Хоча я й сам голосувавши проти даного ту до перекладу слова, таки дам, та не переклад, а правильну його віддачу на письмі. Правильна віддача на письмі є віска, <о> бо в сім слові є не прасл. *o, a прасл. *u. Ряд руських говірок и нині розлучає прасл. *о неладжений та прасл. *u сильний не перед *y чи дальшим *u в вимові під наголосом. Хоча в сім слові склад з <о> не є під наголосом, правильна віддача дзвучим є рівно віска. Письмя <о> латиниці мойого письма віддає тякле дзвучимо з прасл. *o в полі складі, то-б'-то в сліді <о> + один (и не більше) приголосен + инший повен голосен дзвук. У криті же складі письмя <o> латиниці віддає тякле дзвучимо з прасл. сильного *u; склад є крит коли за <о> слідує не менше дву приголосну. В сім слові є <о> з прасл. *u сильного. То писання <inodé> було би невірне, вторячи вадне письмо <іноді> чинного письма. Тому пишу се слово в сякім тварі: inogdé. Пратвар сього слова є *inu-gu-dē, де, за правилом Гавлика, в *inu²gu¹dē, є *u¹ слаб и ник (nicl), а *u² силен, ставши повен голосен. Разом з тим, при тварі без [ɣ̞] руська мова знає й твар з [ɣ̞] — СИРМ (ІІ, 307, під <іноді>): <и́ногді>; Желехівський (І, 323, під <и́нодї>): <и́ногдї>; Грінченко дає першим твар <иногді>, а по їм <иноді>. Дзвукотвар без [ɣ̞] є яти за друготен, ге слід ильжіння вимови первітна дзвукотвара з [ɣ̞], иначе кажучи, вимова з [ɣ̞] є точніша, старальніша, знак учености, а вимова без [ɣ̞] вільна, легка, гутірна. Письмо же йме йти за первою вимовою — з [ɣ̞], воно бо горне й вимову з [ɣ̞] й без. Невіддача [ɣ̟] на письмі би вилучила вимову з [ɣ̞]. Крім того, присутність <g> на письмі нагадує й оже <о> є дзвучимо від прасл. *u, а не від прасл. *о. Та й гето, чинне письмо в мовах, ге правило, є ставлено перед усім на книжности, писемности та вчености, а не на вулишні гуторі.
Вимова:
/ˈɪnɔɣ̞.dʲe [ˈɪnɔɣ̞.di, ˈɪ̯͡ɘnɔɣ̞.di, ˈɪ͡ɘ̯nɔɣ̞.di, ˈɪnɔdi, ˈɪ̯͡ɘnɔdi, ˈɪ͡ɘ̯nɔdi, ˈɪnɔɰ.di*, ˈɪ̯͡ɘnɔɰ.di*, ˈɪ͡ɘ̯nɔɰ.di*, ˈɪnɔw.di*, ˈɪ̯͡ɘnɔw.di*, ˈɪ͡ɘ̯nɔw.di*]/.

___
Вимови мічени зіркою (*) суть умоглядни, словники такої вимови не значать, проте ймовірність йих є підперта дійсною вимовою /ɣ̞/ ге [w] в тварослівно покладні слові <togdui>, відомою в закарпатськіх говоріх — [tɔw.ˈdɤ]¹. Крім сього приклада є /ɣ̞/ відогбано ге [w] в руські мові ще в сих словах: raglik [rɑwlɪk], gegréti [ʒɛwˈri͡etɪ]. Дзвук [ɰ] є некруглена чота до дзвука [w], й вірогідність його, ге щабля між [ɣ̞] та [w], є снуто на покладні розвитці *g → /ɣ/ → [ɰ] в низці гинших мов світу, на пр., дін. <bog>, через /bɔˀɣ/ → [boˀɰ ~ boˀɣ̞ˠ] → [boˀw] "книга", ишп. <pagar> /pagar/ → [paɣar] → [paɣ̞ar → paɣ̞ˠar, paɰar], швій. <agronom> /agroˈnoːm/ → [äɣ̞ɾʊˈn̪oːm ~ äɰɾʊˈn̪oːm].
___
¹ — Из закарпатських говорів є вимова з [w (ɰ)] в <inogdé> невідома, само бо слово <inogdé> є там невідомо — за мість його користано слово <dacoli>.