Макс Прудеус

Як ви ставитеся до діяльности Макса Прудеуса? Особисто я зовсім не розумію, пощо він ґекає, абикає та знімає відео про антисуржик, й каже що він не мовознавець, а лише навчає красномовства. А що ви думаєте про нього?

За його діяльність казати не буду, бо сильно не дивився, але вимова в нього шкутильгає. Часом звучить неприродньо й надто “чітко”, багато v-кання, ефкання, ыкання, нема зближення ненаголошених /о/ : /y/, /и/ : /е/. Вимова, або точніше звучня, це така ж невід’ємна частина мови, як граматика.

За його діяльність казати не буду, бо сильно не дивився, але вимова в нього шкутильгає. Часом звучить неприродньо й надто “чітко”, багато v-кання, ефкання, ыкання, нема зближення ненаголошених /о/ : /y/, /и/ : /е/. Вимова, або точніше звучня, це така ж невід’ємна частина мови, як граматика.

І от саме нею, а не виполюванням суржику, він мав би займатися, як проповідувач красномовства. На жаль, якщо цю критику йому написати, він її не прочитає, бо я йому писав, про абикання, необґрунтоване ґекання, і мовчання.

Якщо він дійсно хоче займатися виполюванням суржику, то йому став би ідеальним партнером Валерій Маснюк з каналу “Вузлики на пам’ять”. Валерій Маснюк міг би йому давати справжні росіянізми та помилки, замість рекомендацій, поданих як істина, та навчити власне самого Прудеуса української, а Макс зі свого боку подавав би це все сучасно, як він це нині робить.

нема зближення ненаголошених /о/ : /y/, /и/ : /е/. Вимова, або точніше звучня, це така ж невід’ємна частина мови, як граматика.

Tac zuanê ‘isblizyeinïe’ nenagòlosyenuix /ɛ/ (ta /ə/) : /ɪ/ (ta /ɘ̞, ɤ/), ci /o/ (ta /ɔ/) : /u/ (ta /ʊ/) e velico nedoròzouménïe. 
Nagòlosyena ceutca ci ròzlõcyna uimóuva recenuix gòlôsnœu e taca: 
/ɛ/ = [ɛ] ci [ɪ̯͡ɛ, ɪ̯͡æ] (pisano: ‹e› ci ‹ê›) ; 
/ə/ = [æ] ci [ɛ] (pisano: ‹e› ci ‹è›) ; 
/ɪ/ = [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘ̯], [ɪ̯͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯] (pisano: ‹i›) ; 
/ɘ̞, ɤ/ = [ɘ̞], [ɨ], [ɤ], [ɯ], [ʌ, ʌ̞] (pisano: ‹ui› ci ‹u› pèrêd /j/ ta /w/) ; 
/o/ = [ʷɔ, ʷɒ, ʷɔ͡ɒ̯, u̯͡ɔ, u̯͡ɒ, o] (pisano: ‹o› ci ‹ô›) ; 
/ɔ/ = [ɔ, ɒ, ɔ͡ɒ̯], pèrêd /w/ ← *l ta /r/: [o] (pisano: ‹o› ci ‹ò›, pèrêd /w/ ← *l: ‹ó›) ; 
/u/ = [u, u̯͡ʊ, ʷʊ] (pisano: ‹ou›) ; 
/ʊ/ = [ʊ, ʊʷ, ʊ͡u̯] (pisano: ‹õ›). 

