Нова українська абетка

> ¹ - несе - нєс

Crivo, atge e-u-peregolós e |i͡ʉ|, ne |e͡i| ; e-u-peregolós ≠ e-y-peregolós. Bóulgariçeiõ, e-u-peregolós e loucye pisati he ‹ѵ› — tac bie e-u-peregolós pisano u ser.-rous. dobõ.

Скільки ж уже про це написано тут, а вам усе невтямки.
2) Пошук.
а) Добродій Єлисій дав тут дуже багато цікавих і цінних відомостей. Але через те, що вони записані тією страшною кирилицею, їх, що б  там не казав добродій Єлисій, неможливо знайти, гуглячи кирилицею (якщо, звісно, нема кирилиці в написаному добродієм Єлисієм). Отже, знання “заховані” од людей.
б) Я висував добродієві Левові зробити тут повнотекстовий пошук, і від сказав, що це було б добре й це можливо, отже, ймовірно, таке колись, за кращих часів, звісно, все ж буде. Але користь із нього падає, якщо кожен писатиме по-своєму. Саме тому, до речі (а також для а) ) я наполягаю на вжитку звичної абетки, а також, найкраще, якнайзвичнішої мови (бажано якнайближчої до літературної), зі щонайменшою кількістю говіркових слів. Написане ж страхописами набагато тяжче, а то й неможливо знайти як ззовні (не учасникам спільноти), так і всередині, якщо повнотекстовий пошук усе ж буде. І щоб, якщо я, наприклад, знаю, як деякі користувачі пишуть деяке слово, щоб це був 1 пошуковий запит, а не 5.

