До речі, אלישע פרוש таки хибно дав це слово на словотвір, бо, виглядає, "пам'ятник" не є росіянізмом.
Я слово монумент дав до перекладу не тому, що пам'ятник "є росіянізмом", а як нагоду дати ще одне слово честень. Не перекидайте на мене свої підозрювання всього в російськості.
Я хибно недогледів, що вгорі слово "монумент", бо в пошуку дав "пам'ятник" і гадав, що пошук відповідників шукають для нього. Тезу Вашу приймаю.
Та в тому, щоби підзорити у російськості різні слова, я не бачу нічого поганого, як ще очищати українську мову від мови загарбника, як не шукаючи слів, які загарбники на Україну принесли?
А я не бачу нічого доброго в підозрюванні кожного слова підряд в російськості. Звісно, перепровірити є добре, але у Вас то є типово не перепровірка, а параноїчне підозрювання, без намагання дослідити докладно, а вже виносите гучний вирок: "росіянізм" дуже й дуже часто.
Пустомеля.
Я ніколи не «клеймую» росіянізмами ті слова, які є свідчено в живій українській мові, я ж не цураюся таких слів як "держати", "обида", "побіда", "лучче", "воняти", "мисель", "оружжя", через що пересварився за життя не з однією людиною, власне, я чи не єдиний українець зі свого середовища, який цих українських слів не цурається, через що неодноразово був звинувачуваний у "латентній російськості" і в тому, що начебто є таємним "агентом Кремля". Не Вам мене вчити, як боротися за чистоту української мови, мені відомо, що таке науковий метод, не зважайте на мій узір. Якщо якогось слова не було свідчено у жодному джерелі сучасної (з XVIII ст.) літературної мови, але було свідчене у мові російській, і з часів Сталіна це слово з'являється у мові українській (як "віха" у тямі "важливий момент"), то треба дуже постаратись не думати, аби не вловити думкою якийсь підзірний (не "підозрілий"!) зв'язок.
Слова я завжди гляджу у ЕСУМі, Словнику Грінченка, а також ледь не щодня перечитую твори від Енеїди Івана Петровича Котляревського і аж до сатири Остапа Вишні, ретельно споглядаючи як змінилась українська мова (останнім часом це діло, щоправда, занедбав, кажу чесно, через здоров'я – читати стає тяжко, але вже почав до діла давнього вертатись).
Параноїкам ж усе називають комуністи тих українців, які прагнуть чистити українську мову від російського гніту, коли хтось каже вертати двоїну, різнити написання "ї" та "йи", уникати зіяння пишучи "ія" а не "іа", коли хтось каже різнити всякі "ніс" та "нїс", вживати давньо-минулий час, чи писати "радости" замість "радості", "инший" місто "інший", і особливо як хтось каже що правильно "политика", "Росия", "джинси" замість "політика", "Росія", "джінси". Люди насміхаються, кажуть, що Росія ніколи українську мову не міняла, що ті мовні репресії то вигадки, придумані українськими галицькими нацистами, і українці, які вірять, начебто всі ті риси, що я їх був перелічив, слід вертати, бо винищили їх російські імеріялісти, то все параноїки зі своїми вигадками, погуляйте по Києві, по Чернігові, Січеславові, скажіть українцям, що українську мову в час СРСР міняли докорінно, створюючи з неї якесь російсько-українське "койне", Вас назвуть параноїком, з Вас стануть насміхатися, кинуть на сміх, коли ви скажете "стріха" замість "дах", коли скажете "я у метрі, досі у захваті від кіна" замість "я у метрО, досі у захваті ві кінО", а як напишете "театЕр", "олександЕр" і скажете, що так по-українськи, а СРСР нав'язали чуже писання, вас прирівняють до Наполеонів та Ісусів у психічній лікарні, ви будете для людей тупим селюкхом з-за діяспори. Скажіть якось "дайте соли" і Ви уже назавжди перетворились для тих, хто се почув, на тупого неосвіченого вуйка з села, бо українці розумні знають, як писати правильно, партія навчила була їх. Бо такі бездухі стали українці. Скільки разів я чув про братні народи, скільки я чув про те, що українська мова це Есперанто, придумане, аби віддалитись від Росії, і що суржик це справжня українська мова, а літературна українське це польський суржик змішаний з російською мовою.
Я параноїк? Ха, звіть мене хоч Дияволом, краще бути "параноїком", але коли тобі НЕ ВСЕ ОДНО.
Бо коли людині стає все одно – це найгірше. І я буду боротись за викорінення кожного слова, кожної граматичної моделі, кожної риси, нав'язаної нам у часи Сталіна для виправдання лінгвоциду і культурної асиміляції.
А Ви чиніть, як Вам завгодно, я буду підпирати Вас доти, поки Ви будете плекати істну вкраїнську мову, але буду жорстоко засуджувати будь-який росіянізм, який би слушний він Вам чи комусь иншому би не здавався. Я все сказав.
ЕСУМ (честь): че́стень "пам’ятник, монумент".
+
Монументальний/а/е - честеннєвий/а/е?
А є в слова монументальний зв'язок з монументом?
Прямий і безпосередній.
Иносе. Поки бим хотів яснити товк тягу "монументальні скульптури" (sum.in.ua: monumentaljnyj). Що то в истоті мінить?
Слід би правити "честень" на морфофонематично писане "чьстьнь", атьже *чьстьнь у руській мові суто фонетично дасть перед усім [t͡ɕ.tæɲ], за чинним правописом: "цьтень". Твар [ˈt͡ʃæsteɲ], за чинним правописом "честень" може бути, та як вторинний, зумовлений: a) розподібненням скупчення *чьст- в [ˈt͡ʃæst-], b) аналогійним вирівненням за формами непрямих відмінків, де *ь стає "сильним", складовим, але ни те, ни те тут не є обов'язкове. Короче, писати є морфофонематично, кожен бо звукотвар обйєктивно може бути (хоча суто фонематично грунтований має мати перевагу).
Дякую!
Але я'сми Вас питав: "Що то в истоті мінить?"
Тобто?
Ну, що значить вираз "монументальні скульптури"?
en.wikipedia.org: Monumental sculpture
Вподобайка. Але ще треба слово для пам'ятників, які не передбачають славлення честі. Для різних історичних особ, їх що не шанують, але ставлять як частину історії країни.
Словарь Грінчнека дає за цим словом «трапляється лише у Куліша». Тож імовірно, це таки коване слово. Тому й форма є така, а не йнакша, ніяке не цьтень, либонь.
+