Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні.
Приклад вживання
На сході та південному сході Європа відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями.
Походження
Європа названа за ім'ям героїні давньогрецької міфології Європи, фінікійської царівни, яку викрав Зевс і відвіз на Крит. Походження цього імені, як вважає французький лінгвіст п. Шантрен, невідоме.
Приклади в інших мовах
чес. Evropa
слов. Európa
пол. Europa
білор. клясичн. Европа
Це галицька одміна, що на їй далась узнаки польщина. В Огієнковому "Українському стилістичному словникові" (с. 122) читаємо: "Е початкове в чужих словах звичайно українізуємо на є".
Грецьке "Євдокія" з тим самим "єв", що й у слові "Європа" дало нині забуте але колись дуже поширене українське наймення "Вівдя", яке у свій час дуже багато дітей носило.
r2u.org.ua: вівдя Давнє грецьке "ев" перетворилося на руське "вів", по аналогії з цілою кучою таких слів, як вівтар, вікно, він, вівсянка (погляньте на російську мову, у ній ніякого "ві-" нема зовсім). Це важлива риса саме української мови.
Після «в» немає йора, щоб була зміна «е» в «і», а написання «Европа» було ще в часи процвітання Острозької академії, це була важлива особливість української мови. Навіть у московських книжках тоді писали (калькуючи українів) «эвропа», а ще «элемент»! Але Росія швидко отямилася, придумала бредню про зіпсуту українську мову, і українська мовна норма стала вважатися сільською, бридкою.
Відродження слова «Европа» з початковим «Е» це відродження нашої писемної традиції, давнішої за Котляревського та Нечуй-Левицького.
Як раз *ъ/*ь би там точно був. Жадного "відродження" в <е> бути не може: в найдавніші часи всяке *е, в питомих и чуджих словах було з протезою {j}. Крім того, без протези <e> на початку веде до зіву, коли на кінці попереднього слова є голосний.
Не давньоруських, а давньоцерковно-слов'янських, там і такі слова є як іскушеніє, благовоніє, сладасний, враг.
Я добре відаю, як говорять по українських селах Слобожанщини, Чернігівщини, Київщини. Е там не огортають звуком й, а просто ковтають! Щира українська вимова по селах (після голосівок) це 'лектрон, 'лемент, 'лейський. Ба й недавно читав, у Шевченка подибуємо у щоденнику де він пише 'дин, що свідчить, що й у часи Шевченка один вимовляли як 'дин по голосівці – не єдин, не йодин, не водин, не годин, а просто 'дин!
Тому якщо й шукати взоровану вимову слова Европа після голосівок, то це 'вропа. Не вірите – запрошую вас на українські села, покиньте міста хоч колись, послухайте правдиву мову, що більшість українців її і ніколи не чує.
«Европа» писали в Острозькій академії, допоки її не ліквідували, але написання не охоплює вимову з традиційною українською протезою, р:
uk.wikipedia.org: Протеза Оріх - Горіх
Острий - Гострий
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні.
На сході та південному сході Європа відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями.
Європа названа за ім'ям героїні давньогрецької міфології Європи, фінікійської царівни, яку викрав Зевс і відвіз на Крит. Походження цього імені, як вважає французький лінгвіст п. Шантрен, невідоме.
чес. Evropa
слов. Európa
пол. Europa
білор. клясичн. Европа
Перекладаємо слово європа
Так писали в книгах ще в Острозькій академії, допоки її не ліквідували!
чес. Evropa
слов. Európa
пол. Europa
білор. клясичн. Европа
Це галицька одміна, що на їй далась узнаки польщина. В Огієнковому "Українському стилістичному словникові" (с. 122) читаємо: "Е початкове в чужих словах звичайно українізуємо на є".
В московській мові так і є. Чужоземне «е» вони вимовляють як «є».
До московської мені байдуже. А в руській мові ще здавна повелось приставляти й-, в- чи г- до перейманих чужих слів, що починаються з голосних.
І багато слів Ви знаєте щиро українських, де початкове е змінюємо на є?
Dougye tacuix slwf e.
А багато Ви знаєте слів щиро українських, окрім вигуків, що починаються на "е"?
