Грецьке "Євдокія" з тим самим "єв", що й у слові "Європа" дало нині забуте але колись дуже поширене українське наймення "Вівдя", яке у свій час дуже багато дітей носило.
r2u.org.ua: вівдя
Давнє грецьке "ев" перетворилося на руське "вів", по аналогії з цілою кучою таких слів, як вівтар, вікно, він, вівсянка (погляньте на російську мову, у ній ніякого "ві-" нема зовсім). Це важлива риса саме української мови.
Після «в» немає йора, щоб була зміна «е» в «і», а написання «Европа» було ще в часи процвітання Острозької академії, це була важлива особливість української мови. Навіть у московських книжках тоді писали (калькуючи українів) «эвропа», а ще «элемент»! Але Росія швидко отямилася, придумала бредню про зіпсуту українську мову, і українська мовна норма стала вважатися сільською, бридкою.
Відродження слова «Европа» з початковим «Е» це відродження нашої писемної традиції, давнішої за Котляревського та Нечуй-Левицького.
Як раз *ъ/*ь би там точно був. Жадного "відродження" в <е> бути не може: в найдавніші часи всяке *е, в питомих и чуджих словах було з протезою {j}. Крім того, без протези <e> на початку веде до зіву, коли на кінці попереднього слова є голосний.
Гаразд, від Вас чекаю на документ давньоруської мови, де писано слово Європа з йором по звуці "в".
Долучаюсь до Єлисієвої думки.
Карле-Франце, навряд Європу згадували в давньоруських пам'ятках.
Не давньоруських, а давньоцерковно-слов'янських, там і такі слова є як іскушеніє, благовоніє, сладасний, враг.
Я добре відаю, як говорять по українських селах Слобожанщини, Чернігівщини, Київщини. Е там не огортають звуком й, а просто ковтають! Щира українська вимова по селах (після голосівок) це 'лектрон, 'лемент, 'лейський. Ба й недавно читав, у Шевченка подибуємо у щоденнику де він пише 'дин, що свідчить, що й у часи Шевченка один вимовляли як 'дин по голосівці – не єдин, не йодин, не водин, не годин, а просто 'дин!
Тому якщо й шукати взоровану вимову слова Европа після голосівок, то це 'вропа. Не вірите – запрошую вас на українські села, покиньте міста хоч колись, послухайте правдиву мову, що більшість українців її і ніколи не чує.
"Я добре відаю"
Ne féste.
___
'лектрон, 'лемент, 'лейський
To sõty tuarui gòlôuno po gòlôsé.
А тепер уважно перечитайте те, що я був написав, особливо взір зверніть на те, що в душках.
"Є/Европу" не могли скоротить до "вропи" через оте саме "в".
<в душках>
Inose, vidiõ. Ceudovo cyt bacili'ste ousécenïe ou Xèucênca, ta tô e ne use, a LIXY ODIN IZ põtey ousounõti/zapobégti zévou. Citaite bwlxe.
___
<йодин, не водин, не годин>
/oˈ-/, /ˈo-/ = [woˈ-], [ˈwo-]
Iz Onixykevitya:
I, 137: <вобі́> "obé"
I, 141: <во́лово> "òlôuo (süineç)"
I, 143: <вора́ч> "òracyu"
I, 146: <вослі́н, у꙼ослі́н, ослі́н> "oslwn"
I, 147: <востро́ка, у꙼остро́ка, остро́ка" "ostroca"
I, 147: <во́тепи, во́т'іпи, у꙼о́тепи, о́тепи> "otepui"
I, 148: <вочи́ще, вочи́шче> "ocisce"
Iz sl-ka Polésïa:
47, <вобру́чка, обручка> "obrõcyka"
48, <во́зєро> "ozero"
iz Yafwrnicyscoho:
114: <вобо́ра, обо́ра> "obora"
120: <во́кур> "ocour"
126: <во́тець> "oteç"
126: <во́чеп> "ocêp"
/oˈ-/, /ˈo-/ = [ɦoˈ-], [ˈɦo-]
iz sl-ka Polésïa:
57, <гону́шник, ону́шник> "onoucynik"
57, <горе́ля, аре́ля (ре́ля, оре́ля)> "orèlya"
58, <го́сті, о́сті> "osti, hosti"
iz Yafwrnicyscoho:
146: <гоби́два> "obidua"
146: <гобі́д> "obwd"
146: <го́ват, го́вот> "ofwd"
147: <Голекса́ндер> "Olexander
147: <голе́нь> "oleiny"
iz Onixykevitya
/oˈ-/ = [w]
I, 148: <впала́ти, у꙼пала́ти> "opalati"
I, 148: <впови́ти, у꙼пови́ти> "opoviti"
I, 150: <вси́ка, у꙼си́ка, оси́ка> "osika"
/oˈ-/ = [joˈ-]
iz Gelexwfscoho:
I, 324: <йоде́н> "oden"
Daite pricladui na *eu → /jo/ ci /ju/ u tyoudyuix slofax.
