Нахіба?
Ще в Русі мовили да ...

Господар Мудрів не додав би. Він гадає, що навпаки частка ‹да› — питома, коли ‹так› — лядщина

@Євген Ковтуненко, а на які відомості спираються такі гадкування д. Мудрова?

Гадаю, сподар Мудрів спирається на виживаність. Та то вже його самого питати

Ясно, знову стара пісня: усе, що є в українській мові, але відсутнє в російській або не надто там уживане, - це полонізми і підступна інтрижка підлих галичан. А «справжньою» і «питомою» є тільки та лексика, яку вживають у рідному локальному суржику. А все, що відрізняється від цього суржику, – це полонізми й вигадки.

Дождіться ще пана Мудрова. Я стою на тій позиції, що невобхідно ретельно довести питимість/непитимість слова, га не просто воголошувати його рідним/чужим.

Саме так. А для того, щоб щось доводити, потрібно мати необхідну компетенцію, глибоко досліджувати матеріали, наукові джерела, а не просто спиратися на свої особисті сентименти і вподобання

За моїми спостереженнями ледь не всюди дакають, а ві Львові такають 🤔

Львів дуже злядщений, та не виджу доводів, чому такання не може бути й питомо руським.

А що це доводить? Ледь не всюди і московською розмовляють, включно зі Львовом. Можемо тоді спертися на це і виснувати, що насправді московська мова питома, а українська – це галицько-польське непорозуміння.

Чтіть далі первих трьох слів.

@Bœgdan Youxyco
»Я стою на тій позиції, що невобхідно ретельно довести питимість/непитимість слова, га не просто воголошувати його рідним/чужим.«
👍

Tó e tacui bezperécyno rœdno slovo u rousscie. Ba, e i u ceixscœy ta slovaçscœy, ale ne cisto ale he ceasty inchix tvarœu i ne znacity „yes“, na pr.: slvç. ‹azda› „acéi, acén’, gadaiõ, ne ouge, ymabouty, xuiba, ci, ci ne“ (œd *a si da), ceix. ‹zda› „wether“ (œd *si da). Ba i u rous. e tó yzocr. i ceasty slœu he ‹da•cde, da•coli, da•cto, da•cyto›, ‹da•cõs›, ‹da•s› „about, approximately“ (viedie *da si „and be [it]“). Otge samo tó slovo e rœdno i u rous., ta rœdno iesce ne znacity oge u znaceignie „yes“ he ocreme ‹da› rœdno e u rousscœy móuvie. Razomy iz tuimy ne vœilno e vuicliouciti u póunie oge ne mogé bouti rœdno — ci e abo ni, na tó xuibity bœilche docazœu.

д. @אלישע פרוש, яка ваша думка: чи «да» у значенні «так» (як стверджувальна частка) питоме в українській мові? Наприклад, в словнику Грінченка «да» не має значення «так». Ви працювали з широким спектром джерел, можливо могли бачити приклади, які підтверджують/спростовують питоме вживання «да» саме в такому значенні.

На його думку недостатньо доказів, що "да" може в русці (in Ruthenian) значити yes.

В инших значеннях є питоме.

Не певен і що до поданого значіння

»Слово має давньоруське чи навіть прасловʼянське походження.«

@Місцевий козак

U prasl. bie znaceigne *da (← *dō) ne „yes“, ale „tó, te, a tó“, a ouge pozdieye po slovianscax móuvax → „xay“, „a bui“, „ta, tacoge“, nou, i „yes ; tac, aino“. Ni u drous. ne znaci lixe „yes“.
Poxodgeigne ≠ znaceigne. Neyma suporou o slovianscosti *da — puitagne e rœdnœsty znaceigna „yes“ ou slova ‹da› u rousscœy móuvie. He vidimo yz pricladœu vuisje, „yes“ ne bie izpœilne znaceigne u pro usi prasl. narieccia.

У значенні «yes» сприймається суто московським. Але в инших значеннях оно питоме.

бовг. да
м. да
схв. da / да
слов. da

Московське "да" з церковнослов'янської (старобовгарської)