Чи полонізми слова: мешканець, сердло, кат, пан, кохати, свавілля, зненацька, дупа, швидкий, чинити?

15 листопада 2020
Карл-Франц Ян Йосиф

Завжди учили нас, що це польські слова, які через Галичину потрапили на Україну. Нам чужі. Але все більше моїх друзів стають горою за ці слова. Стверджують:

Мешкати як бути, існувати, час гаяти є ще в 1450 роках! У чехів та словаків схожі є слова (meškat та meškat’), що означають також і «бути, гаяти час, перебувати, знаходитися», навіть у словенів є щось схоже, що означає гаяти час.

Свердло теж уже не полонізм, бо від якоїсь унікальної форми праслов’янської, хоч навіть у Вікіпедії висіло й досі висить про запозичення з Польщі.

Кат є від прасл. katъ, і ідентично в чеській, словацькій, польській, в-лужицькій, н-лужицькій! А завжди вчили, що полонізм, але не може у всіх них теж бути полонізм!

Пан теж у всіх слов’ян навколо не полонізм, а в нас полонізмом комуністи назвали, чому?

Кохати говорили в мене в селі споконвіків, як це може бути полонізм, коли воно аж до самого сходу країни відоме кожному?

Свавілля є від прасл. *swojawola і має силу-силенну похідних слів у вкраїнській мові, такі як свавілля, аж ніяк не можуть бути почерпані в поляків.

Зненацька вважає не полонізмом добродія Єлисій, і я перевірив, є болгарське изненаде́йно, македонське изненади, сербохорватське ȕзненāда, чому там їх не клеймують полонізмами, а в нас клеймують?

Завжди цурався слова дупа як полонізму, а тут виявляється, що розвинулася так тяма і в болгарського та сербохорватського ду́пе «зад»!

Швидкий вважає не німецьким словом лиш Єлисій, але він за словом у колодязь не лізе, йому вірю більше, чи московським словникам.

Чинити вважають західнослов’янізмом, так мене ледь не з гряззю змішали, коли я про це розповів друзям, назвавши дурнем – бо й у праслов’янській чинили (і тут не про ремонт).

Що думаєте про ці слова? А які ще слова вважали полонізмами, а вони можуть виявитися комуністами несправедливо затавровані? Уже й не знати, в що вірити.

אלישע פרוש

Za lẽdscœ e imati ino tœ slofa u rousscwy, yacœ né yaco yasniti na tlé pitomwm.

MÉXYKATI.
Coreiny sœho slofa e *mēs- u »mésiti« + -yk-, z rozfoyem: *“piniti, gayiti” → “stati na méstcé” → “giti de”. Peruésno, prafilno bui u rousscwy boulo {mʲi͡eʃk-}, a ne {mɛʃk-}. Iz lẽdscoyui bouti se slofo gadaiõty za zuõc {ɛ}, mésto prafilnoho {i͡e}; u lẽdscwy bo: mieszkać. Prote, u daunéixix gerelax rousscuix dbaiemo i мѣшькати, z ѣ. U twm, u séuerscuix gofwrcax ѣ bez nagolosou e pitimo {ɛ~e}, ne {i͡e}. Slofo se moglo iti peruésno wd tacuix séuerscuix gofwroc, z nagolosom {meʃˈkɑtɪ}, a pac u inxix gofwrcax nagolos sta na sclad perfuy. Tomou, se slofo e, fédé, pitomo.

COXATI.
Za pitomwsty slofa, crwmy inxœho, moge cazati xiry znacwf i zẽbcwsty (“productivity”) slofotuorou. Cẽsto, u tyoudyœ slofa ne sõty zẽbcui i imõty odin znac. Ou slofa »coxati« ge u rousscwy sõty znacui: “leubiti leudinõ”, “péstiti, xofati ditẽ”, “péstiti, xofati, xoliti roslinui, sad, gorodinõ, douxinõ (“animals”), comaxui (na pr.: »coxati bcœlui«)”. Pro zẽbcwsty slofotuorou godîmo: coxast (ЕСУМ III, 63: коха́стий) “добре вирощений”, coxanik (tam ge) “paserb”, pricoxati “додатково виростити”, pricoxoc “приріст, приплід” (tam ge). ЕСУМ pisye: “розгляд слова як полонізму більш сумнівний”.
Tomou, se slofo e, fédé, pitomo.

