Значення слова

Юс — назва літер первісних глаголиці й кирилиці, де юси позначали носові голосні.

Приклад вживання

Давні юси повністю зникли в усіх руських діалектах, ѫ злилося з у, а ѧ злилося з а ще в руський період. Розрізняє юси досі польська мова, єдина зі слов'янських, у яких збереглися носові голосні.

Походження

Етимологія слова «юс» неясна. З огляду на те, що в «Паризькому абецедарії» («Abecedarium bulgaricum») «юсом» названа літера «ю», можна припустити, що це первісно так називалася саме вона, а перенесення назви на знаки для носових сталося вже за часів Руси.

Приклади в інших мовах

болг. юс, ц.-сл. ѭсъ

Варіанти написання
носовка, юсове, ѫс, ѧс, ѩс, ѭс, ѫ, ѧ, ѩ, ѭ, ѭсъ, ǫ, ę, ѫсъ
Слово додав

Перекладаємо слово юс

юс
1

Не треба перекладати

Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
22 липня

<Давні юси повністю зникли в усіх руських діалектах, ѫ злилося з у, а ѧ злилося з а ще в руський період.>

То не є правда для говірок руської мови. Тож не треба писати давно стару інформацію.

22 липня

Дивно, так ніби й досі у підручниках пишуть і вчать. Недавно навіть науково-популярне відео мені радили глянути, де філолог доводив, що давні юси цілком справедливо викинули під час реформи мови, тому що вони не були потрібні, бо не збереглись ніде й доводилось, що страх за те, що старі літери викинули з письма, є просто смішний, бо літери ті зайві й не було ніяких потреб юси зберігати в мові.

Канал звавсь Моя Підпільна Гуманітарщина здається.

25 липня

Не дивно. Підручник не є дослідницький труд. Дослідництво ж историчне руської мови є в Україні на дні вже давно. Все "нове" на подібні теми, писане нині чи недавно в Україні, є не нові дані, а нові тексти, новий папір, і є товчіння давніших бадань, самих де більше теоретичних.

25 липня

Тоді дуже прошу, якщо Ваша ласка, коли знайдете вільну хвилинку, поясните з якого джерела Ви взяли що українці вміють розрізняти "а" і "ѧ", "у" і "ѫ", "о" і "ъ", "е" і "ь", "і" як у слові кіт і "і" як у слові піч.

Бо досі скільки статей я читав, на сьому тільки Ви стоїте. Усі торочать про "східнослов'янський" спільний розвиток редукованих.

25 липня

Надіюся, Ви не будете дорікати мені за посилання на Вікіпедію, але он навіть тут
uk.wikipedia.org: Східнослов'янські мови

25 липня

1. Википідия не є "навіть".

2. Висновок про "зникнення" та "злиття" того, про що ту стоїть питання — кінець кінцем, для руської мови хибний — виник на поді суто теоретичних виводів та вільного обміну виразів на йменування дотичних явищ/піймів.

1. "Носові"

a) Праслов'янської доби постали носові дифтонги сполученням голосних з приголоскама *m, *n. Суть деякі підстави гадати, що їх було більше, ніж два, відбитих у давнім письмі письмяма <ѧ, ѫ>; носовий двозвук бі, віді, й той, що в писемних памятках є відбито письмям <ъі>, коли він походить від прасл. *ons (из окрема, кінці падів: род. одн. та назив. множ. жін. р., назив.-знах. множ. чол. р., та в слові "мисль" ← прасл. *monslys). З огляду на відомі з порівняльних реконструкцій прасл. праформи, можемо припустити ще й двозвуки носові з редукованима голоскама: в називнім одн. ймен основи *y ("путь, дань") та род. мн. жін., чол. та сер. родів усіх оснів (*ronkun → *<рѫкъ́> "рук", *dombun → *<дѫбъ́> "дубів", *deruun → *<дєрєвъ> "дерев". Але ту ймемо говорити про два первих носових двозвука, прочі бо до доби писемної не тривали.

b) "носові" двозвуки писемної доби є відбито письмяма <ѧ, ѫ> ст.-слав./д.-бовг. письма. Нагадаю, письмо те бі розроблено передусім для д.-бовг./ст.-сл. мови — на поді говірок, які знали двозвуки з носовим елементом (або то були просто голоски з носовим дозвуком — точно є, віді, годі знати, та ту й нерелевантно, головне є становити носовий характер вимови).