1. Головне:
   а) намір. Звісно, Словотвір – мабуть, найбільша така мовознавча спільнота, і тут не могли не виникнути загальні мовознавчі питання, як-от абетки (кирилиця? Латинка? Ще щось?), говірок, звуцтва тощо. Та головний намір спільноти – пошук відповідників/замінників до чужих слів. Нерідко ж забави з -писами безпосередньо цьому суперечать і заважають.
   Я наполягаю, що спільнота існує не для задоволення своїх дивацтв, а для того, щоб інші мовці знаходили такі слова й користувалися ними. І якісь відповідники ні-ні та й проскочать у новинах. І я наполягаю: для того, щоб слово вживали (або щоб воно мало хоч якусь надію ввійти в ужиток), треба, щоб слово: 1. Побачили і 2. Зрозуміли. Наприклад, і про це я теж писав безліч разів, багато перекладів добродія Єлисія в обговоренні – мертвонароджені, бо: 1) записані в обговоренні (тобто не там, де мають бути і є відповідники, через що надії на те, що їх хтось побачить, значно менше) 2) незвичним, незрозумілим письмом (тому таке слово просто не нагуглиш, а стороння людина якщо й побачить, то заледве зрозуміє, що воно таке та як його читати). Я хочу взятися за це найближяим часом, якщо буде змога. Відповідний наслідок: якщо слово, хоч би й найкраще, не побачать люди та/або не зрозуміють, не зможуть прочитати, то, природно, і вживати не будуть, а це прямо суперечить, заважає призначенню Словотвору.
   б) Мова. Багато хто, творячи кривописи, забуває/не розуміє одне: ми говоримо про Українську що? Мову! А що таке мова? Це засіб порозуміння, засіб обміну відомостями (знаннями, думками тощо). Відповідаючи на давній закид добродія Єлисія з величезною логічною помилкою: звісно, не тільки. Але це – головне. І якщо деяка мова незрозуміла, вона не виконує своє головне призначення. 
2. Зручність і розуміння. Як я вже не раз і не тисячу раз писав, ми читаємо ба й не букви, а слова, особлиово найпоширеніші, розпізнаючи їх передсвідомо, дозвольте так сказати, за загальним звичним образом (саме тому досить поширені (були, щонайменше) в усемережжі тексти, картинки абощо, що показують: ми можемо читати слова з переплутаними буквами всередині, часто й не помічаючи цього, саме через таке читання). Окрім того, незнайомі, незвичні букви, знаки й дурниці (=дозначки=дознаки=розріники=діакритичні знаки, надрядкові/підрядкові) “чіпляють” око, привертають, одривають увагу. Латинка, наприклад, як не крути, набагато звичніша майже для всіх, ніж кирилиця. А в добродія Єлисія-таки букви ще й читаються не так, як у звичній латинці. œ, наприклад, читається як І, а gne – як -ння. Найгірше для мене ж особисто – коли добродій Єлисій записує по-своєму говіркові слова: незнайомі слова незнайомим, незручним, потворним письмом. Якщо як читаються звичні слова я можу здогадатися, бо знаю їх, то там – годі й говорити. 
   Усе це значно ускладнює й сповільнює читання й розуміння (бува, поки прочитаю якесь речення, забуду про що було в попередньому. Звісно, я не поширюю свій досвід на всіх, але припускаю, що таке в багатьох. Судячи з того, які його слова набирають голоси, хтось голосує не розбираючи пояснень. Та менше з тим).
3. Сторонні мовці. Треба зрозуміти й запам’ятати, що ми творимо тут слова, підбираємо відповідники не для себе (кількох, кількох десятків, щонайбільше сотень учасників), а для всіх мовців, для мільйонів. Я легко можу поставити себе на місце стороннього учасника, особливо такого, що недавно почав учити Мову (ми ж хочемо, щоб москвороті вчили зразу бажану Українську, а не з купою перейнятків?). Я заходжу сюди. Що я бачу? “>просил꙽ бꙑМЬ вас꙽<
   Вѣдаѭ вѣдаѭ , та пишѫчи Романови нарокомь грамотикѫ съпрощоуѭ )”
   “Щодо *е зведеного то є вїльми рупливо якщо Ви також уживаєте ‹е›; особисто, єсми довго тий ґлиф не вмїтив, але після стану сумнївів до того як значити *е зведено(буква чи статєва зависимість), дійшов їм до первого, а ґлиф із ‹є҇› помїнив на ‹е›, и то рїшїнє ми є любо. Загалом, то й не є дуже дивно, якщо суть додаткови ґрафеми для ‘є’, позначати ними, його же, по сути, луно.” 
   Чи зрозумію я? Може. Це вкраде значно більше часу й зусиль, та чимало зрозуміти зможую. Та в моїх очах Словотвір, можливо,(із купою -писів, говіркових слів і рис) уже буде зборищем якихось диваків.
   Але тут довершальний в голову через усе тіло: “nachsceigne ; nachotvoreigne
   ___ Œd ‹nachsciti› ( ← ‹nachysciti›), œd ‹nachysc•› (v. Isriezn. ‹нашьскы›, ‹нашьскыи›), ci œd ‹nachotvoriti›. E tó yn cerpan peréclad *nostri•ficatio, ponevagy use inye znacity inchi teamui, pro nastoyõ, yz ouge prostertoho tou: ‹zatverdgeigne, pœdtverdgeigne - potverdgeigne› e ‘confirmation’, ‹ouzaconeigne› e ‘legalization, legitimization’, ‹pogodgeigne› e ‘assuagement; agreement’, ‹vuiznagne› e ‘recognition, credit, acknowledgement, confession, admission’. Nostrification e, za vuituiceignemy (by definition), ‘recognition’, ta tó e ne prosto ‘a recognition’, ale ‘the process or act of granting recognition to a degree from a foreign university’ — se ne e prosto “vuiznagne” tomou cyto ceasttiõ toho postõpa mogé bouti i dodatcova provierca, t. b. ne prosto “pœdlogiti rogœzzié (papers) i bõdõty vuiznanui”.” Добродія Єлисія б із таким письмом у бункер би, шифрувати повідомлення. Чужі точно не зрозуміють. Правда, свої теж.
   Та на цьому муки не закінчуються: тепер знущання з тіла: кривописи добродія Єлисія ще й змінюються! Величезних і дрібних змін було вже чимало. Я вже просто вимагаю: пам’ятайте, будь ласка, що ми це творимо “для інших”, припускаючи, що їхні знання (й заохочення) нижчі, ніж у професорів. (!) Хіба ж ми не хочемо, щоб тут брали участь, довідувалися більше про Мову, брали й уживали слова, наприклад, школярі, які ні про палаталізацію приголосних, ні про занепад надкоротких ніколи не чули? Я не закликаю надмірно спрощувати все на догоду пересічним мовцям, але закликаю не ускладнювати надмірно, не зашифровувати знання, докази.. Скільки разів я просив Вас, добродію Єлисію, переписати кирилицею подані Вами цінні відомості й думки, деякі з яких я більше ніде не знайшов?
4. Ви тут нарікаєте на літмову, галицизми-полонізми. Але для якої Мови ви творите кривописи? Вибачте, це наївність, нерозуміння, повна одірваність од дійсності (в найгіршому значенні) й безглуздя – вважати, що кілька мільйонів учитимуть “різні У” заради “кількох сіл”. До речі (і про це я вже писав, хоч і давно), якщо спробувати впхати ЬІ в абетку, вгадайте, на яку мову, точніше, на який язьік озиратимуться ті, в чиїх говірках є один И (тобто переважна більшість). Ви творите письмо для такої Української, в якій більше, іноді набагато більше голосних звучин, ніж у переважній більшості говірок і в переважної більшості носіїв. Та ж ЬІ: перти її або знущатися з Мови, пхаючи нову звучину туди, де вона давно одмерла (природно!), і це значно гірше, ніж усі новоперейнятки разом, або одривати письмо од усної Мови, робити його складнішим, незрозумілішим.
   Як би не пнувся добродій Єлисій зокрема, неможливо одним записом передати всі одміни слів в усіх говірках, і це я вже не раз показав, а тим більше не одриваючи письмо од живої мови геть (що бачимо в його письмі) й не заперечуючи природного права живої мови на винятки (непослідовності тощо), а це ще гірше, ніж усі робленості, які можна й не можна уявити.

