Грецьке "Євдокія" з тим самим "єв", що й у слові "Європа" дало нині забуте але колись дуже поширене українське наймення "Вівдя", яке у свій час дуже багато дітей носило.
r2u.org.ua: вівдя
Давнє грецьке "ев" перетворилося на руське "вів", по аналогії з цілою кучою таких слів, як вівтар, вікно, він, вівсянка (погляньте на російську мову, у ній ніякого "ві-" нема зовсім). Це важлива риса саме української мови.
Після «в» немає йора, щоб була зміна «е» в «і», а написання «Европа» було ще в часи процвітання Острозької академії, це була важлива особливість української мови. Навіть у московських книжках тоді писали (калькуючи українів) «эвропа», а ще «элемент»! Але Росія швидко отямилася, придумала бредню про зіпсуту українську мову, і українська мовна норма стала вважатися сільською, бридкою.
Відродження слова «Европа» з початковим «Е» це відродження нашої писемної традиції, давнішої за Котляревського та Нечуй-Левицького.
Як раз *ъ/*ь би там точно був. Жадного "відродження" в <е> бути не може: в найдавніші часи всяке *е, в питомих и чуджих словах було з протезою {j}. Крім того, без протези <e> на початку веде до зіву, коли на кінці попереднього слова є голосний.
Гаразд, від Вас чекаю на документ давньоруської мови, де писано слово Європа з йором по звуці "в".
Долучаюсь до Єлисієвої думки.
Карле-Франце, навряд Європу згадували в давньоруських пам'ятках.
Не давньоруських, а давньоцерковно-слов'янських, там і такі слова є як іскушеніє, благовоніє, сладасний, враг.
Я добре відаю, як говорять по українських селах Слобожанщини, Чернігівщини, Київщини. Е там не огортають звуком й, а просто ковтають! Щира українська вимова по селах (після голосівок) це 'лектрон, 'лемент, 'лейський. Ба й недавно читав, у Шевченка подибуємо у щоденнику де він пише 'дин, що свідчить, що й у часи Шевченка один вимовляли як 'дин по голосівці – не єдин, не йодин, не водин, не годин, а просто 'дин!
Тому якщо й шукати взоровану вимову слова Европа після голосівок, то це 'вропа. Не вірите – запрошую вас на українські села, покиньте міста хоч колись, послухайте правдиву мову, що більшість українців її і ніколи не чує.
"Я добре відаю"
Ne féste.
___
'лектрон, 'лемент, 'лейський
To sõty tuarui gòlôuno po gòlôsé.
А тепер уважно перечитайте те, що я був написав, особливо взір зверніть на те, що в душках.
"Є/Европу" не могли скоротить до "вропи" через оте саме "в".
<в душках>
Inose, vidiõ. Ceudovo cyt bacili'ste ousécenïe ou Xèucênca, ta tô e ne use, a LIXY ODIN IZ põtey ousounõti/zapobégti zévou. Citaite bwlxe.
