Таке значення у цього слова наявне у словнику Бориса Грінченка: «2) Человѣкъ смѣшанной расы. Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села. Черк. у.».
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/57473-surzhyk.html#show_point
《Я б дала суржа́, суржа́к》
Навіщо?
Тума́, -ми́, ж.
1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у.
2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Нп. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. Тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
r2u.org.ua: тума
Припускаю, що походить від тьма🤷♀️
Цікаве слово, але етимологія, скоріше за все, не наша. Ось, що пише ЕСУМ: певної етимології не має; припускається можливість іншомовного (тюркського) походження (пор. тат. тӯма «приплід, нащадок», уйг. чаг. тат. тумак «зимова шапка, малахай», узб. тумок «тс.»); можливе припущення про збіг у цих словах семантики слів різного походження (пор. тума́н, нвн. Dumme «дурень»). Від «тьма» не може бути, бо «у» не з'явилося б.
Гадаю, наше, пов'язане з "тьма", може віддалено із "туча", а може і з "муть".
за́стум «затишне, відлюдне місце»
підту́мок «помісь»
про́стумки «перехід тіней»
сту́ма «напівморок»
тум «домашня тварина поліпшеної породи»
тума́к «помісь зайця сірого (русака) і зайця біляка; фарбоване хутро зайця; куниця лісова, Martes martes L. Нед; висохле, почорніле яйце Л»
goroh.pp.ua: Покруч
Метисовий — мішанцевий
goroh.pp.ua: Мішанець
—