Будь ласка, не забуваймо, що ми тут підбираємо відповідники перш за все для “зовнішніх” (хоча б у мріях), пересічних мовців. Не ускладнюймо їм розуміння й не одбиваймо охоту!

Нова українська абетка 

А,а (а), Б,б (бе), В,ɞ (ве), Г,г (ге), Д,∂ (де),
Ɛ,ε (е), Ꞓ,ꞓ (є), Ж,ж (же), Ꙁ,ꙁ (зе), Ґ,ґ (ґе),
И,и (и), І,і (i), Ï,ï (ï), Ԫ,ԫ (дже), S,ς (дзе), 
Й,й (йот), Ӄ,ӄ (ка), Ʌ,ʌ (ел), М,м (ем), Ν,ɴ (ен),
Ꙩ,ꙩ,о (о), П,п (пе), Ƿ,ƿ (ер), С,с (ес), Т,т (те), 
Ꙋ,Ꙋ (у), Ɣ̌,ɣ̌ (у кор.), ⵀ,ҩ (еф), Х,х (ха), Џ,џ (це), ⵖ,ɥ (ча), 
Ѡ,ѡ (ша), Ψ,պ (ща), ь (м’який знак, або єрь), Ю,ю (ю), Ѧ,ѧ,я (я)

То є ясно, звісно. Та ті всі правила з поясненнями можна де знайти. Я ж то навчився (хоча деколи досі хиблю) прочитавши десяток різних коментарів, і ниток на осідку, складаючи прочитане до купи, й бо’-зна де їх усіх знайти.

До запиту в гуглі додайте site:slovotvir.org.ua, а тоді намагайтеся знайти, що вам незрозуміло. Уявіть, які слова може містити запитання та/або пояснення. Так діяв я. Не скажу, що добре розумію правопису, але навчитися йому хочу. 

