Зазвичай іменник у номінативі виконує функцію підмета та позначає суб'єкт, який творить дію.
Номінатив також називається прямим відмінком, оскільки протистоїть усім іншим непрямим відмінкам.

лат. nōminātīve «т.с.» < nōminō «іменувати» + -īvus (прикм. підчеп) < nōmen «ім'я»

др. гр. ὀνομᾰστῐκή