Yaco vidco e, zueagymena /ɛ/, /ɪ/, /o/, /u/, /ʊ/ sõty u mérné (moderate), uirazné uimóuvé pœd nagòlôsomy ceasto duogoucovidi (“diphthongoids”; incoli i trigoucovidi: [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], [ʷɔ͡ɒ̯]) ci cóuzi (“glides”). Bez nagòlôsou, yasna récy, odin iz pervcou (elements) duogoucovidou ci cóuzou slabneity, na pr.: /ɪ/ — pœd nagòlôsomy [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], a bez nagòlôsou: [ɪ̯͡ɘ], tô bui is slabénïemy uimóuvui [ɪ͡ ] do [ɪ̯͡ ], cimy gòlôuna iscladotuœurna teagy padeity na [ ͡ɘ] — tô bui: [ɪ̯͡ɘ]. Poread iz simy, /ɛ/ pœd nagòlôsomy [ɛ], [ɪ̯͡ɛ], [ɪ̯͡æ], bez nagòlôsou staieity [ɪ̯͡e] ci prosto [e]. Tacuimy cinomy, protistauleinïe /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou e: [ɪ̯͡ɘ] : [ɪ̯͡e, e], ogleadno (“respectively”). Iz ròzpisi gòlôsnœu (https://en.m.wikipedia.org/wiki/IPA_vowel_chart_with_audio) e vidco, oge zuõçi [e] ta [ɘ] legeaty u isté readé (“in the same row”), a zuõc [ɪ] odin ino read daléye (uisxye) œd [e] ta [ɘ], docui zuõc [ɛ] e œd yix dua reada daléye (nizxye). Tomou, yasna récy, blizœusty [e] ta [ɘ] ta [ɪ] mogeity bouti muilno (“erroneously, mistakenly”) tóucovana ouxomy he bui tô boul odin ist zuõc (“one same sound”). Ta ne e, coli móuvimo o pitomé uimóuvé. Ay, ou móuvcœu nuiné i u pameatcax nerédco e na pisymé louciti plõtanïe *‹и› ta *‹е›, ta se ne znacity, oge /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou sõty TOTOGYNA u uimóuvé, ale BLIZXYA. 

Imi na cmét! : u slovax is prasl. */l, m, r, w/ + *y (drous. cuiriliçeiõ: ‹ь›) bez nagòlôsou, cyto nuiné za cinnoiõ pravopisïõ yix bœulxeistïõ pisiemo he ‹ле›, ‹ре›, ‹ве›, na pr.: ‹дВЕри́ма›, ‹МЕні́›, ‹зВЕні́ти›, ‹стремі́ти›, ‹тРЕмті́ти›, ‹хРЕсти́ти› tc., uimóuva ‹ве, ме, ре, ле› he [wɪ, mɪ, rɪ, lɪ] e peruésna, a ne naslédoc ‘isblizyeinïa’ /ɛ/ is /ɪ/, prasl. */l, m, r, w/ + *y bo bez nagòlôsou peruésno u rousscœi móuvé dali sõty: /lɪ, mɪ, rɪ, wɪ/, i tomou cuiriliçeiõ bui isprauno boulo pisati: ‹двири́ма, двире́й/двири́й› (xotya: ‹две́ри›), ‹мині́› (xotya: ‹мене́, ме́не›), ‹звині́ти›, ‹стримі́ти›, ‹тримті́ти›, ‹христи́ти›. Latiniçeiõ, pocazati oge tou e peruésno prasl. *y (drous. cuiriliçeiõ ‹ь›), za uimóuvui [ɪ], ya pisiõ ‹y›: 
‹duyrima (dvyrima)› [dwɪˈrɪmɑ], ‹myné› [mɪˈnʲi], ‹zuynéti (zvynéti)› [(d͡)zwɪˈnʲitɪ], ‹trymtéti› [trɪmˈtʲitɪ], ‹xrystiti› [xrɪˈstɪtɪ, xɪrˈstɪtɪ, xɘrˈstɪtɪ, ɘrˈstɪtɪ, ˈkstɪtɪ]. Togy, coli móuvimo ‹мені́› he [mɪˈnʲi], tô ne e ‘isblizyeinïe’ /ɛ/ is /ɪ/, tô e peruésna uimóuva. 

Isto teacneity (“the same applies”) i do /o/, /ɔ/ : /u, /ʊ/ bez nagòlôsou.

нема зближення ненаголошених /о/ : /y/, /и/ : /е/. Вимова, або точніше звучня, це така ж невід’ємна частина мови, як граматика.