*Eugēnia → <Вівдя/Wœüghia>, <Ївгеня/Eœüghuinia>, ne <Йовдя, Ювдя>;
*Euthymos → <Юхим/Euxuim>, ne +<Ювхим, Йовхим>.
Поруч із ялинкою.
Чи Вам більше подобається "йолка"?)
До чого тут ялинка? А тим більше йолка? 🧐
"Єль" -> "яль" -> "ялина".
"Європа" -> "Явропа".
<"Єль" -> "яль" -> "ялина".
"Європа" -> "Явропа".>
+
«Европа» писали в Острозькій академії, допоки її не ліквідували, але написання не охоплює вимову з традиційною українською протезою, р:
uk.wikipedia.org: Протеза
Оріх - Горіх
Острий - Гострий
euroupa
/jewˈrupɑ/, /jiwˈrupɑ/, /jɜwˈrupɑ/, /juˈrupɑ/.
Grec. <ώ> (Εὐρώπα) → rous. /u/ (<ou>).
Θωμάς – Тума?
Μίνως – Мінус?
Ἰάσων – Ясун?
Pοσειδών – Посейдун?
Ὠρίων – Оріун?
Γοργών – горгуна?
ἰῶτα – йута?
ώρα — ура?
ωμέγα – умега?
<Pοσειδών> — Серйозно?
Ви вперто намагаєтеся передавати слова кирилицею, але в тім и є хиба, бо такі написання колишуть між т.зв. "фонетичним" відбиття в однім місці, транслітерацією в иншім, та фонематичним в иншім. Напр., грецьке Ὠρίων, було би його адаптовано в руську мову, воно би мало різні вимови залежно від різних чинників: крім говірок, також від того, який звук є на кінці попереднього слова, темпу мовлення тощо. Тож вимова сього слова в руській могла би бути, напр.: [u̯ˈrɪjun], [uˈrɪjun]. Тобто, кирилицею було би треба писати в різних ситуаціях то <уриюн>, то <вриюн>.
Ви так і не відповіли, звідки взяли про передачу грецького ώ руським у. Дасте хоч якісь джерела, приклади реально існуючих грецьких слів в українській мові, де ώ дало у?
O stòcy gr. ‹Σολομών› e u daunyax pameatcax pèredano he ‹Соломоунъ›.
Isce *ō u *Dōna(u)i-os → ‹Dounay›, ne +‹Donay›, *bōka → prasl. *boukū, ne +bokū, → rous. ‹bouqua›, ne +‹boqua›.
Суходіл Північний. Дослівний переклад старої ісляндської назви Европи - Norðurálfa (Нордураульва), norður - північ, álfa - континент.
https://islenskordabok.arnastofnun.is/ord/29995
КФЯЙ,
де'сьте бачити в руській писати: юероп, europe, ївропа, uerope? "Варіанти написання" мінить "написання в українських текстах".
Глядіння у інтернеті дало мені 9 490 результаті на слово "юероп".
Карли, не дуркуйте! Не вигадуйте не українську українську мову. Не треба нам европи, вівропи, гейропи тощо. Залиште нам, будь ласка, Європу! Бо так буде по-українськи!
Як єпічний, єкстракт, єкзамен, єкстравагантний, єтнограф, єкспонат, Єней, єще?
"Карли, не дуркуйте! Не вигадуйте не українську українську мову. Не треба нам европи, вівропи, гейропи тощо. Залиште нам, будь ласка, Європу! Бо так буде по-українськи!"
XD
Біла Земля
О! А це ідея! Можна так жаргонно називати.
Дꙋмаѭ, могеть ли́чити чьто то на изразъкъ «ꙋкраиинъı».
Ще раз!
Европа — польсько-галицький суржик.
Правильно — Європа.
Тому треба слово додати до Чистилища
Так писали в книгах ще в Острозькій академії, допоки її не ліквідували!
чес. Evropa
слов. Európa
пол. Europa
білор. клясичн. Европа
Це галицька одміна, що на їй далась узнаки польщина. В Огієнковому "Українському стилістичному словникові" (с. 122) читаємо: "Е початкове в чужих словах звичайно українізуємо на є".