c) А нині про руську мову й долю згаданих прасл. носових у ній. Головний аргумент про зникнення "носових" у руській мові (пишуть и про йинші мови словянські, та ми ймемо говорити йно про руську) є "плутання на письмі" письмен <ѫ : у> та <ѧ : ꙗ> в памятках д.-рус. там, де вони мали бути на своїх "етимологичних" місцях. Проте сам по собі сей факт не конечно свідчить про "злиття" фонем, що походять від прасл. носових голосок / носових двозвуків з неносовими. Найдальший висновок, який из того може плинути, є втрата носового елемента / носової артикулації. Не дарма више мітих, що письмо давнє "кириличне" бі передусім и первісно для мови д.-бовг. На руську мову бі його перенесено пак. Ст.-сл./д.-бовг. мову бі ято за взірець для мови руської, й писців руських бі вчено письма з ориєнтиру на ст.-сл. стандарт. Отже, вчені того письма, вони знаша, що письмена <ѧ, ѫ> знача звуки носові. Не йма голосних з носовим елементом / носовою артикулацією в своїй — руській — мові, але знаючи їх у ст.-сл. мові, й прагнучи взорувати письмо за сею мовою, тобо користати й з усіх письмен ст.-сл., діша на письмі й <у>, й <ѫ>, й <ꙗ>, й <ѧ> (й <а> по "мяких" приголосках).

Носовий елемент / носову артикулацію втрачено в руській (у д.-рус.) и може бути, та се не значить тут же самого "злиття" / самої "втрати різниці" фонематичної між носовими голосками прасл. та вустними голосками прасл.

Підтвердити чи спростувати те гадане "злиття" не можеть ино саме спостереження плутання згаданих письмен у памятках. Знати се може дати йно знавецький та точний (мірними прилади) розбір даних фонетики руських говірок. А такий розбір бі конано в 80-их роціх низки пд.-зх. говірок руських, явивши різницю в них між: фонемою посталою з прасл. носової голоски переднього ряду та фонемою посталою з прасл. вустної голоски переднього ряду (себо <ѧ> проти <а> по "мяких" приголосках), та фонемою посталою з прасл. носової голоски непереднього ряду та фонемою посталою з прасл. вустної голоски непереднього ряду (себо <ѫ> проти <у>). Носової артикулації / носового елемента на місці фонем посталих из прасл. носових голосок у тих говірках не явлено (правда, в горстці кілька сіл таки явлено), але явлено є різницю в вимові *<ѫ> від *<у> та *<ѧ> від *<ꙗ> та *<а> по "мяких" приголосках, а то таку:

*<ѫ> явлено звуком /ʊ/, з верстьми: [ʊ, ʊ͡u̯, ʊʷ], на початку слів и з протезою: [wʊ, wʊ͡u̯, wʊʷ];

*<у> явлено звуком /u/, з верстьми: [u, ʊ̯͡u], на початку слів и з протезою: [wu];

*<ѧ> явлено звуком /i̯͡e/, з верстьми: [i̯͡e, i̯͡ɜ];

*<ꙗ> та *<а> по "мяких" приголосках явлено звуком /e/ з верстьми: [(ʲ)e, (ʲ)ɜ, (ʲ)æ, (ʲ)ä].

Мнійші чоти між *<ѫ> та *<у> в руській:

<лѫчити/lõciti> /lʊt͡ʃɪtɪ/ "єднати; ділити; ..." : <лучити/louciti> /lut͡ʃɪtɪ/ "цілити, попасти, вгадати, вичекати, влучити";

<гѫба/gõba> /ɣ̞ʊbɑ/ "губка; гриб" : <губа/gouba> "губа (вуст); загибель".

Мнійші чоти між *<ѧ> та *<ꙗ> та *<а> по "мяких" приголосках:

<чѧдь/cẽdy> /t͡ʃi̯͡edʲ/ "чад, чадь, чмуд, гарь, дим" : <чадь/kédy> /t͡ʃedʲ/ "діти, челядь, люд".

