Порушеве пояснення, чому не Латищина, а Лотищина:
У руській мові є се ім'я довжно бити від *lot-, не *lat-; коротко /a/ у лотовській є рівно *o у руській.
Сурівняймо: лядською (польською) ‹Łotysz› — не +‹Łatysz›, чеською та словацькою ‹Lotyš› — не +‹Latyš›. І у Шевельова: ‹лотиська› — не ‹латиська›.
Іще приклади слів супільна корене з */a/ у лотовській проти */o/ у руській:
‹jauns› : ‹юн(ий)›,
‹abi› : ‹оба›,
‹vadīt› : ‹водити›,
‹draugs› : ‹друг (droug)›,
‹bass› : ‹бос(ий)›,
‹gads› : ‹год›,
‹prasīt› : ‹просити›,
‹rags› : ‹ріг (<рог)›,
‹rads› : ‹рід (<род)›,
‹rasa› : ‹роса›,
‹vasks› : ‹віск›.
Лівтва? Литва? Чи як?
Лотва, Лотовщина?
«Лівтва? Литва? Чи як?»
«Лотва, Лотовщина?»
Inose, yasna riecy ne 'Лівтва' ni 'Литва'. Obace, izgoden eimy, radxe bui boulo pisati ‹Lœtua› a ne ‹Lœutua›, ‹œu› bo u ‹Lœutua› i prauda mogéty bouti cèteno he /yw/.
Ta xayi tam iaco, u ‹Lœtua› vuimóuva (tocynieyxe, vuimóvUI) zalegity / zalegeaty œd nagolosou:
coli tuy e na pervuy isclad, to ‹œ› bõdéty /y ~ ʏ/ pro bœilxiõ ceasty pœuldenno-zaxœidnoho craya, tb. /y ~ ʏ/ bõdõtyi rœuno [y, y̜, ʏ, ʏ̜, ɥ͡i, ɥ͡iᵝ, ʷiᵝ, y͡i̯(ᵝ) ... ], ale /ʊ/ pro Lemcovinõ ci Lemcovinõ Bóycovinõ, tb. /ʊ/ = [ʊ, o̝], a pro Sievérscinõ |ʉ͡ɶ|, tb., [ʉ̯͡ɞ, ʉ̯ɨ, ʉ̯͡ɵ, u̯͡ɵ, u̯͡ɞ].
Ta na cœilco u imeni ‹Litua› ("Lithuania") nagolos padéty na drouguy isclad, to iauno scorieyxe iméty bouti i u ‹Lœtua›, a tocdie vuimóuva ‹œ› bõdéty /y ~ ʏ/ (is inxiogoucui) pro pœuldenno-zaxœidnœi narieccia zagalno, /ʊ/ (uclioucyno inxiogoucui) pro Lemcovinõ—Bóycovinõ, ale pro Sievérscinõ bõdéty ne |ʉ͡ɶ|, tb., [ʉ̯͡ɞ, ʉ̯ɨ, ʉ̯͡ɵ, u̯͡ɵ, u̯͡ɞ], a |ʉ͡ɶ| = [ʷɵ, ʷo, ʷo̝], xotya mojõty tacui bouti i ròzniõtui is duogoucui, he [u̯͡o, u̯͡ɵ] tc.
U ‹Lotóuscina› e ‹o› prosto /o/, = [ʷo, ʷɔ, ʷo̝].
Отже Літва / Лотва або Лотовщина. Спасибі.
Одна з українських назв народу цієї країни — латиші.
—
U rousscœi móuvé e se imea dóugyno buiti œd *lot-, ne *lat-; còrôtco /a/ u lotóuscé e rœuno *o u rousscé.
Surœunaimo: leadscoiõ ‹Łotysz› — ne +‹Łatysz›, ceixyscoiõ ta slovacyscoiõ ‹Lotyš› — ne +‹Latyš›. I ou Xeveliova: ‹лотиська› — ne ‹латиська›.
Isce pricladui slœu supœulna corene su */a/ u lotóuscé proti */o/ u rousscé:
‹jauns› : ‹youn›,
‹abi› : ‹oba›,
‹vadīt› : ‹voditi›,
‹draugs› : ‹droug›,
‹bass› : ‹bœus›,
‹gads› : ‹gœud›,
‹prasīt› : ‹prositi›,
‹rags› : ‹rœug›,
‹rads› : ‹rœud›,
‹rasa› : ‹rosa›,
‹vasks› : ‹vœusc›.
+
«+»
🙄