В московській мові так і є. Чужоземне «е» вони вимовляють як «є».
До московської мені байдуже. А в руській мові ще здавна повелось приставляти й-, в- чи г- до перейманих чужих слів, що починаються з голосних.
І багато слів Ви знаєте щиро українських, де початкове е змінюємо на є?
Dougye tacuix slwf e.
А багато Ви знаєте слів щиро українських, окрім вигуків, що починаються на "е"?
Та що первих що других шмат, а з нього більшість чужі.
http://hrinchenko.com/spisok/bukva/e-1.html
http://hrinchenko.com/spisok/bukva/je-1.html
Але же приставне "й" на початку слова перед голосною є також однією з властивостей української.
Перед е?!
Осьо цікаву стрічку на толоці знайшов: https://ua-etymology.livejournal.com/51887.html
Там подається таблиця Юрія Шевельова (лише щойно дізнався хто він), у якій про протезу "й" перед "е" пишеться це:
"Праслов.
Протетичний звук [j] був обов’яковий до XVI — поч. XVII ст. Численні сучасні слова з початковою літерою є сходять до цього способу: є, Європа, Єгипет, Єва, єврей, єпископ, Євангелія, Євфрат. Після ~1596 р. нові запозичення вже не потребують протези: елемент, екзекуція, епістола, етнос тощо.
Якщо прикритий протезою [е] змінювався, йотація залишалася: їжак, Явтух."
Люди в коментарях під дописом сперечаються про Европа — Європа.
На жаль, я не зможу сперечатися на цю тему, оскільки розбираюся в протезах лише поверхово. Але, зважаючи на те, що в українській мові більшість слів починаються приголосними, а закінчуються голосними, то напівголосна j перед "е" краще вписується в милозвучність нашої мови.
<більшість слів [...] закінчуються голосними>
Загнули.
Як писалося в руській, то ясно зрозуміло з книг Острозької академії. Острог знаходиться не на Галичині.
То не в милозвучність нашої мови вписується, а в звичку, коли мова москалів вважається певним стандартом, хоча стандартом для української мови вона бути не може.
—
Якраз москалi скажуть: смaтрiте, хахли наканєц научiлiсь пiсать по-нашему.
Тобто це повна дурня. Ми вже загралися, що свою рiдну мову нищимо.
Комплекс меншовартости.
Комплекс меншовартости.
Саме "Европа" відповідає автентичної фонетиці начасної української мови. Так само як і вимови та писання таких слів як "инший", "діялект", "проєкт", "мудрости" і т.д.
Боже, яка дурня 🤦♂️ (це щодо першого речення).
"Європа; в Г[аличині] Европа": https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up?q=Европа.
На скільки я знаю, то в білоруській, на приклад, приставне "й" перед "е" зустрічається часто в питомих словах.
Але ж білоруській властиві ознаки, що суть чужі українській мові, як на приклад не тільки літера "ы", а й відповідний звук [ᵻ], що знов таки відповідає московській правописній та мовній вдачі - на відміну від українського "и" ([ɪ]).
Правда, правда. Лише наводжу як приклад того, шо приставне "й-" не конче є впливом церковнослов'янської, чи вимови московських /e/, /ě/.
Мені цікаво, хто ці 14 , які проголосували "за"? 🙄🧐
Хто ці 17 ....? 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Я один з них, бо ми так раніше казали. Знаєш, що таке «Харківський правопис»? Раджу почитати, там дуже багато цікавого. Зокрема й слово «Европа», яке починалося саме з літери «е». Так само казали «Еспанія», а не «Іспанія». Одна справа якісь инші слова погано та негарно переклав, а тут запропоноване слово, яке вживалося до того, як сталін прибрав літеру «ґ», змінив дуже багато приписів. Навіть припису «кафе птаха» тоді не існувало. Наприклад, дієслово «сфальшувати» раніше писалося «зфалшувати».
Не знаю, хто ви, але українці так не казали. Завжди казали Європа.
Европа — польсько-галицький суржик.
Хто так казав? Ви з колишньої підавстрійської України? Бо там так казали, на польський лад, а в більшій частині України казали й кажуть "Європа".
Харківський правопис – жахливий покруч, спроба замирить давній український правописний лад з новішим галицьким.
Правильно, а найкраще було би створити правопис, що би базувався ТІЛЬКИ на південно-східних діялектах, галицькі навіть не взяти до уваги. Зрештою, відітнути Галичину від мовотворення. Що ж може поганого трапитись?
Не пишіть дурні!
Галицьке, якщо без польщизни хай буде.
Але Европа — це польщизна, а не по-українськи!