Tac zuanê ‘isblizyeinïe’ nenagòlosyenuix /ɛ/ (ta /ə/) : /ɪ/ (ta /ɘ̞, ɤ/), ci /o/ (ta /ɔ/) : /u/ (ta /ʊ/) e velico nedoròzouménïe. 
Nagòlosyena ceutca ci ròzlõcyna uimóuva recenuix gòlôsnœu e taca: 
/ɛ/ = [ɛ] ci [ɪ̯͡ɛ, ɪ̯͡æ] (pisano: ‹e› ci ‹ê›) ; 
/ə/ = [æ] ci [ɛ] (pisano: ‹e› ci ‹è›) ; 
/ɪ/ = [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘ̯], [ɪ̯͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯] (pisano: ‹i›) ; 
/ɘ̞, ɤ/ = [ɘ̞], [ɨ], [ɤ], [ɯ], [ʌ, ʌ̞] (pisano: ‹ui› ci ‹u› pèrêd /j/ ta /w/) ; 
/o/ = [ʷɔ, ʷɒ, ʷɔ͡ɒ̯, u̯͡ɔ, u̯͡ɒ, o] (pisano: ‹o› ci ‹ô›) ; 
/ɔ/ = [ɔ, ɒ, ɔ͡ɒ̯], pèrêd /w/ ← *l ta /r/: [o] (pisano: ‹o› ci ‹ò›, pèrêd /w/ ← *l: ‹ó›) ; 
/u/ = [u, u̯͡ʊ, ʷʊ] (pisano: ‹ou›) ; 
/ʊ/ = [ʊ, ʊʷ, ʊ͡u̯] (pisano: ‹õ›). 

Yaco vidco e, zueagymena /ɛ/, /ɪ/, /o/, /u/, /ʊ/ sõty u mérné (moderate), uirazné uimóuvé pœd nagòlôsomy ceasto duogoucovidi (“diphthongoids”; incoli i trigoucovidi: [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], [ʷɔ͡ɒ̯]) ci cóuzi (“glides”). Bez nagòlôsou, yasna récy, odin iz pervcou (elements) duogoucovidou ci cóuzou slabneity, na pr.: /ɪ/ — pœd nagòlôsomy [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], a bez nagòlôsou: [ɪ̯͡ɘ], tô bui is slabénïemy uimóuvui [ɪ͡ ] do [ɪ̯͡ ], cimy gòlôuna iscladotuœurna teagy padeity na [ ͡ɘ] — tô bui: [ɪ̯͡ɘ]. Poread iz simy, /ɛ/ pœd nagòlôsomy [ɛ], [ɪ̯͡ɛ], [ɪ̯͡æ], bez nagòlôsou staieity [ɪ̯͡e] ci prosto [e]. Tacuimy cinomy, protistauleinïe /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou e: [ɪ̯͡ɘ] : [ɪ̯͡e, e], ogleadno (“respectively”). Iz ròzpisi gòlôsnœu (https://en.m.wikipedia.org/wiki/IPA_vowel_chart_with_audio) e vidco, oge zuõçi [e] ta [ɘ] legeaty u isté readé (“in the same row”), a zuõc [ɪ] odin ino read daléye (uisxye) œd [e] ta [ɘ], docui zuõc [ɛ] e œd yix dua reada daléye (nizxye). Tomou, yasna récy, blizœusty [e] ta [ɘ] ta [ɪ] mogeity bouti muilno (“erroneously, mistakenly”) tóucovana ouxomy he bui tô boul odin ist zuõc (“one same sound”). Ta ne e, coli móuvimo o pitomé uimóuvé. Ay, ou móuvcœu nuiné i u pameatcax nerédco e na pisymé louciti plõtanïe *‹и› ta *‹е›, ta se ne znacity, oge /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou sõty TOTOGYNA u uimóuvé, ale BLIZXYA. 