DÕPA.
Se slofo e i u inxix slofénscuix mowfax. Crwmy toho, u rousscwy e ou yoho xirocè colo znacwf: “gõz, zad”, “léfuy bereg Dnéstra”, “pwd snopa”, “вид зачіски”, “(buily) Anchusa officinalis” – tacuy rozmay znacwf e nepitim slofam tyoudyuim.
Tomou, se slofo e, fédé, pitomo.

IZ NENADSCA.
Coreiny sœho slofa e *na-d- u slofax »naditi«, »nadéya«, do yacuix puitanny cyto pitomosti ne’ma. Slofo se e tuoryeno wd pricmetnika *nadyscu/надьскъ *“yacuy tẽgne do nadéyui”, wd starorousscoho déyeslofa »nadéti, déne na cyto/coho« “to put [hope] on something/somebody”, sebo »iz nenadsca« e peruésno *“from without/not relying [on something/somebody]” → “from unexpected”. U zuõcotuaré »iz nenadsca« ne’ma nicy nerousscoho. Tomou, z pitomuim corenem i pitomuimi blizkuimi slofami, se slofo e, fédé, pitomo.

CINITI.
Simy slofom rẽsnẽty ouge i d.-rous. pamẽtcui! Yaco ono moge bouti iz lẽdscoyui??!

CAT.
Roussca za déyeslofom »catati« znaie, crwmy znaca “fezti cyto crõglè”, i znac “biti” (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/22381-kataty.html#show_point), wdcui, cerez znac “biti → mõciti”, muislifo (“логічно”) e i slofo »cat« “mõcitely”.

PAN.
Slofo se e wd daunéxœho *gu-pan-os (*gu- “gofẽdo, buic, corofa”), peruésno *“pastuiry gofẽda, buicwf i corwf” → *gupanu/*гъпанъ → *gpan/гпан → pan. Sebo, peruésno slofo se e tẽma pastuirsca, a pastuirstuo bé sered plemen rousscuix znano ne menxe wd plemen lẽdscuix. Crwmy toho, i na istuix skébléx (“на певних стадіях”) deyacœ zuocoménui bégõ (“бігли, протікали”) u dauninõ u rousscwy rwfno z lẽdscuimi (pro se pac¹); tomou, e gadati, i slofa deyacœ u »lino«-slofénscuix (“»західно«-слов’янських”) mogõty bouti spwlnui z rousscuimi.

SÜIDOC.
Pro pitomwsty sœho slofa’my ouge pisal inde.

SUERDLO.
Za lẽdscè se slofo imõty, fédé, za {dl}. Proto, {l} u rousscuix slofax pitomuix e coli u praslofénscwy bé *dl, a u seimy slofé bé praslofénscuy tuar ne +swyrdlo, a *swyrdylo, sebo *-d-yl-, a ne +-dl-. Ba, i u ougoslofénscuix (“південнослов’янських”), de prasl. *dl da (“дало”) /l/, u seimy slofé e /d/: bulg. свърдел, mcd. сврдел, sb.-x. сврдао/сврло/svrdao/svrdlo, sln. sveder. I daunyo-rousscuy tuar e свьрдьлъ, ne +свьрлъ/свьрло. Isce, u bélorousscwy: све́рдзел, i u rousscwy sõty tuarui: suerdel, suerdely (ЕСУМ V, 188: свердел, свердель) – prẽmo wd d.-rous. свьрдьлъ, свьрдьль. Crwmy toho, ЕСУМ nicy ne pisye pro lẽdscwsty sœho slofa, a prẽmo fede y (“його”) iz praslofénscoyui.
Tomou, se slofo e, fédé, pitomo.

