Хтось/щось характеризується чимось = щось властиве комусь/чомусь
+ за словосполуку, але я б таки помінив ‹властивий› на ‹питомий/питимий/свій› через його чужість
Додав питомий/питимий. А про «свій»... Чи можете навести приклади речень?
Маю приклад тільки з Матеріалів до сл. давньоруської мови Срезнівського:
Своѥ бо то ѥсть вѣтрꙋ — Бо то властиво вітру;
Але загалом і нині звучало би, певно, доволі ясно
bouti svœy
___
Див. під ‹бути властивим, бути волостивим›
»Матеріалів до сл. давньоруської мови Срезнівського:
Своѥ бо то ѥсть вѣтрꙋ«
Caziémo.
Svœy, svoya, svoye
»виправте на "бути своїм", будь ласка. Не скажемо ж "бути свій"«
Чому ж? І так, і сяк кажемо. У Тимченка багато прикладів ужитку ‹бути› з іменівним падінням
Коли без особи, то правда д. Редріха.
А що значить »без особи« в цьому разі?
Чи то ви про інфінітивний зворот сам — 'бути свій'?
Так, у йому таки орудний.
Бути + оруден є непитома сполука
Поясніть лишень думку.
»Так, у йому таки орудний.«
А, ясно 🤝
А також усі сутямки/синоніми слів «звичайний» і «звичний» у їхньому спільному значенні
Приклад: «Зима в Україні характеризується температурами менше нуля та проміжними снігопадами.»
->
«Для української зими звичні/звичайні температури, менші за нуль, і проміжні снігопади».
Це я - як то вчителі кажуть - Вашу пильність перевіряв.... перевірку пройдено, дякую 😄
++