Imi na cmét! : u slovax is prasl. */l, m, r, w/ + *y (drous. cuiriliçeiõ: ‹ь›) bez nagòlôsou, cyto nuiné za cinnoiõ pravopisïõ yix bœulxeistïõ pisiemo he ‹ле›, ‹ре›, ‹ве›, na pr.: ‹дВЕри́ма›, ‹МЕні́›, ‹зВЕні́ти›, ‹стремі́ти›, ‹тРЕмті́ти›, ‹хРЕсти́ти› tc., uimóuva ‹ве, ме, ре, ле› he [wɪ, mɪ, rɪ, lɪ] e peruésna, a ne naslédoc ‘isblizyeinïa’ /ɛ/ is /ɪ/, prasl. */l, m, r, w/ + *y bo bez nagòlôsou peruésno u rousscœi móuvé dali sõty: /lɪ, mɪ, rɪ, wɪ/, i tomou cuiriliçeiõ bui isprauno boulo pisati: ‹двири́ма, двире́й/двири́й› (xotya: ‹две́ри›), ‹мині́› (xotya: ‹мене́, ме́не›), ‹звині́ти›, ‹стримі́ти›, ‹тримті́ти›, ‹христи́ти›. Latiniçeiõ, pocazati oge tou e peruésno prasl. *y (drous. cuiriliçeiõ ‹ь›), za uimóuvui [ɪ], ya pisiõ ‹y›: 
‹duyrima (dvyrima)› [dwɪˈrɪmɑ], ‹myné› [mɪˈnʲi], ‹zuynéti (zvynéti)› [(d͡)zwɪˈnʲitɪ], ‹trymtéti› [trɪmˈtʲitɪ], ‹xrystiti› [xrɪˈstɪtɪ, xɪrˈstɪtɪ, xɘrˈstɪtɪ, ɘrˈstɪtɪ, ˈkstɪtɪ]. Togy, coli móuvimo ‹мені́› he [mɪˈnʲi], tô ne e ‘isblizyeinïe’ /ɛ/ is /ɪ/, tô e peruésna uimóuva. 

Isto teacneity (“the same applies”) i do /o/, /ɔ/ : /u, /ʊ/ bez nagòlôsou.

Як це читати?

нема зближення ненаголошених /о/ : /y/, /и/ : /е/. Вимова, або точніше звучня, це така ж невід’ємна частина мови, як граматика.

Tac zuanê ‘isblizyeinïe’ nenagòlosyenuix /ɛ/ (ta /ə/) : /ɪ/ (ta /ɘ̞, ɤ/), ci /o/ (ta /ɔ/) : /u/ (ta /ʊ/) e velico nedoròzouménïe. 
Nagòlosyena ceutca ci ròzlõcyna uimóuva recenuix gòlôsnœu e taca: 
/ɛ/ = [ɛ] ci [ɪ̯͡ɛ, ɪ̯͡æ] (pisano: ‹e› ci ‹ê›) ; 
/ə/ = [æ] ci [ɛ] (pisano: ‹e› ci ‹è›) ; 
/ɪ/ = [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘ̯], [ɪ̯͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯] (pisano: ‹i›) ; 
/ɘ̞, ɤ/ = [ɘ̞], [ɨ], [ɤ], [ɯ], [ʌ, ʌ̞] (pisano: ‹ui› ci ‹u› pèrêd /j/ ta /w/) ; 
/o/ = [ʷɔ, ʷɒ, ʷɔ͡ɒ̯, u̯͡ɔ, u̯͡ɒ, o] (pisano: ‹o› ci ‹ô›) ; 
/ɔ/ = [ɔ, ɒ, ɔ͡ɒ̯], pèrêd /w/ ← *l ta /r/: [o] (pisano: ‹o› ci ‹ò›, pèrêd /w/ ← *l: ‹ó›) ; 
/u/ = [u, u̯͡ʊ, ʷʊ] (pisano: ‹ou›) ; 
/ʊ/ = [ʊ, ʊʷ, ʊ͡u̯] (pisano: ‹õ›). 

Yaco vidco e, zueagymena /ɛ/, /ɪ/, /o/, /u/, /ʊ/ sõty u mérné (moderate), uirazné uimóuvé pœd nagòlôsomy ceasto duogoucovidi (“diphthongoids”; incoli i trigoucovidi: [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], [ʷɔ͡ɒ̯]) ci cóuzi (“glides”). Bez nagòlôsou, yasna récy, odin iz pervcou (elements) duogoucovidou ci cóuzou slabneity, na pr.: /ɪ/ — pœd nagòlôsomy [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], a bez nagòlôsou: [ɪ̯͡ɘ], tô bui is slabénïemy uimóuvui [ɪ͡ ] do [ɪ̯͡ ], cimy gòlôuna iscladotuœurna teagy padeity na [ ͡ɘ] — tô bui: [ɪ̯͡ɘ]. Poread iz simy, /ɛ/ pœd nagòlôsomy [ɛ], [ɪ̯͡ɛ], [ɪ̯͡æ], bez nagòlôsou staieity [ɪ̯͡e] ci prosto [e]. Tacuimy cinomy, protistauleinïe /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou e: [ɪ̯͡ɘ] : [ɪ̯͡e, e], ogleadno (“respectively”). Iz ròzpisi gòlôsnœu (https://en.m.wikipedia.org/wiki/IPA_vowel_chart_with_audio) e vidco, oge zuõçi [e] ta [ɘ] legeaty u isté readé (“in the same row”), a zuõc [ɪ] odin ino read daléye (uisxye) œd [e] ta [ɘ], docui zuõc [ɛ] e œd yix dua reada daléye (nizxye). Tomou, yasna récy, blizœusty [e] ta [ɘ] ta [ɪ] mogeity bouti muilno (“erroneously, mistakenly”) tóucovana ouxomy he bui tô boul odin ist zuõc (“one same sound”). Ta ne e, coli móuvimo o pitomé uimóuvé. Ay, ou móuvcœu nuiné i u pameatcax nerédco e na pisymé louciti plõtanïe *‹и› ta *‹е›, ta se ne znacity, oge /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou sõty TOTOGYNA u uimóuvé, ale BLIZXYA. 