___
<йодин, не водин, не годин>
/oˈ-/, /ˈo-/ = [woˈ-], [ˈwo-]
Iz Onixykevitya:
I, 137: <вобі́> "obé"
I, 141: <во́лово> "òlôuo (süineç)"
I, 143: <вора́ч> "òracyu"
I, 146: <вослі́н, у꙼ослі́н, ослі́н> "oslwn"
I, 147: <востро́ка, у꙼остро́ка, остро́ка" "ostroca"
I, 147: <во́тепи, во́т'іпи, у꙼о́тепи, о́тепи> "otepui"
I, 148: <вочи́ще, вочи́шче> "ocisce"
Iz sl-ka Polésïa:
47, <вобру́чка, обручка> "obrõcyka"
48, <во́зєро> "ozero"
iz Yafwrnicyscoho:
114: <вобо́ра, обо́ра> "obora"
120: <во́кур> "ocour"
126: <во́тець> "oteç"
126: <во́чеп> "ocêp"
/oˈ-/, /ˈo-/ = [ɦoˈ-], [ˈɦo-]
iz sl-ka Polésïa:
57, <гону́шник, ону́шник> "onoucynik"
57, <горе́ля, аре́ля (ре́ля, оре́ля)> "orèlya"
58, <го́сті, о́сті> "osti, hosti"
iz Yafwrnicyscoho:
146: <гоби́два> "obidua"
146: <гобі́д> "obwd"
146: <го́ват, го́вот> "ofwd"
147: <Голекса́ндер> "Olexander
147: <голе́нь> "oleiny"
iz Onixykevitya
/oˈ-/ = [w]
I, 148: <впала́ти, у꙼пала́ти> "opalati"
I, 148: <впови́ти, у꙼пови́ти> "opoviti"
I, 150: <вси́ка, у꙼си́ка, оси́ка> "osika"
/oˈ-/ = [joˈ-]
iz Gelexwfscoho:
I, 324: <йоде́н> "oden"
«Европа» писали в Острозькій академії, допоки її не ліквідували, але написання не охоплює вимову з традиційною українською протезою, р:
uk.wikipedia.org: Протеза
Оріх - Горіх
Острий - Гострий
Daite pricladui na *eu → /jo/ ci /ju/ u tyoudyuix slofax.
*Eugēnia → <Вівдя/Wœüghia>, <Ївгеня/Eœüghuinia>, ne <Йовдя, Ювдя>;
*Euthymos → <Юхим/Euxuim>, ne +<Ювхим, Йовхим>.
Поруч із ялинкою.
Чи Вам більше подобається "йолка"?)
До чого тут ялинка? А тим більше йолка? 🧐
"Єль" -> "яль" -> "ялина".
"Європа" -> "Явропа".
<"Єль" -> "яль" -> "ялина".
"Європа" -> "Явропа".>
+
euroupa
/jewˈrupɑ/, /jiwˈrupɑ/, /jɜwˈrupɑ/, /juˈrupɑ/.
Grec. <ώ> (Εὐρώπα) → rous. /u/ (<ou>).
Θωμάς – Тума?
Μίνως – Мінус?
Ἰάσων – Ясун?
Pοσειδών – Посейдун?
Ὠρίων – Оріун?
Γοργών – горгуна?
ἰῶτα – йута?
ώρα — ура?
ωμέγα – умега?
<Pοσειδών> — Серйозно?
Ви вперто намагаєтеся передавати слова кирилицею, але в тім и є хиба, бо такі написання колишуть між т.зв. "фонетичним" відбиття в однім місці, транслітерацією в иншім, та фонематичним в иншім. Напр., грецьке Ὠρίων, було би його адаптовано в руську мову, воно би мало різні вимови залежно від різних чинників: крім говірок, також від того, який звук є на кінці попереднього слова, темпу мовлення тощо. Тож вимова сього слова в руській могла би бути, напр.: [u̯ˈrɪjun], [uˈrɪjun]. Тобто, кирилицею було би треба писати в різних ситуаціях то <уриюн>, то <вриюн>.
Ви так і не відповіли, звідки взяли про передачу грецького ώ руським у. Дасте хоч якісь джерела, приклади реально існуючих грецьких слів в українській мові, де ώ дало у?
O stòcy gr. ‹Σολομών› e u daunyax pameatcax pèredano he ‹Соломоунъ›.
Isce *ō u *Dōna(u)i-os → ‹Dounay›, ne +‹Donay›, *bōka → prasl. *boukū, ne +bokū, → rous. ‹bouqua›, ne +‹boqua›.
Суходіл Північний. Дослівний переклад старої ісляндської назви Европи - Norðurálfa (Нордураульва), norður - північ, álfa - континент.
https://islenskordabok.arnastofnun.is/ord/29995
КФЯЙ,
де'сьте бачити в руській писати: юероп, europe, ївропа, uerope? "Варіанти написання" мінить "написання в українських текстах".
Глядіння у інтернеті дало мені 9 490 результаті на слово "юероп".
Карли, не дуркуйте! Не вигадуйте не українську українську мову. Не треба нам европи, вівропи, гейропи тощо. Залиште нам, будь ласка, Європу! Бо так буде по-українськи!
