тощо.
Навіть тут, на Словотворі бачу, як розповсюджується ця пошесть 🤷♂️🤦♂️Цілком собі наше, ніяка не “пошесть”, у цьому розумінні
Либонь ваше, бо ви вживаєте сучмови замість української. Одначе це явище не своє в найчисленніших серед українських південно-східних говірках – основі новітньої української зразкової мови. Його годі й ськать у класиків.
Не дивуюся, що Ви таке пишете: сам колись мало не став такий. Серед ознак – авжеж, читання думок Н-Л про “галичанізми-полонізми” (до речі, Ви читали, що я писав про нього, його помилки?). Та, на щастя, минулося.
“У класиків” узагалі не так-то й багато вживання “щось Є щось/чимось”, і саме тому я наполягаю на відмінностях розмовної (“народної”), літературної й наукової мови. Я Вам писав (https://slovotvir.org.ua/words/reaktsiia-naukove):
“Отже, добродію Олексо:1) Ви можете дати приклади вживання слова “перекинутися” (а також перевернутися) не в казково-вигадковому й не переносному значенні?2) можете дати приклади вживання цих слів не стосовно людей/тварин/вигаданих існот?3) можете дати хоч якісь докази на користь того, що будь-які слова розмовної Мови були б доречні в науковій?4) невже Ви не розумієте різниці відтінків значень “перекинутися” й “перетворитися”?”.
Далі. Кілька прикладів “щось є чимось” я таки навів.
Далі. Іще раз питаю: чому в теп. ч. не може бути “бути + ім. ор. в.”, як у мин. і майб.?