Imi na cmét! : u slovax is prasl. */l, m, r, w/ + *y (drous. cuiriliçeiõ: ‹ь›) bez nagòlôsou, cyto nuiné za cinnoiõ pravopisïõ yix bœulxeistïõ pisiemo he ‹ле›, ‹ре›, ‹ве›, na pr.: ‹дВЕри́ма›, ‹МЕні́›, ‹зВЕні́ти›, ‹стремі́ти›, ‹тРЕмті́ти›, ‹хРЕсти́ти› tc., uimóuva ‹ве, ме, ре, ле› he [wɪ, mɪ, rɪ, lɪ] e peruésna, a ne naslédoc ‘isblizyeinïa’ /ɛ/ is /ɪ/, prasl. */l, m, r, w/ + *y bo bez nagòlôsou peruésno u rousscœi móuvé dali sõty: /lɪ, mɪ, rɪ, wɪ/, i tomou cuiriliçeiõ bui isprauno boulo pisati: ‹двири́ма, двире́й/двири́й› (xotya: ‹две́ри›), ‹мині́› (xotya: ‹мене́, ме́не›), ‹звині́ти›, ‹стримі́ти›, ‹тримті́ти›, ‹христи́ти›. Latiniçeiõ, pocazati oge tou e peruésno prasl. *y (drous. cuiriliçeiõ ‹ь›), za uimóuvui [ɪ], ya pisiõ ‹y›: 
‹duyrima (dvyrima)› [dwɪˈrɪmɑ], ‹myné› [mɪˈnʲi], ‹zuynéti (zvynéti)› [(d͡)zwɪˈnʲitɪ], ‹trymtéti› [trɪmˈtʲitɪ], ‹xrystiti› [xrɪˈstɪtɪ, xɪrˈstɪtɪ, xɘrˈstɪtɪ, ɘrˈstɪtɪ, ˈkstɪtɪ]. Togy, coli móuvimo ‹мені́› he [mɪˈnʲi], tô ne e ‘isblizyeinïe’ /ɛ/ is /ɪ/, tô e peruésna uimóuva. 

Isto teacneity (“the same applies”) i do /o/, /ɔ/ : /u, /ʊ/ bez nagòlôsou.

Як це читати?

Œucymi?? 🤷

нема зближення ненаголошених /о/ : /y/, /и/ : /е/. Вимова, або точніше звучня, це така ж невід’ємна частина мови, як граматика.