SUAFOLYA, SUAFWLLIE.
Moge, se slofo i e iz lẽdscoyui. I use tacui, i deyacœ rousscœ gofwrcui znaiõty tuarui »cõsœ« (“куці~кусі, короткі, скорочені”), hi »suoho, suomou, süuim, moho, momou, muim” mésto »suoyoho, suoyemou, suoyuim, moyoho, moyemou, moyuim«. To, ci ouge »suafolya, suafwllie« e iz lẽdscoyui, abo né, menxmi (“принаймні”) i na pitomwm tlé tacuy tuar nicti (“виникнути, постати”) moge (“міг”).


¹ —
Ponadscui (“традиційно”), tuarui »nepownogolosœ« u rousscwy mowfé z /lo, ro/ pisiõty (“приписують”) lẽdscwy mowfé. Prote, deyacè isttie déne te tuerdyeinnie pwd sõmnéu. Tac, u gofwrcax ougo-linscuix (S. Nicolayœf i crẽg, 1995) *ú (ъ »silnuy«) e mowfleno rwzno wd *о, a u spolõcax -olo- (na pr.: zoloto, molot, xolod), e peruè -o- mowfleno rwfno hi *ú. Se cazie cyto »pownogolos« (-olo-, -oro-, -ele-, -ere-) bé stal ne prẽmo: prasl. *TolT- → rous. ToloT-, a cerez skébely **TuloT, sebo: 1) prasl. *TolT → 2) prarous. *TuloT → 3) *TúloT → 4) (d.-)rous. ToloT. Skébely 2) bé u lẽdscwy mowfé tuy ge: 1) prasl. *TolT → 2) pralẽd. *TuloT → 3) lẽd. TloT. Ose, na pricladé »zoloto«:
roussca:

  1. prasl. *zolto → 2) prarous. *zuloto → 3) rannyo-d.-rous. *zúloto → 4) d.-rous. zoloto;
    lẽdsca:
  2. prasl. *zolto → 2) pralẽd. *zuloto → 3) (d.-)lẽd. zloto.
    U lẽdscwy, *u u *zuloto pa (“пало, занепало”), dauxi »złoto«, u rousscwy ge golosca ta sta (“стала, перетворилася на”) »o«, dauxi »zoloto«. Prote, u daunix pamẽtcax, crwmy tuarwf »pownogolosuix« desimo i onui bez peruoho »o«. Pricladui (dif. Znadobui Srezneüscoho tou: http://oldrusdict.ru/dict.html#):
    blona/блона = bolona
    oblocu/облокъ = oboloc
    brolo = borolo (dif. Srezn.: заброло; Ipat. ltp.)
    ulody/влодь = uolody/володь
    urobiy/вробии = horobeç, horobiy, horobey, horobely
    scòuroda/сковрода = scòuoroda/сковорода
    zloto/злото = zoloto/золото
    клобокъ (*клобъкъ) “calculus, cameneç” = coloboc/колобок
    plocati/плокати = polocati/полокати
    ploniti/плонити = poloniti/полонити
    plofiti/пловити, *plofina/пловина = polofiti/половити, polofina/половина (Srezn.: припловити, прѣпловлениѥ)
    slomẽ/сломѧ = *solomẽ/*соломѧ
    srom/сром = sorom/сором (Srezn.: исромотити, сромѧживый)
    tlocti/тлочи = tolocti/толочи
    troqüisce/троквище = toroqüisce/тороквище (d.-rous. torocu/торокъ “remeiny; bandage”, rous. toroc).
    Coli mniti (“припустити, гадати, уявити”), cyto na skéblé 2) *u u (prasl. *TolT, *TorT →) *TuloT, *TuroT moge (“могло”) pasti (“занепасти”), na pitomwm tlé bo wn pered »pownuim« golosnuim tacui pa (“пав, занепав”; godi: sulogiti/съложити → slogiti/сложити → zlogiti), to i danœ uisye tuarui bez »pownogolosou« mogõty bouti célo muislifo pitomi. Imoférno, tacœ tuarui bẽ (“були”) u mowfé gifwy u naidaunyõ dobõ daunyorousscõ, i u lixycéx (“залишках”) truaxõ (“тривали”) do pisemnoyui dobui d.-rous., i, moge, »nepownogolosœ« tuarui nuiné u rousscwy mowfé – menxymi (“принаймні”) deyacœ – sõty tœ samœ iz daunix késwf prarousscuix, a ne iz lẽdscoyui. Imoférno, ouge u d.-rous. dobõ pisemnõ tacœ tuarui, yaco daunéixyœ wd »pownogolosuix«, loucẽ (“набули, дістали”) plocyõ (“стиль”) ci rwfeny (“рівень → регістр”) uisxœyui mowfui i ménẽ (“позначали”) tẽmui wduolocynœ (“абстрактні”). Do tacuix tuarwf sered *TerT → *TyreT (*y = ь) → TreT, moge, tẽgne i slofo »treba«, zo znacom wduolocynuim “necessary” proti znacou récynomou (“конкретному”) u tuaré »tereba« “cistyeinnie, corceuannie”, i, moge, u tuaréx »predstafiti«, »predoc« tocyto.
Карл-Франц Ян Йосиф

