Чи варто відділити "ся" від дієслів

Через те, що “ся” приросло до дієслів, а люди не знають, або не розуміють, що воно значе. Почали вживати слова в нелогічних випадках/ інколи словослівля/ або “ся” тримає застарілу форму слова/ а подекуди все одразу: дивлюся, самочинно відчиняться, ламаєТЬся
Я дивлюся відео → має бути я дивлю відео
Подивися на ньо → подиви на ньо
Двері автоматично відчиняться→ двері відчинять ся
А також, якщо ми користаємо “ся” чому нам не користати чудові: ня - мене, тя - тебе
Також чому б не користати й січені нові форми мені - мі, собі - сі та подібне (мені всі ці вар’янти довподоби й хочу, щоб люди користали не тільки себе мене….
Мені цікава ваша думка про це

Ся- скорочення від себя ,зараз якщо і відокремлювати то буде се -скорочення від  себе ,сі- від собі. Дивити сі ,маяти се ,бити сі … 
Якщо і впроваджувати такі поправки в мові ,то майже повністю будемо вторювати з чеської мови : грал йсем се на венку ; грав сме се на вулиці . Подібно вживається лише на найзахідніших теренах країни ,там де під Австрійським цітірством були люди ,та мали тісну взаємодію з словаками та чехами .
Я проти відокремлення , та якщо зумієте добре це все розробити ,можу змінити думку 

-ся в дієсловах це не тільки дослівно себе. І гадаю разом писати непогано

Але це мабуть черговий геній буде розказувати, що молитися, боротися, боятися і кохатися (з кимось) не можна, і що пасив завжди поганий

Через те, що “ся” приросло до дієслів, а люди не знають, або не розуміють, що воно значе. Почали вживати слова в нелогічних випадках/ інколи словослівля/ або “ся” тримає застарілу форму слова/ а подекуди все одразу: дивлюся, самочинно відчиняться, ламаєТЬся
Я дивлюся відео → має бути я дивлю відео
Подивися на ньо → подиви на ньо
Двері автоматично відчиняться→ двері відчинять ся
А також, якщо ми користаємо “ся” чому нам не користати чудові: ня - мене, тя - тебе
Також чому б не користати й січені нові форми мені - мі, собі - сі та подібне (мені всі ці вар’янти довподоби й хочу, щоб люди користали не тільки себе мене….
Мені цікава ваша думка про це

Були дискусії на початку 20-го століття про це, Нечуй-Левіцький зокрема називав писання “ся” осібно галицьким звичаєм, не притаманним більшості говорів.

То нє є ко҅роченїє.
‹сѧ› (*sen) є древнии твар видноꙅо падєжоу ида просто ѡд праиндоевроупскоѣ.

Ся- скорочення від себя

Pervçui, œd ceoho?? — ‹себЯ›?? 😳 Ne znayete rousscoho ‹sebE›?? 😠

Za drougoe, ‹sea› ne e ’iscototchéinnhe›, ale prislœinen [tvar] (“encliticum”), cyto znacity cyto stoyity u recéinnhie tam cde na “sebe” néyma nagolosou. Pricladi: ‹Ona odeagaié sebe.› = “She dresses [herself — and not anyone else].” — nagolos na “sebe = herself” : ‹Ona sea odeagaié.› = “She dresses [herself].” — nagolos na “odeagaié = dresses”.

Були дискусії на початку 20-го століття про це, Нечуй-Левіцький зокрема називав писання “ся” осібно галицьким звичаєм, не притаманним більшості говорів.

 Bay dougye, pervçui, Neciouy-Leviçscuy e viedœum peredsõdivœsttiõ ic pœuldenno-zaxœidnuim nariecciam, za drougoe, u dauniorousscie bie ‹sea› ocremo œd dieyeslova — i pered i po ; za trèite, ta ‘bœilxésty govorœu’, cyto o yéi pischete, e slobojeansca uzxœidniaçsca roussco-veatsca miescheanca — sõrgic, xotcha i u zaxœidnuix nariecciax e ci malo cerpano yz leadscui ci roumounscui ci slovaçscui ci õgorscui, use ge ta móuva idé preamo yz dauniorousscui, a u dauniorousscie bie ‹sea› ocremo œd dieyeslova. Tà, bõdy simy, ‘bœilxésty’, na Uzxodie, e bœilxésty ino cerez zemlepisy — stepovi rœuninui : se e tóge hi porœunati eaghelscõ móuvõ u Ameriçie ci Aphriçie Australïie is eaghelscoiõ u Bretscinie, i cazati cyto tó cyto na Bretscinie e, e opaco, Bretscina bo menxia e.

