Так.

На письмі ни. На вимові безперічно.

Нащо перетворювать український правопис на подобу ягельського чи прязького?

Бо по-різному те ф мовлять у різних куточках України, хиба ви не тямите?

Я не маю на меті створить усеохопного правописа, що зважав би на особливості всіх говірок. Як на мене, це нерозумно й непотрібно. Мені вистачить норм зразкової мови на центральноукраїнській основі.
За мою тяму не турбуйтесь, спасибі.

Я не турбуюся, а перепитую. Вам зразки, а мині живу мову рятувати.

Про випадок, як ви досі не помітили: у нас мовного взірця на основі живої народної мови Центральної України замінили на кабінетного покруча на московсько-галицькій основі.

Згоден, тут нічого й сказати, хиба що внаслідок миграций из заходу Вкрайини пониячено такі говірки як полтавську, що раніше належали до Півночи.

>у нас мовного взірця на основі живої народної мови Центральної України

Такий був? Коли?

《Такий був? Коли?》
Був. Він постав наприкінці 18 – у первій половині 19 століття. Про це вчать у школі.

Хведір https://archive.org/details/libgen_00863691/page/562/mode/1up?q=Хведір
Хома ("хв" спростилось до "х" перед губним голосним) https://archive.org/details/libgen_00863691/page/561/mode/1up?q=Хома
Пархім (таке саме спростіння хв => х перед давнім "о") https://archive.org/details/libgen_00863691/page/559/mode/1up?q=Пархім

@Євген Ковтуненко

То гилите: ефир [єхвир], Афини [ахвини], алгорифм [алгорихвəм], алгорифм• [алгорихм•]?

Звісно, от тільки ⟨єхви́р/яхви́р/охви́р⟩, а не ⟨ехви́р⟩

Гадаєте так из усіма грецькими словами, де є θ? Та й тоді [гахвини].

Не зовсім.
Десь буває і /θ/
→ [p] (Ἀγάθων → Гапон),
→ [x͡t̪] (ἀνάθεμα → анахтема; https://hrinchenko.com/ru/dictionary/word/213-anaxtema),
→ [w] (Ματθαῖος → Матвій).

@Євген Ковтуненко

Я так розумію, є різниця між "старим" ph [п] та "молодим" f [хв ~ в ~ ...], бо я так и не розібрався до кінця, хоча це вже згадано раніше.

Та ні, неначе. Якого одного зразка, що на його б ладнали всяке чуже /f/ до руського гуку давніше, чи згодом, неначе, не було. Десь /f/ → [p], десь /f/ → [(x)w ~ x], десь /f/ → [be], та таке інше

Болгарська також з ляської перейняла.

Із німецької (Български етимологичен речник, том I, ст. 513: https://ibl.bas.bg/lib/ber/#page/608/mode/1up).

Маю трішки інший здогад. Річ у тім, що в античні часи буква Θ позначала якраз-таки придиховий звук [tʰ] (приклад вимови: https://www.youtube.com/watch?v=f3PzY9x0GzI). Реконструкції давньогрецької вимови слова αἰθήρ в різні часи можете ввидіти тут: https://en.wiktionary.org/wiki/αἰθήρ#Ancient_Greek. Саме в античну добу латина жваво черпала з грецької мови слова, тому в римлян і лишився той придиховий [tʰ], який записували двознаком th. А згодом почали вимовляти то просто як [t], і таку вимову ширили по всій католицькій Європі. (https://en.wiktionary.org/wiki/aether#Latin)

Уже в пізні античні часи вимова грецького Θ зсунулася від придихового [tʰ] до [θ]. А слов'яни, що з 7-8 століть (чи раніше, вже не пригадую) з'явилися на Балканах і мали зв'язки з Візантією, тої придихової вимови вже, либонь, і на застали, тому ладили те [θ] під свою фонетику.

Ну, може воно й не так було, як я собі гадаю...

У латинській, здається, ніколи не було придихового /tʰ/. Вони взяли від греків лише письмо <th>, котрим передавали грецьке <θ>, хоча ніколи самі не вимовляли його як [tʰ]. Схожим чином давньогрецьке глухе [ r̥ ] (фонемно /r/) латинською деколи записували через <rh> ( https://youtu.be/5Q3eXyzGZcg?t=748 ), <υ> як <y>, хоча самі не вимовляли його як [y] ( https://youtu.be/lzn9PZ2SFWE?t=438 ), а <φ> та <χ> передавали як <ph> та <ch> через їх давнішу вимову як /pʰ/ і /kʰ/ відповідно ( https://youtu.be/5lcIcYFveII?t=470 ).

А, навіть так... Дякую за видива, треба буде ознаймитися мені.

То вся подяка тому каналу :)

《Ну, може воно й не так було, як я собі гадаю...》
Це не здогад, а так воно й було. Захід переймав слова з давньогрецькою вимовою, а ми – з новогрецькою.

Це якщо з старогрецької брали слово, а з новогрецької — і

Навпак