Сучасне валецьке "Caerdydd" фонематично має в кінці дзвінкий губно-зубний фрикатив /ð/. Хоча як послухав вимову з різних джерел, то вона майже всюди в дійсності оглушується до [θ]. Також чув повимову з [f], шо є, мабуть, збереженою старішою вимовою (лише моє розуміння). Я не певен чому з'являється глухе [θ], оскільки з того шо трішки прочитав, то в валецькій мові немає кінцевого оглушення (final-obstruent devoicing):
https://www.quora.com/Does-the-Welsh-language-have-final-obstruent-devoicing
Сучасне "-dd", шо правописно передає фонему /ð/, походе від давнішого "-f", яке фонематично є дзвінким губно-зубним фрикативом /v/. Оглушене /v/ як [f] дало англ. письмо (й вимову) як "Cardiff" з "-ff" у кінці, шо за валецьким правописом позначає глухе [f] (у валецькому правописі одне "f" позначає фонему /v/, тоді як дві "ff" позначають /f/).
en.wikipedia.org: Welsh orthography
Вимову можете почути в приспіві цієї пісні: https://www.youtube.com/watch?v=NtrYafN0JIk
З того, шо коротко прогледів, в валецькій наголос зазвичай є на другому складі, тоді як в англ. на першому. Вимова голосної «y» в «Caerdydd» залежно від говірки вимовляється в цьому слові як [iː], або [ɨː]. Вимова з [ɨː] трапляється в північних говірках і є давнішою вимовою. Англійське «i» в «Cardiff» має відповідну вимову як [ɪ]. Тобто, північа вимова як [ɨː] та англійська вимова як [ɪ] є ближчими до вкр. "и".
https://en.wiktionary.org/wiki/Caerdydd#Welsh
en.wikipedia.org: Welsh phonology
В пісні, яку згадав вище, мені чується, як сама співачка вимовляє "y" ближче до [ɨː], тоді як голос підспіву вимовляє ближче до [iː].
Початкове «ae», залежно від говірки, може редукуватися (чи то просто вимовлятися?) до шва [ə], тобто ближче до «e» [ɛ], або вимовлятися ближче до вкр. «а». В англійській наголос стоїть на першому складі.
Друге. Я взагалі не розумію суті не користати "правило дев'ятки" для власних назв. Чому!? Не те шо я є прихильником цього правила, вважаю воно потребує кращого дослідження й можливого перегляду, але чому такий особливий підхід до власних назв? Я вже не згадаю, шкода шо не записав, та я недавно зустрів слово, власну назву, зичену з англійської, де англ. письмо «i» передано як «і», хояа в англійській там ніде нема звуку [i], й за «правилом дев’ятки» через попередню приголосну там мало бути «и». То я просто спитав себе: нашо взагалі тоді там ліпити «і»? Якшо воно не передає вимову, й порушує «правило дев’ятки», то який в тому є зміст? Дивина, про мене.
Виявляється, фонемно в кінці слова є /-f/ ("-ff" вальським письмом). У цьому слові відбулася (не в усіх) зміна артикуліції з губно-зубної до зубно-язикової. Звідти й глуха вимова, й вимова зі звуком [f] у певних мовців.
