ЕСУМ, IV, 117: ‹понужа́тель› "деспот"
XD
А там в ЕСУМ дано одразу й вихідне слово ‹понужа́ти› зі значенням "підганяти, допікати" :)
Гадаю, не слід цурати чепеня '-тель', бо певно таки він цілком питомо русский (український). Порівняй і такі народні слова, як 'при́ятель', 'ду́тель'.
Та й загалом в руській багато слів з цим суфіксом, котрих нема ні в староцерковнослов'янській, ні в московській, ані в лядщині.
Хоча таки може бути й інша суфіксація. Не знаю щодо 'понужатника', але точно могли би бути й такі форми:
понужа́ч, понужа́лець, понужа́ль, понужа́тар(ь), понужа́тир(ь), понужа́ло, понужа́к(а), понужа́й, понуже́ць
За ЕСУМ слово δεσπότης уже пізніше в їврупських мовах набуло лихої кміти (bad connotation), імовірно через вовну протийночільних переворотів (antimonarchic revolutions). А вже згодом його стали вживати розширено про всіх зловживачів володи й у державному, й побутовому смислі. В українській мові -нужа- вже вживали набагато ширше.
Ми ж і перекладаємо його новочасне зле значення.
А значення слова ‹понужа́тель›, гадаю, точно на його лягає. Ба, в словниці прямо дано значення "деспот". Хоча слід ще провірити першоджерело.
А коли перекладати саме давньогрецький титул, то стане й слова ‹господа́р(ь)›
Перекладати новочасне значення не виджу треби, стане вийти на вулицю й опитати люд про державних чинів, они Вам підкинуть силу питомих слів 😁
😃
За ЕСУМ слово δεσπότης уже пізніше в їврупських мовах набуло лихої кміти (bad connotation), імовірно через вовну протийночільних переворотів (antimonarchic revolutions). А вже згодом його стали вживати розширено про всіх зловживачів володи й у державному, й побутовому смислі. В українській мові слово "пан" так само набуло лихої кміти через певний відійський суток (historical context). Аби підчернути (underline) лихий смисл слова ліпше є вжити з підчепом -уга: пор. хапуга, катюга, хитрюга.
+
+, і в ЕСУМ є ‹паню́га́› (знев.), хоча я був би обережен з цим словом, через непевність щодо питомості вихідного слова ‹пан›
Та отож 🙃
»обережен з цим словом, через непевність щодо питомості вихідного слова ‹пан›«
Ta godie. Sciro, tà oberégynœsty e ino pro œdstõttié toho slova u veatscie. Novuy, potõgynuy ta vuiraznuy vitoc ròzvitcou rousscoï móuvui bie œd peréseleigna lioudnosti po tataro-mõgœlscœmy naxesttie na Zaxœd. A tam, bezperécyno bea iztuicui iz Slovianui na zaxodie. Ta slied e byrati na cmiet oge u tõ dobõ i sama derjaunœsty i rousscuix i zaxodoslovianscuix zemely bie dosta mienliva. Ba, i samœi zemlui rousscui bea ocrema cneazstva. Iz ocréma, Voluinske cneazstvo granici iz zemlami Leadscinui, rõbeji cies œd ciesou plavaxõ. Za tacuix oumóuv eisten bie dieleij rieceüia, a tó ne meidj ‘rousscuimy’ ta ‘zaxodoslovianscuimy’, a i meidj rœznami rousscuimi zemlami. Rœznui rousscui zemlui, tocdie ocremui, i meidj soboiõ bea rœznui u móuvie, a cyto storónsco bie inam rousscam zemlam u móuvleignie, bie blizyco ci izpœilno iz sõsiedniami zaxodoslovianscami zemlami. Coli i bie slovo ‘pan’ perviesno xireno œd leadscuix zemely, moglo e bouti svoyeno pro potrebõ svoyeoho rousscoho rieceüia u danie rousscœy zemlie, vuinicxi pœd tõ dobõ, a ne he yzóunie nacuinõtuy storónscuy poem, a pac xireno dalieye u inchi rousscœi zemlui. Zagalomy e tó slovo *gupanos, die, cerpano yz ynui uzxodoiranscui móuvui, tó çi storónsco e i pro zaxodoslovianscui, a e tó cerpagne douge daunye. I ya gadaiõ oge coli i bie perviesno (a ci) recein ‘gospodin’ u rousscie do peréseleigna slied tataromõgœlscoho naxesttia, a po tœmy pœdstauleno slovomy ‘pan’, dóugyno bie bouti pro ynõ dobrõ vinõ.
Viedjje recenia ‘pan’ u rousscœy móuvie e odinacovo onomou recenia ‘miesto’, oge tacoge ne bie prosto naveazano leadscoiõ móuvoiõ, ale vuinice œddieyõ na nove rieceüye ‘Stadt’ proti staroho ‘Burg’ perécladomy pœzdjcheoho, he novoho yaviscia Dieugoródscoho prava, pitomoho rousscam miestam ne mnieye neigy onuim zaxodoslovianscuim.
