Як і в гілці з Грузією, я хочу запропонувати заміну до назви Росія та похідних з оглядом на її справжню, історичну назву Московське Царство / Московія, доклавши пояснення.
- Росія – Московщина // не Московія, затим що суфікс -ія – не питомий, і не “Москвинщина”, оскільки в мовній практиці такого словотвору не засвідчено.
- Росіянин – московин // корінь москов-, тому “московин” через “о”.
- Росіянка – московка // так само як у “вірменин – вірменка”, суфікс “-ин” у жонині відпадає й причіпляється натомість “-ка”.
- Російський – московський // хоч воно й повторює вже присутній прикметник “московський” у значенні “стосовний Москви”, думаю не буде складнощів у тому, щоб їх відрізняти з контексту. “Московський метрополітен” це очевидно не “російський метрополітен”.
А що ви думаєте?
Краще так, щоб нас зрозуміли іноземці: вони її кличуть “раша” від “Русь”. Але ж Русь – ми, отже, вони – не справжня Русь, а не-.Русь, па-Русь, англ. pah-Russia
Краще так, щоб нас зрозуміли іноземці
Це суперечить засадам Словотвору.
па-Русь, англ. pah-Russia
Якщо кортить, можна просувати, лобувати (рупне слово від п. Мудрова) Ruzzia, ruzzian. Але ніяких “па-раша”, це дурня повна.
Як і в гілці з Грузією, я хочу запропонувати заміну до назви Росія та похідних з оглядом на її справжню, історичну назву Московське Царство / Московія, доклавши пояснення.
- Росія – Московщина // не Московія, затим що суфікс -ія – не питомий, і не “Москвинщина”, оскільки в мовній практиці такого словотвору не засвідчено.
- Росіянин – московин // корінь москов-, тому “московин” через “о”.
- Росіянка – московка // так само як у “вірменин – вірменка”, суфікс “-ин” у жонині відпадає й причіпляється натомість “-ка”.
- Російський – московський // хоч воно й повторює вже присутній прикметник “московський” у значенні “стосовний Москви”, думаю не буде складнощів у тому, щоб їх відрізняти з контексту. “Московський метрополітен” це очевидно не “російський метрополітен”.
А що ви думаєте?
А от чи скаже хто де мав би стояти наголос у слові “московин”: на другому “о” чи останньому “и”?
Та в принципі все зрозуміло, якщо ж ми все-таки хоче українізувати, то хай буде “Московщина”.
Щодо “московка” не певен, хоча слово засвідчене в старих словниках, тому, гадаю, йому можна дати шанс.
А щодо наголосу дуже хороше запитання.Особисто я інтуїтивно прочитав “москОвин”, але ліпше покликати фахівця
Та в принципі все зрозуміло, якщо ж ми все-таки хоче українізувати, то хай буде “Московщина”.
Щодо “московка” не певен, хоча слово засвідчене в старих словниках, тому, гадаю, йому можна дати шанс.
А щодо наголосу дуже хороше запитання.Особисто я інтуїтивно прочитав “москОвин”, але ліпше покликати фахівця
О, це на мою думку добре, що “москОвин”, бо воно повторює “москОвка”, що легко запамʼятати. А як писав Караванський, слово, яке складно запамʼятати й створює лишні складнощі – не приживеться.
З історичного погляду було би правильно “москвин” без -о-, оскільки давній корінь був москъв- (звідти “Москва”, не “Москова”). У “москъв-инъ” за законом Гавлика “ъ” слабке, бо позаду нього нема другої редукованої голосної (“ь” чи “ъ”), тому воно випадає й не творе повної голосної - “москвин”. Але в прикметнику “москъв-ьскъjь” “ъ” вже сильне, бо після нього йде “ь”, тому “московський” має “о”. Хоча в сучасній мові те “ов” в “московський”, “Московщина” може переосмислитися як суфікс -овъ, тому твар “московин” міг би бути. Про це свідчить надправне слово “Москівщина” ( http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/29053-moskivshhyna.html#show_point ). Сам пишу “московець”, хоча мало би бути “москвець”.
