Таланити — щасливо складатися (про життя, долю когось); щастити, фортунити.
Приклад вживання
Грицькові справді не таланило. Все було йому якесь лихо: то в його коняку вкрадено, то віл здох. (Б. Грінченко)
Доярку та конюха називали запізніло закоханою парою. – Що ж, – відповідали купільчани, – хай їм. таланить у житті! (М. Рудь).
Походження
тур. talan «пограбування, грабіж», чаг. таlан «грабіж, здобич», кирг. талан «щастя» є похідними від тюрк. tala «грабувати, нищити»;
?
+
+ тільки щоб це було вище за "таланити"