Aa Àà Bb Cc Çç Dd Ee Éé Èè Ff Gg Hh
Ii Ïï Jj Kk Ll Mm Nn Oo Óó Òò Õõ Œœ
Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz

И чьто значѧть Àà, Ïï, Ff, Jj, Qq, Ww; / І що значать Àà, Ïï, Ff, Jj, Qq, Ww?

À є “teagél nagolos”. Наприклад pràvilo - прАвило, pravilo - правИло (лінійка).

Ï є просто замість двох “i”
Jj - див. https://slovotvir.org.ua/words/antahonist#t103840
Qq - qv “кв” 
Ff, Ww суть про чужі слова. 
Не вім, чи досі користає пан Олисій із “ï”. 

До запиту в гуглі додайте site:slovotvir.org.ua, а тоді намагайтеся знайти, що вам незрозуміло. Уявіть, які слова може містити запитання та/або пояснення. Так діяв я. Не скажу, що добре розумію правопису, але навчитися йому хочу. 

То неправильний підхід. Якшо пан Поруш хоче, шоби його розуміли, то це він має йти на зустріч, а не інші мають шукати відповіді лазячи крізь хащі.

Зрозуміти можна й так, а щоб самому писати, треба добре вісти правила. 

До запиту в гуглі додайте site:slovotvir.org.ua, а тоді намагайтеся знайти, що вам незрозуміло. Уявіть, які слова може містити запитання та/або пояснення. Так діяв я. Не скажу, що добре розумію правопису, але навчитися йому хочу. 

То неправильний підхід. Якшо пан Поруш хоче, шоби його розуміли, то це він має йти на зустріч, а не інші мають шукати відповіді лазячи крізь хащі.

Він іде назустріч, пояснюючи, коли питають. 

На чьто потребна окрємаꙗ боуква ⸫Qq⸫ про /k/ вꙏ звѫкосълѫцѣ /kw/; 🧐

Загаломь нє розоумѣѭ на чьто трєба тѡлько съпособѡвъ записати одно и то жє приголосноѥ звѫчанїє, до того жє одного и того жє похоџенїа · и ⸫c + E⸫ и ⸫tch⸫ про /t͡ʃ/ · 
и ⸫g + E⸫ и ⸫j⸫ про /ʒ/ ·
и ⸫x + E⸫ и ⸫sch⸫ и ⸫ch⸫ про /ʃ/.

Розоумѣѭ писати теѣ приголоснеѣ рѡзно зависимо ѡтъ похоџенїа · на прикладъ ꙗко въ словахъ ⸫мѣшати⸫ та ⸫мѣшєкъ⸫ кдє въ словѣ ⸫мѣшати⸫ /ʃ/ походить ѡтъ *s+j а въ словѣ мѣшєкъ из *x + E· въ такѡмь разѣ мѡжно писати теѣ сълѫкꙑ рѡзно а бꙑ мѡжно боуло графично розграничити коренїа тꙑхъ слѡвъ· а лє на чьто писати то само звѫчанїє рѡзно, коли оно имаѥть то само похоџенїє, ꙗко въ словахъ ⸫час⸫ (tchas) та ⸫чєсати⸫ (cesati) из *k + E , ꙗ нє розоумѣѭ. 

До запиту в гуглі додайте site:slovotvir.org.ua, а тоді намагайтеся знайти, що вам незрозуміло. Уявіть, які слова може містити запитання та/або пояснення. Так діяв я. Не скажу, що добре розумію правопису, але навчитися йому хочу. 

То неправильний підхід. Якшо пан Поруш хоче, шоби його розуміли, то це він має йти на зустріч, а не інші мають шукати відповіді лазячи крізь хащі.

Він іде назустріч, пояснюючи, коли питають. 