Памятаю найти й більше, та нині не пригадаю.
___

Крім тих голосок, різницю бі явлено й між:

1) *<о> в полім складі та *<ъ> "сильним" у полім складі:

*<о> явлене звуком /u̯͡ɔ/, з верстьми: [u̯͡ɔ, ʷɔ];

*<ъ> явлене звуком /ɒ/, з верстьми: [ɒ, ɔ͡ɒ̯];

2) *<є> в полім складі та *<ь> "сильним" у полім складі:

*<є> явлене звуком /ɛ/, з верстьми: [ɛ, ɪ̯͡ɛ];

*<ь> явлене звуком /æ/.

Мнійші чоти на *<о> : *<ъ> 'м уже навів ту на "Словотворі" може й не раз (раз исто; не памятаю, де, гадаю в дискусиї про письмо). Серед йих (из памяти):
<ръ́та/ròta> /rɒtɑ/ "рота (род. одн. від "рот")" : <рота/rôta> /ru̯͡ɔtɑ/ "клятва, присяга";

<мъхнат/moxnat> /mʌ̝xnɑt/ "мохнатий, кошлатий" : <мохнат/môxnat> /moxnɑt/ "багач, багатий, заможний".

У "Матерйалах до сл-ка д.-рус. м." Срезнівського суть дві окремо дані статті на однаково писані різні (з різними значеннями) слова: <точити>¹ та <точити>². Одне з рідними значеннями ("гнати; пускати; крутити; їздити; гострити; ...") відповідає суч. рус. <точити> з рідними його значеннями (приблизно такими же ги в д.-рус. у тім же слові). Друге ж товмачено є ге "лічити". Перве походить від прасл. корене з *о (*<о>): *tok-. Друге, явно з його значень, походить від прасл. корене з *u (*<ъ>): *tuk-, що є й у словах <ткати, точно, ткнути>. Значення "лічити" є явно конкретизація контекстуальна загальнішого значення *"ткнути/тикати — вказати/навести". Отже, попри однакове написання, в них суть дві різні фонеми, з *<ъ> відбитим повною голоскою (а не редукцією його в 0 звука ге в инших тваріх сього корене: <ткати, ткнути, притча>). Ся чота є релевантна й для новоруської мови, в ній бо є свідчено слова (з префикси): <приточити, надточити> в значеннях "додати; навести (в т.ч. приклад)", корінь у яких є явно не *tok- (*<ток-/точ->), а *tuk- (*<тъ́к-/тъ́ч->).
___
Дальшу різницю фонематичну є в тих говірках явлено й між фонемою посталою з прасл. *ū, *ui, *ons (*<ъі>) та фонемою посталою з прасл. *i, *ey, *yy (*<и>), а то:

*<ъі> явлена звуком /ɘ̞/, и з верстьми: [ɘ̞, ɨ, ɤ];

*<и> явлене звуком /ɪ/, з верстьми: [ɪ, ɪ͡ɘ̯, ɪ̯͡ɘ, ɪ͡ɘʲ].

Мнійші чоти:
<мъі/mui> /mɘ̞/ "ми (1. ос. мн. займенника особового)" : <ми/mi> /mɪ/ "ми (клитична форма займенника "мені" — кому?);

<тъі/tui> /tɘ̞/ "ти (2. ос. мн. займенника особового)" : <ти/ti> /tɪ/ "ти (клитична форма займенника "тобі" — кому?);

<пъіску/puiscou> /pɘ̞sku/ — від "писок (морда, пика, миза)" : <писку/piscou> /pɪscu/ — від "писк (звук)".

___
Згадане фонетичне бадання бі конано в 80-их роціх експедицією з московської академиї вїд.

25 липня

Праслов?

26 липня

Терпіння. У полі "Обговорення" є обмежена кількість знаків, тому писати довшу змінку виходить ино після "редагування"...

26 липня

Спасибі. Ще не все дочитав, але чи не могли би Ви сказати, які саме наукові праці варто почитати, щоб перевпевнитися в тому, що якісь говори досі розрізняють схожі але різні фонеми? Дасте ланку на автора й наукову працю, якщо Ваша ласка?

26 липня

Dal buimy ta ne mogyõ. Statïui tui sõty ou mene na discou ta ne uémy yaco yix déliti.

Pro uêdõ badanïa e tou:
en.m.wikipedia.org: Sergei Nikolaev (linguist).

27 липня

E tou: http://dialect-phon.ruslang.ru/?id=library
— »С. Л. Николаев. Новые данные о фонетике и просодии восточнославянских говоров«

Поділитись з друзями