Із Грінченкового Словаря (https://hrinchenko.com/dictionary/word/14580-ege):
Еге́ нар. 1) Да. Віддав ти їй? — Еге. Еге, як би то так. Ном. № 5372.
Східноруська одміна.
Спасибі за підпору!!
Може бути й од ‹так›, бо львівські говірки відомі з подібних усічень.
А може бути й розвиток сполучника "та", хоча не певен, бо частіше пишуть, що значіння ствердної частки ‹да› розвилося зі значення "нехай" у таких реченнях, як:
Да буде світ
Да прийде
Да скажеш
А в частки ‹та› такого значіння, неначе, не свідчено
Найдавніший питомий спосіб згодитись — одповісти зеркально.
Наприклад:
Ідеш? — Іду.
Чи є в Вас мед? — Є.
Чи ти здоров? — Здоров.
Їх троє було? — Троє.
І подібні.
У келтських мовах се досі один-но спосіб згодитись.
Ясно? Еге, так?
Ясно? Чи не так?
Звісно!
Нахіба?
Ще в Русі мовили да ...
Господар Мудрів не додав би. Він гадає, що навпаки частка ‹да› — питома, коли ‹так› — лядщина
@Євген Ковтуненко, а на які відомості спираються такі гадкування д. Мудрова?
Гадаю, сподар Мудрів спирається на виживаність. Та то вже його самого питати
Ясно, знову стара пісня: усе, що є в українській мові, але відсутнє в російській або не надто там уживане, - це полонізми і підступна інтрижка підлих галичан. А «справжньою» і «питомою» є тільки та лексика, яку вживають у рідному локальному суржику. А все, що відрізняється від цього суржику, – це полонізми й вигадки.
Дождіться ще пана Мудрова. Я стою на тій позиції, що невобхідно ретельно довести питимість/непитимість слова, га не просто воголошувати його рідним/чужим.
Саме так. А для того, щоб щось доводити, потрібно мати необхідну компетенцію, глибоко досліджувати матеріали, наукові джерела, а не просто спиратися на свої особисті сентименти і вподобання
За моїми спостереженнями ледь не всюди дакають, а ві Львові такають 🤔
Львів дуже злядщений, та не виджу доводів, чому такання не може бути й питомо руським.
А що це доводить? Ледь не всюди і московською розмовляють, включно зі Львовом. Можемо тоді спертися на це і виснувати, що насправді московська мова питома, а українська – це галицько-польське непорозуміння.
Чтіть далі первих трьох слів.
@Bœgdan Youxyco
»Я стою на тій позиції, що невобхідно ретельно довести питимість/непитимість слова, га не просто воголошувати його рідним/чужим.«
👍
Tó e tacui bezperécyno rœdno slovo u rousscie. Ba, e i u ceixscœy ta slovaçscœy, ale ne cisto ale he ceasty inchix tvarœu i ne znacity „yes“, na pr.: slvç. ‹azda› „acéi, acén’, gadaiõ, ne ouge, ymabouty, xuiba, ci, ci ne“ (œd *a si da), ceix. ‹zda› „wether“ (œd *si da). Ba i u rous. e tó yzocr. i ceasty slœu he ‹da•cde, da•coli, da•cto, da•cyto›, ‹da•cõs›, ‹da•s› „about, approximately“ (viedie *da si „and be [it]“). Otge samo tó slovo e rœdno i u rous., ta rœdno iesce ne znacity oge u znaceignie „yes“ he ocreme ‹da› rœdno e u rousscœy móuvie. Razomy iz tuimy ne vœilno e vuicliouciti u póunie oge ne mogé bouti rœdno — ci e abo ni, na tó xuibity bœilche docazœu.
д. @אלישע פרוש, яка ваша думка: чи «да» у значенні «так» (як стверджувальна частка) питоме в українській мові? Наприклад, в словнику Грінченка «да» не має значення «так». Ви працювали з широким спектром джерел, можливо могли бачити приклади, які підтверджують/спростовують питоме вживання «да» саме в такому значенні.
На його думку недостатньо доказів, що "да" може в русці (in Ruthenian) значити yes.
В инших значеннях є питоме.
Не певен і що до поданого значіння