Якби ж то. Скільки разів просив його дати повний перелід правил читання його письма

До запиту в гуглі додайте site:slovotvir.org.ua, а тоді намагайтеся знайти, що вам незрозуміло. Уявіть, які слова може містити запитання та/або пояснення. Так діяв я. Не скажу, що добре розумію правопису, але навчитися йому хочу. 

То неправильний підхід. Якшо пан Поруш хоче, шоби його розуміли, то це він має йти на зустріч, а не інші мають шукати відповіді лазячи крізь хащі.

Хто Вам сказав, що хоче? Йому загалом байдуже на нас

До запиту в гуглі додайте site:slovotvir.org.ua, а тоді намагайтеся знайти, що вам незрозуміло. Уявіть, які слова може містити запитання та/або пояснення. Так діяв я. Не скажу, що добре розумію правопису, але навчитися йому хочу. 

То неправильний підхід. Якшо пан Поруш хоче, шоби його розуміли, то це він має йти на зустріч, а не інші мають шукати відповіді лазячи крізь хащі.

Хто Вам сказав, що хоче? Йому загалом байдуже на нас

Ви, пане, його кривляєте, ображаєте, а потім хочете, щоб йому не було байдуже на вас.

До запиту в гуглі додайте site:slovotvir.org.ua, а тоді намагайтеся знайти, що вам незрозуміло. Уявіть, які слова може містити запитання та/або пояснення. Так діяв я. Не скажу, що добре розумію правопису, але навчитися йому хочу. 

То неправильний підхід. Якшо пан Поруш хоче, шоби його розуміли, то це він має йти на зустріч, а не інші мають шукати відповіді лазячи крізь хащі.

Хто Вам сказав, що хоче? Йому загалом байдуже на нас

Ви, пане, його кривляєте, ображаєте, а потім хочете, щоб йому не було байдуже на вас.

“Ображаю”? Чим же? 
“Кривляю”? Ні. Зрідка пишу те саме, що й він, тільки кирилицею. А ставлення добродія Єлисія до інших тут було інколи видно й до того, як я взагалі з’явився тут

Голосні:
œ - /y/ (*‹о›)
i -  /ɪ/ (*‹и›)
ie - /ʲi/ (*‹ѣ›)
ui - /ɘ‌/ (*‹ъі›)
ou - /u/ (*‹у›)
õ - /ʊ/ (*‹ѫ›)
a, à - /??/
o й ó - /ʷɔ, o/ (*о без переголосу)
o й ò  - /ɔ ~ ɒ/ (*‹ъ‌›)
e й é - /ɛ/ (*‹е› без переголосу)
e й è - /ə, æ/ (*‹ь‌›)
eu - /i‌ʉ/ ( ← *e-переголосу перед *u = *‹ъ›)
eo - /ʷɔ, o/ (geona ← geun• ← gena)
ei - /i, e‌i/ (з *е-переголосу перед *y = *‹ь›)
ea - /??/ (*‹ѧ›)

 Але це лише одна з багатьох можливих вимов.

Господарю Юшчє, a · à и ea забоулꙑ ѥстє 

Не забув, просто не певен ім. 

Додав ім ще кілька. 

 З приголосними ж надто вже довго пояснювати. Скажу хіба, що
 ç - /tɕ/ (ць)
 óu - /ʷɔw, ow/
 éu - /ɛw/

⸫ea⸫ рѡвно ⸫ѧ⸫ (*EN) оу мєнє· порѡвнаи teag / тѧгъ· тѧма / teama· ѩзꙑкъ / eazuic або чьто

⸫ç⸫ а тако жє ⸫c + ie⸫

а < *ō· *ā · порѡвнаи·

⸫на / na⸪ < *nō· порѡвнаи съ литовскꙑмь ⸫nuo⸫ чи лотꙑшскꙑмь ⸫no⸫

⸫баба / baba⸫ < *bābā· порѡвнаи съ лотꙑшскꙑмь ⸫baba⸫

»eu - /i‌ʉ/ ( ← *e-переголосу перед *u = *‹ъ›)«

А чи ⸫eu⸫ нє позначаѥ /ʲu/ = ⸫ю⸫ оу мєнє;