Tac zuanê ‘isblizyeinïe’ nenagòlosyenuix /ɛ/ (ta /ə/) : /ɪ/ (ta /ɘ̞, ɤ/), ci /o/ (ta /ɔ/) : /u/ (ta /ʊ/) e velico nedoròzouménïe. 
Nagòlosyena ceutca ci ròzlõcyna uimóuva recenuix gòlôsnœu e taca: 
/ɛ/ = [ɛ] ci [ɪ̯͡ɛ, ɪ̯͡æ] (pisano: ‹e› ci ‹ê›) ; 
/ə/ = [æ] ci [ɛ] (pisano: ‹e› ci ‹è›) ; 
/ɪ/ = [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘ̯], [ɪ̯͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯] (pisano: ‹i›) ; 
/ɘ̞, ɤ/ = [ɘ̞], [ɨ], [ɤ], [ɯ], [ʌ, ʌ̞] (pisano: ‹ui› ci ‹u› pèrêd /j/ ta /w/) ; 
/o/ = [ʷɔ, ʷɒ, ʷɔ͡ɒ̯, u̯͡ɔ, u̯͡ɒ, o] (pisano: ‹o› ci ‹ô›) ; 
/ɔ/ = [ɔ, ɒ, ɔ͡ɒ̯], pèrêd /w/ ← *l ta /r/: [o] (pisano: ‹o› ci ‹ò›, pèrêd /w/ ← *l: ‹ó›) ; 
/u/ = [u, u̯͡ʊ, ʷʊ] (pisano: ‹ou›) ; 
/ʊ/ = [ʊ, ʊʷ, ʊ͡u̯] (pisano: ‹õ›). 

Yaco vidco e, zueagymena /ɛ/, /ɪ/, /o/, /u/, /ʊ/ sõty u mérné (moderate), uirazné uimóuvé pœd nagòlôsomy ceasto duogoucovidi (“diphthongoids”; incoli i trigoucovidi: [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], [ʷɔ͡ɒ̯]) ci cóuzi (“glides”). Bez nagòlôsou, yasna récy, odin iz pervcou (elements) duogoucovidou ci cóuzou slabneity, na pr.: /ɪ/ — pœd nagòlôsomy [ɪ͡ɘ], [ɪ͡ɘʲ], [ɪ̯͡ɘ͡ɪ̯], a bez nagòlôsou: [ɪ̯͡ɘ], tô bui is slabénïemy uimóuvui [ɪ͡ ] do [ɪ̯͡ ], cimy gòlôuna iscladotuœurna teagy padeity na [ ͡ɘ] — tô bui: [ɪ̯͡ɘ]. Poread iz simy, /ɛ/ pœd nagòlôsomy [ɛ], [ɪ̯͡ɛ], [ɪ̯͡æ], bez nagòlôsou staieity [ɪ̯͡e] ci prosto [e]. Tacuimy cinomy, protistauleinïe /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou e: [ɪ̯͡ɘ] : [ɪ̯͡e, e], ogleadno (“respectively”). Iz ròzpisi gòlôsnœu (https://en.m.wikipedia.org/wiki/IPA_vowel_chart_with_audio) e vidco, oge zuõçi [e] ta [ɘ] legeaty u isté readé (“in the same row”), a zuõc [ɪ] odin ino read daléye (uisxye) œd [e] ta [ɘ], docui zuõc [ɛ] e œd yix dua reada daléye (nizxye). Tomou, yasna récy, blizœusty [e] ta [ɘ] ta [ɪ] mogeity bouti muilno (“erroneously, mistakenly”) tóucovana ouxomy he bui tô boul odin ist zuõc (“one same sound”). Ta ne e, coli móuvimo o pitomé uimóuvé. Ay, ou móuvcœu nuiné i u pameatcax nerédco e na pisymé louciti plõtanïe *‹и› ta *‹е›, ta se ne znacity, oge /ɪ/ : /ɛ/ bez nagòlôsou sõty TOTOGYNA u uimóuvé, ale BLIZXYA. 

Imi na cmét! : u slovax is prasl. */l, m, r, w/ + *y (drous. cuiriliçeiõ: ‹ь›) bez nagòlôsou, cyto nuiné za cinnoiõ pravopisïõ yix bœulxeistïõ pisiemo he ‹ле›, ‹ре›, ‹ве›, na pr.: ‹дВЕри́ма›, ‹МЕні́›, ‹зВЕні́ти›, ‹стремі́ти›, ‹тРЕмті́ти›, ‹хРЕсти́ти› tc., uimóuva ‹ве, ме, ре, ле› he [wɪ, mɪ, rɪ, lɪ] e peruésna, a ne naslédoc ‘isblizyeinïa’ /ɛ/ is /ɪ/, prasl. */l, m, r, w/ + *y bo bez nagòlôsou peruésno u rousscœi móuvé dali sõty: /lɪ, mɪ, rɪ, wɪ/, i tomou cuiriliçeiõ bui isprauno boulo pisati: ‹двири́ма, двире́й/двири́й› (xotya: ‹две́ри›), ‹мині́› (xotya: ‹мене́, ме́не›), ‹звині́ти›, ‹стримі́ти›, ‹тримті́ти›, ‹христи́ти›. Latiniçeiõ, pocazati oge tou e peruésno prasl. *y (drous. cuiriliçeiõ ‹ь›), za uimóuvui [ɪ], ya pisiõ ‹y›: 
‹duyrima (dvyrima)› [dwɪˈrɪmɑ], ‹myné› [mɪˈnʲi], ‹zuynéti (zvynéti)› [(d͡)zwɪˈnʲitɪ], ‹trymtéti› [trɪmˈtʲitɪ], ‹xrystiti› [xrɪˈstɪtɪ, xɪrˈstɪtɪ, xɘrˈstɪtɪ, ɘrˈstɪtɪ, ˈkstɪtɪ]. Togy, coli móuvimo ‹мені́› he [mɪˈnʲi], tô ne e ‘isblizyeinïe’ /ɛ/ is /ɪ/, tô e peruésna uimóuva. 

