Дякую, але я залишаюся прихильним думки, що:

Цвях це лаконічне негроміздке слово, яке вимовляється та відмінюється легше чим гвіздок та гвізд:

цвях, гвіздок, гвізд
цвяха, гвіздока, гвізда
цвяхові, гвіздокові, гвіздові
цвях, гвіздок, гвізд
цвяхом, гвіздоком, гвіздом
цвяху, гвіздоку, гвізду
цвяху, гвіздоку, гвізду

цвяхи, гвіздоки, гвізди
цвяхів, гвіздоків, гвіздів
цвяхам, гвіздокам, гвіздам
цвяхи, гвіздоки, гвізди
цвяхами, гвіздоками, гвіздами
цвяхах, гвіздоках, гвіздах
цвяхи, гвіздоки, гвізди

цвяшок, гвіздочок, гвіздок

цвяшити, гвіздочити, гвіздити
цвяхувати, гвіздокувати, гвіздувати

прицвяши, пригвіздочи, пригвізди
прицвяхуй, пригвіздокуй, пригвіздуй

цвяхар, гвіздокар, гвіздар
цвяхарня, гвіздокарня, гвіздарня

цвяховий, гвіздоковий, гвіздовий
цвяхистий, гвіздокистий, гвіздистий
цвяхований, гвіздокований, гвіздований

…

Уже розповсюджене.

Стосовно походження, то спорідненість з німецьким zweck та чеським cvek преференційна спорідненості з московським гвоздь та польським gwóźdź.

Та ж не "гвіздока", а "гвіздка", та й не "гвіздоки", а "гвіздки" XD Ви ж не кажете "в мішоку" (мішку) або "на гачоку" (гачку). За "гвіздити" замість "гвоздити" так само вже була мова тут. Про "преференційну (ну й слово...) спорідненість" годі що й писати.

Чому так вважаєте?

Бо ж *гвозд-ь, але *гвозд-ити, як у гість (*гост-ь) : гостити (*гост-ити), міст (*мостъ) : мостити (*мост-ити), піст (*постъ) : постити (*пост-ити) тощо. Що в СУМ-11, що в усіх словниках, зібраних на R2U, що в Желехівського — в тих джерелах є лише "гвоздити" та префіксальні похідні. І в корпусі ГРАК-18 можемо найти "гвоздити" з похідними, та не "гвіздити".

Бо ж ми не вибираємо, як краще, а манускрипти переписуємо — для чого розвивати мову, якщо можна приближати її до стану під московитською тиранією, вірно? …

Це про що? В ікання є закони. Чи кіт — кіту?