Натрапив на хорошу статтю М. Гінзбург Правила вживання ся-дієслів у фахових українських текстах, раджу прочитати тим, хто цікавиться -ся. Тут добре розписані всі значення, зокрема показано, що деякі ніби пасивні конструкції насправді не є такими (а тому природні в українській). Звісно все це в рамках літературної мови, та все ж і нам знадобиться. Випишу з неї сюди кілька думок:

• -ся варто писати разом для: правильної вимови (усе слово разом, уподібнення звуків); однакового написання і -ся, і -сь; легкого вирізнення слів, які без -ся не існують
• цікаві пари на зразок забувати - забуватися, доплентати - доплентатися, питати - питатися (та ще багато), між ними є стилістична різниця
• є непохідні в сучасній мові боятися, надіятися, старатися, сумніватися, дивитися, сміятися тощо. Якесь особливе значення -ся в них затерте, до деяких є синоніми, але навіщо їх замінювати
• -ся давно не тільки “себе”, це тільки один чи кілька типів
• взаємне значення (боротися, листуватися, обмінюватися, зустрічатися) теж одне з первинних, воно означає “одне одного” (яке все одно можна додати для підкреслення)
• тримати перила й триматися за перила та схожі це різні речі
• собака кусається, кішка дряпається, кропива жалиться; дріт добре гнеться, папір рветься, стіл розсувається - нормальні вислови, хоч можна прикметник чи дієприкметник
• мені горілка не п’ється, вірші мені не пишуться - теж нормальні, переробляння на активний стан змінить значення
• розвиднятися; випогодитися; хочеться; мені добре живеться; їй не спалося; де їсться смачно, там і п’ється - безособові, нормальні
• цікаво, що ви робили б із наїстися, телитися, запасатися (водою), подобається, наснилося, проситися, якщо там переробляєте (це всілякі різні)
• от пасивне (дім будується робітниками) й активне (потребу задовольняється/задовольнялося) значення точно не наші. Щоправда багато тих, які зараховують до пасивних, краще зарахувати до зворотних (й дозволити) (простелялись степи, щодня у них пилась горілка як вода, мені не п’ється горілочка); і є обмаль активних, які вживають: дивитися на щось

Натрапив на хорошу статтю *[М. Гінзбург Правила вживання ся-дієслів у фахових українських текстах

U corotçie, uesy vuiclad ouvrieié (“boils down to”) do toho cyto “sea / sẽ” e na dobie pritòciti ic cuœinçou dieslova tomou cyto dano dieyeslovo iz nimy tvority ocremo znaceignne œd onage dieyeslova bez “sea / sẽ” ci tomou cyto decotra dieyeslova sõty viedoma vuiclioucyno iz “sea / sẽ”. Ta, na dielie, tage sama dieyeslova iz “sea / sẽ” sõty i u inchax slóuyanscax móuvax, i se ne pinity staviti “sea / sẽ” ocremo ci vuœlno (daleco) œd dieyeslova. 
Treba e derjati u oumie cyto œd samoho poceatcou slóuyanscuix nariecy bie trebeigy “sea / sẽ”, he prislœnca (“enclitic”) dosta strogo pravileno cuœlcœsttyõ inchix prislœncœu pri (a tó pœsylie abo pered) ynie golóunie slovie. Do prislœncœu teaghnõty, crœmy “sea / sẽ”, i osobova zaimena, he “ya”, “tui”, *uœn, ona, ono”, “mui”, “vui, Vui”, “oni, onui, ona ; onie”, peredstaucui he “bez”, “do”, “ic”, “iz”, “na”, “o”, “ou”, “po”, *pri”, “u”, “uz”, “yz”, “za”, “œd”, izpreagycui he “a”, “agy”, “ale”, “ge, gy”, “i”, “li, ly”, “no”, “ta ; taty”, sb. slougybova slova. A pràvilo e cyto pered ynomy golóunomy slovomy ne smieié bouti bolye triy prislœncœu, a tacoge ne smieié bouti bolye odina prislœnca na poceatcou receignna. Mimo six meidj moge i mogé “sea / sẽ” iti i pered i po dieyeslovie, i bouti œdocremleno inchami slovami.

Cyto do ‘galiçsceignna’ “sea / sẽ”, a cyto, i u drous. e ono pered dieyeslovomy ci ocremo œd dieyeslova ‘galiçsceignne’? Bezglouzdye, ehegy?