T. z. hoster nagolós e ou mea pisano na ‹é› i ‹ó›, a tó:

1. u ‹elé›, ‹eré›, ‹oló›, ‹oró› yz prasl. *SelS, *SerS, *SolS, *SorS (S = yn sõgolosen), cde ‹é›, ‹ó› znacite, uzgleadno: /ɛ/, /o/ — t.b. te same he prosto ‹e›, ‹o› = /ɛ/, /o/, ale dodatcovo caziõty oge:

a) ‹e›, ‹o› peréd yima sõty ne /ɛ/, /o/, ale /æ/ (pœd nagolósomy) ci /ə/ (u beznagolósie), s.b., pro nastoyõ: ‹elé› e /ˈælɛ, əlɛ/, a ne /ɛlɛ/ ci /ɛlə, ɛˈlæ/,
PRICLADUI: ‹seréd› /ˈsærɛd/, ‹derén› /dəˈrɛn/, ‹xolód› /ˈxɒlod/, ‹volóssye› /β̞ɔˈlosʲːɐ/,

b) pered ‹u› znaceaty ocremui zvõcui /ɛ/ ta /o/, a ne odin zvõc u dvopisiex ‹eu›, ‹ou›,
PRICLADUI: ‹peléunia› /pəlɛwˈɲa, pəˈlɛwɲa, ˈpælɛwɳa/, ‹golóuno› /ˈɣ̞ɔlowno/,

2. ‹é› inde, crœmy ‹elé›, ‹eré›, znacity /ɛ/

a) u œdcruitie izcladie ne ustõpaiõtchi u e-u-peregolós, s.b. ne staié /i͡ʉ/ u zacruitie izcladie,
PRICLADUI: ‹pœdmét› /ˈpydmɛt/ : ‹pœdméta› /ˈpydmɛta/, ‹zamét› /zaˈmɛt/ : ‹zaméta, zamétou› /zaˈmɛta, zaˈmɛtu/ proti ‹zameut› /zaˈmi̯͡ʉt/ : ‹zametou› /zaˈmɛtu/;

b) a ne /æ, ə/ u zacruitie izcladie i ne ustõpity u mienõ iz /∅/,
PRICLADUI: ‹crecét› /ˈkrɛt͡ʃɛt/ : ‹crecéta› /ˈkrɛt͡ʃɛta/ proti ‹oçet› /oˈt͡sæt, ˈot͡sət/ : ‹œçtou› /ˈwyt͡ɕtu/, ‹loucén› /luˈt͡ʃɛn, ˈlut͡ʃɛn/ : ‹loucena, louceno› /luˈt͡ʃɛna, ˈlut͡ʃɛna, •o/, proti ‹loucen› /ˈlut͡ʃən/ : ‹loucyna, loucyno› /ˈlut͡ʃna, •o/;

3. ‹ó› inde, crœmy ‹oló›, ‹oró›, znacity /o/ u:

a) ‹óu› yz *ul, *yl, s.b. /o͡u̯/,
PRICLADUI: ‹póuen, póuna, póuno›, ‹tchóuen, tchóuno›;

b) nacazniex tvariex eidninui rieciy, t.b. ne ‹œ› |ʉ͡ɶ| (o-peregolós), i ne ‹o› /ɔ, ɒ/ (*u),
PRICLADUI: ‹zaxódy› /zaˈxodʲ/, ‹prinósy› /prɪnosʲ/;

4. u odinoizcladax slovax: ‹sé› ‘this (n.r.)’ proti ‹se› ‘this (m.r.)’, ta ‹tó› ‘that (n.)’ proti ‹to› ‘that (m.), a tacoge u izcladeignax iz yimi.