Isto teacneity (“the same applies”) i do /o/, /ɔ/ : /u, /ʊ/ bez nagòlôsou.

Шкода, що через письмо Ваші вагомі дописи мало хто взмозі прочитати.

Я все чекаю, коли до Словотвора прикрутять додаток для транслітерації дописів אלישע פרוש – дуже хотів би читати його частіше, але більше одного абзаца не витримую… Я навіть ЧатЖПТ питав – він теж не розуміє.  

Шкода, що через письмо Ваші вагомі дописи мало хто взмозі прочитати.

Той, кому потрібно, можеть.

Чесно, то каже подеколи такі безглузді речі, що й не стане сили дивитися. Мій перегляд закінчився на словах: “українською не сковорода, а пательня”.
Популіст та й годі.

“українською не сковорода, а пательня”.

Боже, він справді таке казав?

Боже, він справді таке казав?

Знайшов це безглуздя, ось:
https://youtu.be/GvQzINNzRnU?si=d6bEfqG3rpnTkedz

Чесно, то каже подеколи такі безглузді речі, що й не стане сили дивитися. Мій перегляд закінчився на словах: “українською не сковорода, а пательня”.
Популіст та й годі.
Знайшов це безглуздя, ось:
https://youtu.be/GvQzINNzRnU?si=d6bEfqG3rpnTkedz

Мій перегляд кінчися на словах “виделка, а не вилка”. Хвора людина той Максим Прудеус.

Мій перегляд кінчися на словах “виделка, а не вилка”. Хвора людина той Максим Прудеус.

Тяжко не погодитись. Проте деякі не тямлять про цього “латинізатора” й сліпо вірять у нісенітниці.

Тяжко не погодитись. Проте деякі не тямлять про цього “латинізатора” й сліпо вірять у нісенітниці.

Він стоїть за “олатинення”?

Мій перегляд кінчися на словах “виделка, а не вилка”. Хвора людина той Максим Прудеус.

Це проблема нашого мовознавства загалом. Він сам не вигадав такі погляди, він їх лише поширює, тому ганьблення заслуговують люди, котрі ці речі започаткували. Дехто до лиха  одержимий чистою зразковою мовою. І до слова “вилка”. Цікаво, як Грінченко подає “вилки́” лиш у множині.

Він стоїть за “олатинення”?

Звісно. Гадав, що всі вже знають як він поширював “латинку”. Докупи з тим свою вигадував.

Просто хибно товмачать. 

Виде́лка, -ків, мн. = Вилка.

У однині він подав до виделки (хоч запинка до множини, либонь, збиває).

Навіть якщо так, то можемо взяти Уманця:

Ви́лка = виде́лка, виде́лко, виде́льце, ви́лка.

Виде́лка, -ків, мн. = Вилка.

В Уманця так, але в Грінченка не одрук. Може, він забув додати “ви́лка” окремо.

Про його численні помилки згоден (навіть дивився цікаве видивко від “Підпільної гумінатірки”: https://www.youtube.com/watch?v=dSqcPMtKXd4)
Щодо його латинки. Це найкраща латинка, яку я бачив. Вона потребує деякого доопрацювання, але це та латинка, якою зручно писати й читати (якщо трохи призвичаїтись).