Єлисіє, Ви дуже гарно описуєте, спасибі Вам, але ж Ви навіть не пояснили що який значок у вас значить. Ось це SÜIDOC узагалі не знаю як читати, раніше Ви наче не вживали букву Ü. Дуже тяжко читати, не думаю, що багато людей зрозуміють те, що Ви написали.

Карл-Франц Ян Йосиф

Якщо аж настільки Ви адепт латинки, то Ви б усе ще могли яснити в душках українською хоч найбільш складні слова, слова найменш українцю зрозумілі. Ох, жаль, а таку гарну кириличну систему придумали, як у давньоруській мові, ми б гордилися перед москалем, що пишемо ідентично Нестору літописцю й Володимиру Мономаху. Нащо було відмовлятися :(

Доктор Смалець

Насмілюсь доповісти, що дуЖка то є маленька дуга, тому пишемо її через Ж.
А дуШка - пестлива форма від дуШа і зазвичай вживається залицяльниками.😉

Miracle

Ось це SÜIDOC узагалі не знаю як читати, раніше Ви наче не вживали букву Ü. Дуже тяжко читати, не думаю, що багато людей зрозуміють те, що Ви написали.

Я, наприклад, теж не певен, як читати, та через те, що відповідають на Ваше питання про полонізми, а всі гинші слова зрозуміло загалом написані, то логічно припустити, що то “швидкий” же.

אלישע פרוש

Ось це SÜIDOC узагалі не знаю як читати, раніше Ви наче не вживали букву Ü. Дуже тяжко читати, не думаю, що багато людей зрозуміють те, що Ви написали.

Я, наприклад, теж не певен, як читати, та через те, що відповідають на Ваше питання про полонізми, а всі гинші слова зрозуміло загалом написані, то логічно припустити, що то “швидкий” же.

Так, то є »швидок« “швидкий”. В истоті під »s« там є /s/, а звук {ʃ} є там розуміти яко фонетичний варіант фонеми /s/, питимий для руської фонетики (рівни, й до такого відомого слова stowb ← stulbu/стълбъ, крім відомої вимови {sto͡u̯b} – зо звуком {s}, є й вимова зо {ʃ}: {ʃto͡u̯b}, ЕСУМ VI, 478: штовб). Таке написання є в мене снуто на моїй верзиї про питоме походження сього слова, від корене *suid- “жечи, палити” в словах »свида, свидина«, з розвитком значення: *“палко, жегко” → “швидко” (годи: »прожогом» від »жечи«).