T.z. teagél nagolós e ou mea pisano na: ‹à›, ‹è›, ‹ò›, a tó:

1. ‹è› za /æ, ə/ (yz prasl. *y), cde /æ, ə/ ne ustõpity u mienõ iz /∅/,
   PRICLADUI: ‹dèren› /ˈdærə/ : ‹dèrnou› /ˈdærnu/, ‹vèrèuca› /β̞æˈræwka ~ β̞əˈræwka/, ‹vèsy› /β̞æsʲ/ : ‹vèsi› /ˈβ̞æsɪ/, ‹tèzco› /ˈtæz̻ko/ : ‹tèzoc› /ˈtæzɔk/, ‹pèreç› /ˈpærət͡ɕ/ : ‹pèrçou› /ˈpært͡ɕu/, ‹Grèc› /ɣ̞ræk/ : ‹Grèca› /ˈɣ̞ræka/ (*Gryku, ne *Greku, por. ‹Grycuinia› /ɣ̞rɪˈkɘ̞ɲa, ɣ̞ɘrˈkɘ̞ɲa/ a ne ‹Grecuinia› /ɣ̞rɛˈkɘ̞ɲa/ rousscoiõ), ‹pèclo› /ˈpæklo/ (*pykulo, ne *pekulo), ‹dvèri› /ˈdʋærɪ/ (*dwyri, ne *dweri; por.: ‹dvyrima› /dʋɪˈrɪma/ ta ‹dvyrmi› /dʋɪrˈmi/ rousscoiõ, a ne ‹dverima›, ‹dvérmi›);

2. ‹ò› za /ɔ, ɒ/

a) yz prasl. *u, cde /ɔ, ɒ/ ne ustõpity u mienõ iz /∅/,
PRICLADUI: ‹tòcen› /ˈtɒt͡ʃən/ : ‹tòcyno› /ˈtɒt͡ʃno/, ‹tòciti› /tɔˈt͡ʃɪtɪ/ ‘to join, fasten, apt, fit, adjust’ — proti ‹tociti› /toˈt͡ʃɪtɪ/ ‘drive, run (peréxœdno réclo), ‹mòxnat› /mɔxˈnat/ ‘furry, hairy’ — proti ‹moxnat(eç)› /moxˈnat(ət͡ɕ)/ ‘rich(man)’;

b) yz prasl. *olS, *orS, cde inacye prosto ‹o› bui boulo /o/,
PRICLADUI: ‹lòsy› /lɔsʲ/ (prasl. *olsy) : ‹lòsemy› /ˈlɒsəm/, ‹ròb› /rɒb/ : ‹ròba› /ˈrɒba/;

c) yz prasl. *ruS,
PRICLADUI: ‹ròt› /rɒt/ : ‹ròta› /ˈrɒta/ (inde u govoriex yeomou teacné: ‹rot› /rɒt/ : ‹ruta, rta› /ɘrˈta/; u obou pocaznex sõty rœznui golósmenoslœunui postõpui i vuiniclie’ste u rœznui dobui, tomou pisiémo e rœzno — tó ne e rœzna vuimóuva tohoge golósmeinna tvarou) — por. iesce iz ‹rota› /ˈrota/ : ‹rœt› |rʉ͡ɶt| ‘vow’;

3. ‹à› = ‹a› = /a/ u tèzogolósax slovax iz rœznomy nagolósomy: prosto ‹a› znacity oge nagolós padé na cœneç ci na izclad pœsylie ‹a›, a ‹à› znacity œdteaghneigne nagolósou abo na /a/ samo,
   PRICLADUI: ‹pràvilo› /ˈpraʋɪlo/ : ‹pravilo› /praˈʋɪlo/, ‹zàmét› /ˈzamɛt/, ‹zàmeut› /ˈzami͡ʉt/ proti ‹zamét› /zaˈmɛt/, ‹zameut› /zaˈmi͡ʉt/, ‹pàsti› /ˈpastɪ/ : ‹pasti› /paˈstɪ/.