+
Так чи інакше маємо безперечно питомі слова. Коли б не було з чого вибирати, то горазд.
А так чому б не взяти похідне від без сумніву питомої основи 'господ-', ба друга його корінна морфема рідна тому грецькому слову 'δεσπότης'
»А так чому б не взяти похідне від без сумніву питомої основи 'господ-'«
U tœmy e i riecy. Ya niesmi pèuen ci u razie rousscoï móuvui e *gos(t)pod- rœdnieye bez sõmnievou za *gupan-. Ya gadaiõ oge bõdy *gostpod- tac bez sõmnievou rœdno, ne boula bui potreba’ho mieniti za *gupan-. Obie slovie nesõty prõgui piesteijnuix receneu (cultural terms), postauxi u yix ocremuix gniezdax douje rano.
Gadaiõ, cojdne i nairiednieychoe slovo mogé bouti zamiestyeno priblõdoiõ coli na tó i ne’maty objectivnoyie ci nagalnoyie potrebui, ci ne tac?
Zamiestyeigne mogé bouti dielomy prestijou móuvi poxodgeigna slova abo nasliedcomy panouagna ódnoyie culturui nad inchoiõ.
Ci malo bez sõmnievõ pitomuix slœu iz gluibocuimy narodnimy perédagnemy ougitcou boului zamiestyenœi leadscuimi ci céxyscuimi œdpoviednicami.
Na priclad, ci slovo 'vilca' boulo ne tacoe ouge rœdnoe, cyto postala potreba yeoho zamiestyeigna tchoudjimy slovomy 'videlca'?
Abo slovo 'põty' boulo ne dostatneo rœdnoe, cyto izyavila sea potreba zamiestyeigna yeoho leadsco-niemecyscuimy slovomy 'chliax'?
Tac samo i iz sõtchasnuimy slengomy. Ci gadaiete, cyto igravçi cajõty 'usati' zamiesty 'coristati', ci 'lootati' zamiesty 'loupiti' ci pod. ceréz toe, cyto slova 'coristati' ci 'loupiti' ne tacœi ouge rœdnœi abo mench’ uloucynœi yac slova 'usati' ta 'lootati'?
Cyto nietity tac se geonoci tvari...
»Cyto nietity tac se geonoci tvari...«
?
Що нитить, так це жоночі твари. Точніше невідмінюваний твар "пані".
А, зрозумів. Згоден. Мене от особисто цікавить твар ‹па́нна›
»Gadaiõ, cojdne i nairiednieychoe slovo mogé bouti zamiestyeno priblõdoiõ coli na tó i ne’maty objectivnoyie ci nagalnoyie potrebui«
Tacui prauda.
»Що нитить, так це жоночі твари. Точніше невідмінюваний твар "пані".«
😅 Ta ròzoumieli’smo.
Xeveleu ymaié za pràvilnuy ser.-rous. tvar ‹pani› /ˈpanɪ/, iz /ɪ/, a vuimóuvõ /ˈpɑɲi/ za cerpanuy leadscuy (Xev. §52.9.).
Cyto do nezclaniagna’ho, nie tó tac. Sam tvar na *-i teaghné do crayneoï oravui imén, otge i iz craynïmy xibomy izcloneigna. Iména na *-i, ceréz yix zalixycovœsty bõty colivaxõ abo u póunie peréxyla sõty u iména na *-a, por. ‹sõdi› → ‹sõddia›, ‹svini› → ‹svigna›. Tac i popri ‹pani› e i ‹pania (*pagna, ← *panïa — ← *pani+a). Iesce douje rano ouge izcloneigne imén na *-i bie stalo miechano, ceastymi uzemxi te xibou imén na *-y a ceastymi te xibou imén na *-y-a.
Gadane nezcloneigne slova 𝘱𝘢𝘯𝘪 e ino vidimo, u dieystvnosti e tou priodinacóuleigne gbagna *-ons → *-ū ( → *•𝘶𝘪) rodova padeja eidninui i imeinna/pricleipna mnoginui, ta *-oy → •𝘪𝘦 datna/miestna eidninui do /ʲ/ ( ← *-y- ← *-i-) osnovui /panʲ•/, si riecy:
— *pani-ons → *paniū/panyū → **/ˈpanʲɤ, ˈpanʲɘ̞/ → /ˈpanʲɪ ~ ˈpanʲi/;
— *pani-oy → *panie = → /ˈpanʲi/. Por. u razie iména sõddia: ‹sõddyui› /sʊdʲˈdʲi/, /ˈsʊdʲdʲi/ ta ‹sõddie› tacoge /sʊdʲˈdʲi/.
Ròzno e oge u tiex padejiex cde priodinacóuleigne ne vede ic /•i/, tam sõty tvarui rœznui œd ‹pani›, por.: ‹paniõ›, ‹paneiõ›, ‹paniam/panem›, ‹paniax/panex›, ‹paniami›.
Otge tam neyma nezcloneigna u dieystvnosti.