Вадим Мельник

Ponadscui (“традиційно”), tuarui »nepownogolosœ« u rousscwy mowfé z /lo, ro/ pisiõty (“приписують”) lẽdscwy mowfé. Prote, deyacè isttie déne te tuerdyeinnie pwd sõmnéu. Tac, u gofwrcax ougo-linscuix (S. Nicolayœf i crẽg, 1995) *ú (ъ »silnuy«) e mowfleno rwzno wd *о, a u spolõcax -olo- (na pr.: zoloto, molot, xolod), e peruè -o- mowfleno rwfno hi *ú. Se cazie cyto »pownogolos« (-olo-, -oro-, -ele-, -ere-) bé stal ne prẽmo: prasl. *TolT- → rous. ToloT-, a cerez skébely **TuloT, sebo: 1) prasl. *TolT → 2) prarous. *TuloT → 3) *TúloT → 4) (d.-)rous. ToloT. Skébely 2) bé u lẽdscwy mowfé tuy ge: 1) prasl. *TolT → 2) pralẽd. *TuloT → 3) lẽd. TloT. Ose, na pricladé »zoloto«:
roussca:

  1. prasl. *zolto → 2) prarous. *zuloto → 3) rannyo-d.-rous. *zúloto → 4) d.-rous. zoloto;
    lẽdsca:
  2. prasl. *zolto → 2) pralẽd. *zuloto → 3) (d.-)lẽd. zloto.
    U lẽdscwy, *u u *zuloto pa (“пало, занепало”), dauxi »złoto«, u rousscwy ge golosca ta sta (“стала, перетворилася на”) »o«, dauxi »zoloto«. Prote, u daunix pamẽtcax, crwmy tuarwf »pownogolosuix« desimo i onui bez peruoho »o«. Pricladui (dif. Znadobui Srezneüscoho tou: http://oldrusdict.ru/dict.html#):
    blona/блона = bolona
    oblocu/облокъ = oboloc
    brolo = borolo (dif. Srezn.: заброло; Ipat. ltp.)
    ulody/влодь = uolody/володь
    urobiy/вробии = horobeç, horobiy, horobey, horobely
    scòuroda/сковрода = scòuoroda/сковорода
    zloto/злото = zoloto/золото
    клобокъ (*клобъкъ) “calculus, cameneç” = coloboc/колобок
    plocati/плокати = polocati/полокати
    ploniti/плонити = poloniti/полонити
    plofiti/пловити, *plofina/пловина = polofiti/половити, polofina/половина (Srezn.: припловити, прѣпловлениѥ)
    slomẽ/сломѧ = *solomẽ/*соломѧ
    srom/сром = sorom/сором (Srezn.: исромотити, сромѧживый)
    tlocti/тлочи = tolocti/толочи
    troqüisce/троквище = toroqüisce/тороквище (d.-rous. torocu/торокъ “remeiny; bandage”, rous. toroc).
    Coli mniti (“припустити, гадати, уявити”), cyto na skéblé 2) *u u (prasl. *TolT, *TorT →) *TuloT, *TuroT moge (“могло”) pasti (“занепасти”), na pitomwm tlé bo wn pered »pownuim« golosnuim tacui pa (“пав, занепав”; godi: sulogiti/съложити → slogiti/сложити → zlogiti), to i danœ uisye tuarui bez »pownogolosou« mogõty bouti célo muislifo pitomi. Imoférno, tacœ tuarui bẽ (“були”) u mowfé gifwy u naidaunyõ dobõ daunyorousscõ, i u lixycéx (“залишках”) truaxõ (“тривали”) do pisemnoyui dobui d.-rous., i, moge, »nepownogolosœ« tuarui nuiné u rousscwy mowfé – menxymi (“принаймні”) deyacœ – sõty tœ samœ iz daunix késwf prarousscuix, a ne iz lẽdscoyui. Imoférno, ouge u d.-rous. dobõ pisemnõ tacœ tuarui, yaco daunéixyœ wd »pownogolosuix«, loucẽ (“набули, дістали”) plocyõ (“стиль”) ci rwfeny (“рівень → регістр”) uisxœyui mowfui i ménẽ (“позначали”) tẽmui wduolocynœ (“абстрактні”). Do tacuix tuarwf sered *TerT → *TyreT (*y = ь) → TreT, moge, tẽgne i slofo »treba«, zo znacom wduolocynuim “necessary” proti znacou récynomou (“конкретному”) u tuaré »tereba« “cistyeinnie, corceuannie”, i, moge, u tuaréx »predstafiti«, »predoc« tocyto.

