Тоді хоча б «супротець», бо слово «супрот» більше походить на прислівник: «що ти скажеш супрот мене»?
То є в дусї вятськи мови вулиці: ‹преподаватель› → ‹препод›.
Але ж маємо су́проть
«Але ж маємо су́проть»
Tô e /ˈsʊ(ʷ)protʲ/ e outin œd */sʊˈprotɪ/, tô bui ‹sõproti› → ‹sõprot'›, hi /(ɪ)znow/ ‹ys nov'› œd /(ɪ)zˈnoβ̞a, (ɪ)zˈnoβ̞u/ ‹yz nova, yz novou›, /bylʲʃ/ ‹bœulxy'› œd /ˈbylʲʃɛ/, /dɛsʲ/ ‹cdes'› œd /ˈ(g)dɛsɪ/, /ɣ̞oˈtujsʲ/ ‹gotouï s'› œd /ɣ̞oˈtujsʲɐ/ ‹gotouï sea›, tô b' tô ne e samostœyno slovo.
Дещо ширше значення, та має право на життя
До речі, «антагоністичний» — «протиборчий».
Це кривоукраїнське слово утворено на взір московського "противоборец". У давніших словницях його годі й ськать. Що більше: його немає навіть у СУМі. У корпусах його теж катма.
> У давніших словницях його годі й ськать
По-перше, його не треба шукати в давніших словниках, бо воно виникло нещодавно і це чудово.
По-друге, ніякого «противоборец» в московській мові немає. Принаймні це слово не є широковживаним.