—
Геть не те
ДОБРО́ТНИЙ, а, е.
Добре зроблений; вигот. з доброго, високоякісного матеріалу; доброякісний.
Немає тут похилих хатин під соломою — виросли добротні будинки під залізом і черепицею (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 248);
Біля мене сів літній чоловік у добротному кожусі з сірим каракулевим коміром (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 115);
// Міцний.
Без будь-якої потреби лапнувся [генерал] за зброю на добротних ременях з блискучими латунними пряжками (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 99);
Незабаром захекана спиняється [людина] на ґанку проти дверей з добротним засувом (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 61);
// Дуже добрий, високої якості.
Та десятина.. заколосилась, зерна добротного ріку широку, чисту, златоплинну в просторі засіки влила (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 352);
Там уже висіли нові генеральські шинелі та плащі з чистого й добротного сукна (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 79).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 326.
Добро, само по собі, це і є безкорислива річ і щоб його привести в дію,- необхідно діяти не викриваючи деталей своїх планів, тайно обдумуючи про наслідки, уникаючи появи усього злого, в тиші задовільняючись геніальною чистотою свого наміру і досягнення наміреного, позитивного результату. Щоб цього досягнути, одного бажання недостатньо, необхідні великі ресурси ( духовні, моральні, матеріальні і розумові, щоб цим усім грамотно розпоряджатися). ДОБРА у світі дуже багато. Не вміємо ми ним користуватися ( бо є зацікавлені в цьому особи )!
волонтерський
Турбота - черпане.
Черпане та не те.