Як єпічний, єкстракт, єкзамен, єкстравагантний, єтнограф, єкспонат, Єней, єще?
"Карли, не дуркуйте! Не вигадуйте не українську українську мову. Не треба нам европи, вівропи, гейропи тощо. Залиште нам, будь ласка, Європу! Бо так буде по-українськи!"
XD
Гадаю, це слово треба додати до Чистилища. Тут нема чого перекладати. Не треба так знущатися над нашою мовою! Не треба Словотвір перетворювати на посміховисько!
Так писали в книгах ще в Острозькій академії, допоки її не ліквідували!
чес. Evropa
слов. Európa
пол. Europa
білор. клясичн. Европа
Це галицька одміна, що на їй далась узнаки польщина. В Огієнковому "Українському стилістичному словникові" (с. 122) читаємо: "Е початкове в чужих словах звичайно українізуємо на є".
В московській мові так і є. Чужоземне «е» вони вимовляють як «є».
До московської мені байдуже. А в руській мові ще здавна повелось приставляти й-, в- чи г- до перейманих чужих слів, що починаються з голосних.
І багато слів Ви знаєте щиро українських, де початкове е змінюємо на є?
Dougye tacuix slwf e.
А багато Ви знаєте слів щиро українських, окрім вигуків, що починаються на "е"?
Та що первих що других шмат, а з нього більшість чужі.
http://hrinchenko.com/spisok/bukva/e-1.html
http://hrinchenko.com/spisok/bukva/je-1.html
Але же приставне "й" на початку слова перед голосною є також однією з властивостей української.
Перед е?!
Осьо цікаву стрічку на толоці знайшов: https://ua-etymology.livejournal.com/51887.html
Там подається таблиця Юрія Шевельова (лише щойно дізнався хто він), у якій про протезу "й" перед "е" пишеться це:
"Праслов.
Протетичний звук [j] був обов’яковий до XVI — поч. XVII ст. Численні сучасні слова з початковою літерою є сходять до цього способу: є, Європа, Єгипет, Єва, єврей, єпископ, Євангелія, Євфрат. Після ~1596 р. нові запозичення вже не потребують протези: елемент, екзекуція, епістола, етнос тощо.
Якщо прикритий протезою [е] змінювався, йотація залишалася: їжак, Явтух."
Люди в коментарях під дописом сперечаються про Европа — Європа.
На жаль, я не зможу сперечатися на цю тему, оскільки розбираюся в протезах лише поверхово. Але, зважаючи на те, що в українській мові більшість слів починаються приголосними, а закінчуються голосними, то напівголосна j перед "е" краще вписується в милозвучність нашої мови.
<більшість слів [...] закінчуються голосними>
Загнули.
Як писалося в руській, то ясно зрозуміло з книг Острозької академії. Острог знаходиться не на Галичині.
То не в милозвучність нашої мови вписується, а в звичку, коли мова москалів вважається певним стандартом, хоча стандартом для української мови вона бути не може.
—
Якраз москалi скажуть: смaтрiте, хахли наканєц научiлiсь пiсать по-нашему.
Тобто це повна дурня. Ми вже загралися, що свою рiдну мову нищимо.
Комплекс меншовартости.
Саме "Европа" відповідає автентичної фонетиці начасної української мови. Так само як і вимови та писання таких слів як "инший", "діялект", "проєкт", "мудрости" і т.д.
Боже, яка дурня 🤦♂️ (це щодо першого речення).
На скільки я знаю, то в білоруській, на приклад, приставне "й" перед "е" зустрічається часто в питомих словах.
Але ж білоруській властиві ознаки, що суть чужі українській мові, як на приклад не тільки літера "ы", а й відповідний звук [ᵻ], що знов таки відповідає московській правописній та мовній вдачі - на відміну від українського "и" ([ɪ]).
Правда, правда. Лише наводжу як приклад того, шо приставне "й-" не конче є впливом церковнослов'янської, чи вимови московських /e/, /ě/.
Мені цікаво, хто ці 14 , які проголосували "за"? 🙄🧐