Олисію, Ви посилаєтесь на Матеріяли для словниці давньоруської мови Срезневського як джерело Ваших доводів щодо питомости неповноголосних форм. Дивимося Ваш коментар-відповідь (до коментаря користувача Карла-Франца Яна Йосипа:
“+
Словарь Давньоруської Мови Срезнівського свідчить ще в давньоруській мові слова “ЗРАДИТИ”, “ЗРАДЦА”, “ИЗРАДА”, “ИЗРАДЬЦА”!”) під словом “зраджувати” відси https://slovotvir.org.ua/words/zradzhuvaty :
“У тих Матеріалах (то не є словник) Срезнівський наводить и слова з лядської, а друс. добу розуміють різно, й доволі широко – аж до кінця XV століття, коли вже проникло повно слів из лядської.”
Тобто в одному разі Ви пишете про те, що, загалом, у Матеріялах суть повно чуджих слів, а в иншому посилаєтесь на ті самі матеріяли, як на “давні пам’ятки”, які щось можуть доводити. Загалом, слід згадати, що в оцих пам’ятках не є писано живою давньвкраїнською мовою, а є писано київським ізводом старослов’янської мови.
Зрозуміло, що такі матеріяли, у яких купа чуджого мотлоху (що Ви самі пишете), суть геть ненадійне джерело, а тому й усе доводження є неарґументованим.
До того ж, чомусь усі ці слова з неповноголосними формами суть або в старослов’янській мові (відповідно й у московській), або в мові лядській. Дивина, чи не так?

אלישע פרוש
  1. “i slofa iz lẽdscoyui” ≠ “ino iz lẽdscoyui”
  2. “powno tioudyuix slwf” ≠ “fyxi slofa tioudyœ”
  3. Deyacõ iz tuix tuarwf sõty iz pamẽtoc daunéixix wd késwf lẽdscuix ulifwf, na pr.: Napisy na cresté Eüphrosinyui Polocscoyui, 1161 (zloto); Yeurrieiüscè Eüangheillie, 1120-uix; “Limonary”, XI uéca; Izbwrnik, 1073.
Карл-Франц Ян Йосиф

Також нітить величезна кількість філологів, які кажуть, що «місто» в значіння «го́род» це полонізм, хоч Огієнко яснить, що така тяма існувала ще за Київської Руси.

Карл-Франц Ян Йосиф

Також слово «блюзнірвство» називають полонізмом, але ж є р. блюзгать «базікати», блюзгота́ть «тс.», бр. блюзні́щь «блюзнити», п. bluźnić «богохульствувати», bluzgac «вивергати; плести нісенітницю», ч. blouzniti «говорити нісенітницю», слц. blúznit’ «маячити», схв. бљyзгати, бљyзнути «говорити дурниці».
Може бути, що «блюзнірство» ніякий не полонізм, хоч не хочу зарікатися наперед.

אלישע פרוש

Окрімні слова не доводять питомости “неповноголосся”. Але я Вашу думку завважив.

Oge tacuix tuarwf e gymeiny cazie tou ne proti yix pitomosti, a pro yix dreiünyõ lixykofwsty. I ne ino data iz daunix pamẽtoc yix pitomwsty praudẽty; pisax uisye i pro data po zuõcstuou gofwroc ougo-linscuix. U tuix gofwrcax e */o/ mòufleno {ʷɔ ~ u̯͡ɔ}, */u/ ge mòufleno {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}. A u slofax z olo-, oro- e perue “o” mòufleno prafilno (“regularly”) hi */u/: {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}. Se tẽcne (“suggests”) oge tuarui pòunogolosœ idõ ne prẽmo iz *TolT/*TorT, a cerez zueno *TuloT/*TuroT, wdcui pac uédé *u ide duoma põtyma: 1) *u → {∅}, 2) *u → *ú → “o” {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}, de “o” take ≠ */o/ {ʷɔ ~ u̯͡ɔ}. Tuarui “pòunogolosœ” pac xiréiõ, tuarui TloT/TroT stauxi lixykofi.

