Через питомий словотвір. Даю з та без приставного /j/.
І. Огієнко пише ("Етимологічно-Семантичний словник..." 2т, 6ст.):
"Европéйський - еврóпський. — Наше "європейський" витворили ми за російським "европейскій" та за польським "europejski". (Болгарське також "европейски"). Форма "европейський" не слов'янська, утворена за німецьким europeisch. Словʼянська українська форма мусіла б бути тільки "европський", пор. чеське evropský, сербське европски . Чеські стилісти форму evropejský вважають за помилкову і радять писати тільки evropský... Тому правильна українська форма звучала б: європський. Але в нас уже втерлося слово "европейський", і так воно вже стало літературним."
<Чеські стилісти форму evropejský вважають за помилкову і радять писати тільки evropský>
Acey tô za Oghéyêncova gitïa cto iz Cexœu caza 'evropejský', ya bo'my nicda ne sluixéu gédna Cexa recti inacxye neigy ‹evropský›.
____
<Форма "европейський" не слов'янська, утворена за німецьким europeisch>
Xotya e tô tac, ta naibary u veatscœy móuvé ‹-ейский› ne vadity, zuõcity bo tam tocyno hi i pitomoe ‹-ейский› iz *-i-ysku-yu — porœunaite: ‹европЕЙский› (← ném. ‹europÄIsch›) : ‹житЕйский› (← zagalnosloveanscoe *gitiysku-yu). A u rousscœy móuvé i ‹житейський› ne'ma.
___
<Словʼянська українська форма мусіла б бути тільки "европський">
Ne vémy... Tac, e tuerdyeinïe cyto pèregòlôsi *o, *e-u, *e-y sõty ouge œd pèunui dobui stali necinni...
Ta, za 1., e analogia: napr., i novo slovo is pœddigomy *-ou-uk-a boulo b' u rousscé is pèregòlôsomy — ‹-œuca›. A za 2., znacynéixye: œdcoli sõty na Rousi znali teamui 'Europa' ta 'Europaeus'? Ya sciro ne vémy i ne glybau'my ("haven't delved into"), ta se greçscoe slovo e védomo ouge cyto naipozdéixye œd 522 do n.l. ou Homera ( https://www.etymonline.com/word/Europe#etymonline_v_37921 ). Còrotye, na pitomé tlé bui cerpanoe Ευρώπη u rousscé boulo ladyeno za pèregòlôsomy — abo (acei isce imovérnéixye): greçscoe ‹ω› u ‹Ευρώπη› bui stalo ‹ou› /u/ u rousscé.
Tuar /jɛwˈrɔpsʲkɘ̞j/ — is /ɔ/ — zuõcity ne veilmi rousscéixye za /jɛwroˈpɛjsʲkɘ̞j/.
*ō (ucleucyno gr. ‹ω›) → /u/ u rousscé, napr.: *Dōnauyos/*Dōnayos → ‹Dounay, gr. Σολομών → drous. ‹Solomounu/Соломоунъ› (por. i ceixscoiõ ‹Šalamoun, Šalomoun›) — sõty isce pricladui ta ne gadaiõ nuiné.
Ta e ci malo pricladœu i gr. *ω → */o/ u rousscé a i ono pèrêd *u ci *y ea pèregòlôs, napr., Ιλαρίων is pèregòlôsomy védomo nuiné — /lɑrɪˈwyn/ ‹Ilarïœun› (i u drous. — v. Xevelyœu "Phonologia", §21.2, str. 407: ‹Ларивунъ›), Ααρών e u drous. isvédcyeno is pèregòlôsomy (Xeveliœu, tamge, xotya za Xeveliovomy e ‹у› u ‹Арунь› balcanœustuo — ne vémy, na vid totogyno is Ιλαρίων → Ларивунъ, de ‹у› e */ʉ/).
Через питомий словотвір. Даю з та без приставного /j/.
І. Огієнко пише ("Етимологічно-Семантичний словник..." 2т, 6ст.):
"Европéйський - еврóпський. — Наше "європейський" витворили ми за російським "европейскій" та за польським "europejski". (Болгарське також "европейски"). Форма "европейський" не слов'янська, утворена за німецьким europeisch. Словʼянська українська форма мусіла б бути тільки "европський", пор. чеське evropský, сербське европски . Чеські стилісти форму evropejský вважають за помилкову і радять писати тільки evropský... Тому правильна українська форма звучала б: європський. Але в нас уже втерлося слово "европейський", і так воно вже стало літературним."
Європеєць — європець, європка.
<Чеські стилісти форму evropejský вважають за помилкову і радять писати тільки evropský>
Acey tô za Oghéyêncova gitïa cto iz Cexœu caza 'evropejský', ya bo'my nicda ne sluixéu gédna Cexa recti inacxye neigy ‹evropský›.
____
<Форма "европейський" не слов'янська, утворена за німецьким europeisch>
Xotya e tô tac, ta naibary u veatscœy móuvé ‹-ейский› ne vadity, zuõcity bo tam tocyno hi i pitomoe ‹-ейский› iz *-i-ysku-yu — porœunaite: ‹европЕЙский› (← ném. ‹europÄIsch›) : ‹житЕйский› (← zagalnosloveanscoe *gitiysku-yu). A u rousscœy móuvé i ‹житейський› ne'ma.
___
<Словʼянська українська форма мусіла б бути тільки "европський">
Ne vémy... Tac, e tuerdyeinïe cyto pèregòlôsi *o, *e-u, *e-y sõty ouge œd pèunui dobui stali necinni...
Ta, za 1., e analogia: napr., i novo slovo is pœddigomy *-ou-uk-a boulo b' u rousscé is pèregòlôsomy — ‹-œuca›. A za 2., znacynéixye: œdcoli sõty na Rousi znali teamui 'Europa' ta 'Europaeus'? Ya sciro ne vémy i ne glybau'my ("haven't delved into"), ta se greçscoe slovo e védomo ouge cyto naipozdéixye œd 522 do n.l. ou Homera ( https://www.etymonline.com/word/Europe#etymonline_v_37921 ). Còrotye, na pitomé tlé bui cerpanoe Ευρώπη u rousscé boulo ladyeno za pèregòlôsomy — abo (acei isce imovérnéixye): greçscoe ‹ω› u ‹Ευρώπη› bui stalo ‹ou› /u/ u rousscé.
Tuar /jɛwˈrɔpsʲkɘ̞j/ — is /ɔ/ — zuõcity ne veilmi rousscéixye za /jɛwroˈpɛjsʲkɘ̞j/.
*ō (ucleucyno gr. ‹ω›) → /u/ u rousscé, napr.: *Dōnauyos/*Dōnayos → ‹Dounay, gr. Σολομών → drous. ‹Solomounu/Соломоунъ› (por. i ceixscoiõ ‹Šalamoun, Šalomoun›) — sõty isce pricladui ta ne gadaiõ nuiné.
Ta e ci malo pricladœu i gr. *ω → */o/ u rousscé a i ono pèrêd *u ci *y ea pèregòlôs, napr., Ιλαρίων is pèregòlôsomy védomo nuiné — /lɑrɪˈwyn/ ‹Ilarïœun› (i u drous. — v. Xevelyœu "Phonologia", §21.2, str. 407: ‹Ларивунъ›), Ααρών e u drous. isvédcyeno is pèregòlôsomy (Xeveliœu, tamge, xotya za Xeveliovomy e ‹у› u ‹Арунь› balcanœustuo — ne vémy, na vid totogyno is Ιλαρίων → Ларивунъ, de ‹у› e */ʉ/).