Та що первих що других шмат, а з нього більшість чужі.
http://hrinchenko.com/spisok/bukva/e-1.html
http://hrinchenko.com/spisok/bukva/je-1.html
Грецьке "Євдокія" з тим самим "єв", що й у слові "Європа" дало нині забуте але колись дуже поширене українське наймення "Вівдя", яке у свій час дуже багато дітей носило.
r2u.org.ua: вівдя
Давнє грецьке "ев" перетворилося на руське "вів", по аналогії з цілою кучою таких слів, як вівтар, вікно, він, вівсянка (погляньте на російську мову, у ній ніякого "ві-" нема зовсім). Це важлива риса саме української мови.
+++
Після «в» немає йора, щоб була зміна «е» в «і», а написання «Европа» було ще в часи процвітання Острозької академії, це була важлива особливість української мови. Навіть у московських книжках тоді писали (калькуючи українів) «эвропа», а ще «элемент»! Але Росія швидко отямилася, придумала бредню про зіпсуту українську мову, і українська мовна норма стала вважатися сільською, бридкою.
Відродження слова «Европа» з початковим «Е» це відродження нашої писемної традиції, давнішої за Котляревського та Нечуй-Левицького.
Як раз *ъ/*ь би там точно був. Жадного "відродження" в <е> бути не може: в найдавніші часи всяке *е, в питомих и чуджих словах було з протезою {j}. Крім того, без протези <e> на початку веде до зіву, коли на кінці попереднього слова є голосний.
Гаразд, від Вас чекаю на документ давньоруської мови, де писано слово Європа з йором по звуці "в".
Долучаюсь до Єлисієвої думки.
Карле-Франце, навряд Європу згадували в давньоруських пам'ятках.
Не давньоруських, а давньоцерковно-слов'янських, там і такі слова є як іскушеніє, благовоніє, сладасний, враг.
Я добре відаю, як говорять по українських селах Слобожанщини, Чернігівщини, Київщини. Е там не огортають звуком й, а просто ковтають! Щира українська вимова по селах (після голосівок) це 'лектрон, 'лемент, 'лейський. Ба й недавно читав, у Шевченка подибуємо у щоденнику де він пише 'дин, що свідчить, що й у часи Шевченка один вимовляли як 'дин по голосівці – не єдин, не йодин, не водин, не годин, а просто 'дин!
Тому якщо й шукати взоровану вимову слова Европа після голосівок, то це 'вропа. Не вірите – запрошую вас на українські села, покиньте міста хоч колись, послухайте правдиву мову, що більшість українців її і ніколи не чує.
"Я добре відаю"
Ne féste.
___
'лектрон, 'лемент, 'лейський
To sõty tuarui golofno po goloscé.
А тепер уважно перечитайте те, що я був написав, особливо взір зверніть на те, що в душках.
"Є/Европу" не могли скоротить до "вропи" через оте саме "в".
?
Чому не йовропа чи ювропа?
Daite pricladui na *eu → /jo/ ci /ju/ u tyoudyuix slofax.
*Eugēnia → <Вівдя/Wœüghia>, <Ївгеня/Eœüghuinia>, ne <Йовдя, Ювдя>;
*Euthymos → <Юхим/Euxuim>, ne +<Ювхим, Йовхим>.
/jewˈrupɑ/, /jiwˈrupɑ/, /jɜwˈrupɑ/, /juˈrupɑ/.
Grec. <ώ> (Εὐρώπα) → rous. /u/ (<ou>).
Grec. <ώ> (Εὐρώπα) → rous. /u/ (<ou>).
Поясните чому?
Θωμάς – Тума?
Μίνως – Мінус?
Ἰάσων – Ясун?
Pοσειδών – Посейдун?
Ὠρίων – Оріун?
Γοργών – горгуна?
ἰῶτα – йута?
ώρα — ура?
ωμέγα – умега?
«Европа» писали в Острозькій академії, допоки її не ліквідували, але написання не охоплює вимову з традиційною українською протезою, р:
uk.wikipedia.org: Протеза
Оріх - Горіх
Острий - Гострий
КФЯЙ,
де'сьте бачити в руській писати: юероп, europe, ївропа, uerope? "Варіанти написання" мінить "написання в українських текстах".
Глядіння у інтернеті дало мені 9 490 результаті на слово "юероп".