Вадим Мельник

“Уже таких тварів є жмень каже то не проти їх питомости. А про їх древню (чому “древню”, коли “древній” не значить “давній”?) лишковість(?). И не йно дата/дані з давніх памяток їх питомість правдять; писах(?) усе й про дані звуцтва говірок південно-західніх. У тих говірках є /o/ мовлено {ʷɔ ~ u̯͡ɔ}, */u/ же мовлено {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}. А в словах з оло-, оро- є перве “o” мовлено правильно (“regularly”) ги */u/: {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}. Це тякне вже твар повноголосся йде не прямо з *TolT/TorT, а через дзвено TuloT/TuroT, відки пак віді *u йде двома путями: 1) *u → {∅}, 2) *u → *ú → “o” {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}, де “о” таке ≠ */o/ {ʷɔ ~ u̯͡ɔ}. Твар “повноголосся” пак ширій (так розумію “ширший”), твари TloT/TroT ставши лишкові. “
Не вім чи все правильно зрозумів, та я намагався. Далебі, не тямлю чому якщо є проміжна ланка, то це каже за питомість неповноголосся, хай и “лишкового”.

אלישע פרוש

“Уже таких тварів є жмень каже то не проти їх питомости. А про їх древню (чому “древню”, коли “древній” не значить “давній”?) лишковість(?). И не йно дата/дані з давніх памяток їх питомість правдять; писах(?) усе й про дані звуцтва говірок південно-західніх. У тих говірках є /o/ мовлено {ʷɔ ~ u̯͡ɔ}, */u/ же мовлено {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}. А в словах з оло-, оро- є перве “o” мовлено правильно (“regularly”) ги */u/: {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}. Це тякне вже твар повноголосся йде не прямо з *TolT/TorT, а через дзвено TuloT/TuroT, відки пак віді *u йде двома путями: 1) *u → {∅}, 2) *u → *ú → “o” {ɒ ~ ɔ ~ ɔ͡ɒ̯}, де “о” таке ≠ */o/ {ʷɔ ~ u̯͡ɔ}. Твар “повноголосся” пак ширій (так розумію “ширший”), твари TloT/TroT ставши лишкові. “
Не вім чи все правильно зрозумів, та я намагався. Далебі, не тямлю чому якщо є проміжна ланка, то це каже за питомість неповноголосся, хай и “лишкового”.

Oge ≠ уже, a “оже; that; dass; que; що”
tou ≠ то
dreiünyõ ≠ {ˈdrɛwɲʊ}, a {ˈdre̝ʲwɲʊ}; i cyto e inaco z tuim slofom? “Archaic” ge.
pisax = “I wrote” (pisal eimy “I have written”)
uisye ≠ усе, ale “выше”; “усе” e “use”
tuarui ≠ твар, а “твари”; “твар” e “tuar”
xiréiõ ≠ ширій/ширший, a “ширію” – 3. ос. мн. мин.ч. простого від xiréti “ширіти = поширюватися, розповсюджуватися”


*Не тямлю…”
Yé ne tẽmiõ cyto Ui u twm ne tẽmite.

Вадим Мельник

Yé ne tẽmiõ cyto Ui u twm ne tẽmite.

Чому воно взагалі такою путтю може йти: “1) *u → {∅},”? Відки є такий висновок?

אלישע פרוש

Yé ne tẽmiõ cyto Ui u twm ne tẽmite.

Чому воно взагалі такою путтю може йти: “1) *u → {∅},”? Відки є такий висновок?

Ем… Дивне питання… Що Ви маєте на увазі, кажучи “висновок”? То не є мій “висновок”, а логіка, що випливає з даних діалектологічних досліджень.

Вадим Мельник

Ем… Дивне питання… Що Ви маєте на увазі, кажучи “висновок”? То не є мій “висновок”, а логіка, що випливає з даних діалектологічних досліджень.

Так поясніть як воно випливає. Ще раз, я не розумію ЧОМУ якщо є проміжна ланка TuloT/TuroT, то воно має конче йти одною з путей через занепад звуку. Поясність логіку просто.