Крок - це не спосіб ходи, а вимір ходіння. Це слово не є відповідником слова "Шаг", у значенні "спосіб ходи" (не біг). Крок має тільки значення "одиниці виміру відстані під час ходи: "Прошел сто шагов шагом" - "Пройшов сто кроків ходом"
На яке письменство ви посилаєтесь? Бо я, наприклад, знаходжу в словниках, написаних до 1933 року, таке: «Разбить (сломать) лёд – …зроби́ти пе́рший крок». І таких прикладів можна навести багато, зокрема подаються витяги з творів найвідоміших українських письменників.
У нас більшість письменнків - двомовці (білінгви), тому вони можуть плутати сенс слова "крок". А в літературі з культури мови багато говориться про це, зокрема про те, що треба казати "ходом руш", а не кроком (найближче це можна глянути в С.Караванського в книжці "Пошуки українскої мови")
це поширена помилка.Крок - це відстань між ногами під час ходи, а не сама хода. Тому слово "крокувати" не має в укр.мові сенсу
На мою думку, з цим словом усе гаразд, бо маршування саме суміщенням кроку й відрізняється від звичайного ходіння.
Крок - це не спосіб ходи, а вимір ходіння. Це слово не є відповідником слова "Шаг", у значенні "спосіб ходи" (не біг). Крок має тільки значення "одиниці виміру відстані під час ходи: "Прошел сто шагов шагом" - "Пройшов сто кроків ходом"
На яке письменство ви посилаєтесь? Бо я, наприклад, знаходжу в словниках, написаних до 1933 року, таке: «Разбить (сломать) лёд – …зроби́ти пе́рший крок». І таких прикладів можна навести багато, зокрема подаються витяги з творів найвідоміших українських письменників.
У нас більшість письменнків - двомовці (білінгви), тому вони можуть плутати сенс слова "крок". А в літературі з культури мови багато говориться про це, зокрема про те, що треба казати "ходом руш", а не кроком (найближче це можна глянути в С.Караванського в книжці "Пошуки українскої мови")