Весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися,жартувати і т. ін. І давно у нашій хаті Встали тато,встали мати,Встав Іванко-молодець,Веселун і в дуду грець (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 103);Автором.. дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (Ігор Муратов,Свіже повітря.., 1962, 53).

Етимологіяний Словник Української Мови — поті́шувач «утішитель; забавник».