Sey tuar e daunéy nege tuar <deüẽdesẽt/deüẽtydesẽt>.
Pratuar: *deuen(t)-nu-sut-o-.
Жартуєте???
Ні.
Прошу надати докази того, що до совка це слово справді побутувало серед люду.
To Ui nicda ne ceuli’ste slofa »deüẽnosto« u gifwy mòufé?
Я й слово "раптом" ледь не щодня чую, отже "раптом" слово рідне. Єлисіє, де докази, що це слово побутувало в Україні до приходу московитів?
Правду кажете з "раптом", утім "дев'яносто" є таки древніша форма ніж "дев'ядесят".
Так а докази які? написати хто завгодно й що завгодно може
Coho pro "докази" puitaiete?
Має право.
Prosiõ gèrêlo:
SISM IV, 220: *devę(t)nosъto/*devęnosъto.
Лишень так українською мовою було спокон віків! Як і у всіх слов'янських народах!
Дивись чес. devadesát, словат. deväťdesiat, пол. dziewięć…
Слово видає ще й невкраїнська форма, слов'янське devęnosъto могло дати девяністо, але не девяносто.
Daste crifuy pratuar, i pac sõdite.
ЕСУМ пропонує devenosъto.
Не пропонує, а подає форму. І подає форму (праформу) невірну. Вірна є форма: *девѧнъсъто, *deuen-nu-sut-o-, де *нъ, *nu закономірно дає рефлекс, якому відповідає написання <но> за чинним правописом.
Лишень так українською мовою було спокон віків! Як і у всіх слов'янських народах!
Дивись чес. devadesát, словат. deväťdesiat, пол. dziewięć…
Ого.
Обидва числівника "дев'ятдесят" і "дев'яносто" є давні українські. Ніяким московизмом тут і не пахне.
Девяносто, девяностий (Сл. Желехівського).
Девяносто (Сл. Уманця-Спілки).
Дев'яносто, девяносто (Сл. Афанасія-Чужбинського 1855).
Дев'яносто (Сл. Кримського).
Також дивіться статтю про "дев'яносто" у Стилістичному словнику І. Огієнка.
дєвять-дєсят
Дав емь +, алє ı "дєвянъсъто" є пıтомо.