- Російський – московський…
Звісно.
З історичного погляду було би правильно “москвин” без -о-, оскільки давній корінь був москъв- (звідти “Москва”, не “Москова”). У “москъв-инъ” за законом Гавлика “ъ” слабке, бо позаду нього нема другої редукованої голосної (“ь” чи “ъ”), тому воно випадає й не творе повної голосної - “москвин”. Але в прикметнику “москъв-ьскъjь” “ъ” вже сильне, бо після нього йде “ь”, тому “московський” має “о”. Хоча в сучасній мові те “ов” в “московський”, “Московщина” може переосмислитися як суфікс -овъ, тому твар “московин” міг би бути. Про це свідчить надправне слово “Москівщина” ( http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/29053-moskivshhyna.html#show_point ). Сам пишу “московець”, хоча мало би бути “москвець”.
- Російський – московський…
Звісно.
Добре, а як щодо “московка”? Як це слово творено?
Добре, а як щодо “московка”? Як це слово творено?
На мою думку, “москвець” чи “московець”, або “москвин” чи “московин”. Чи навіть “москвянин” (/-skβ̞j-/ спрощується до [-skβ̞ʲ-], як у “свято/св’ято”) чи “москов’янин”. Одне з чим сумнівів нема - “московка” (москъв-ька).
Добре, а як щодо “московка”? Як це слово творено?
На мою думку, “москвець” чи “московець”, або “москвин” чи “московин”. Чи навіть “москвянин” (/-skβ̞j-/ спрощується до [-skβ̞ʲ-], як у “свято/св’ято”) чи “москов’янин”. Одне з чим сумнівів нема - “московка” (москъв-ька).
Добре, але чи не створить це складнощів для простих людей, котрим уже й так досить нагромаджень у мові?
Добре, але чи не створить це складнощів для простих людей, котрим уже й так досить нагромаджень у мові?
Українське відмінювання й без того складне, з постійними випаданнями та чергуваннями звуків. Не думаю, шо людям геть складно буде з “москвин” та “московка”, коли є “Москва” та “московський” з випаданням -о-.
- Росіянин – московин // корінь москов-, тому “московин” через “о”.
Там “о” перед “в” випадне. Воно тут, як на мене, зайве.
- Росія – Московщина // не Московія, затим що суфікс -ія – не питомий, і не “Москвинщина”, оскільки в мовній практиці такого словотвору не засвідчено.
У давніших словницях нема слова “оскільки” з таким значінням. Це певно переличковане московське “поскольку”.
Добре, але чи не створить це складнощів для простих людей, котрим уже й так досить нагромаджень у мові?
Українське відмінювання й без того складне, з постійними випаданнями та чергуваннями звуків. Не думаю, шо людям геть складно буде з “москвин” та “московка”, коли є “Москва” та “московський” з випаданням -о-.
Я казав не про це, а про оці розмірковування, чи -ов це суфікс чи частина кореня й де “о” має бути, а де ні. А от щодо “москвин – московка”, я сумніваюся, що так мало б бути, бо ж маємо “грузин” і “грузинка”, а не “грузка”.
У давніших словницях нема слова “оскільки” з таким значінням. Це певно переличковане московське “поскольку”.
Знаю, але як же тоді правильно? Караванський писав, що мало б бути “затим, що”. Та я цього не чув, і тому воно мені здається дещо чудним, через що його вживаю не повсюдно.
А от щодо “москвин – московка”, я сумніваюся, що так мало б бути, бо ж маємо “грузин” і “грузинка”, а не “грузка”.
Різні речі. Мова йде про закон Гавлика ( https://en.wikipedia.org/wiki/Havlík's_law ), який пояснює наслідки занепаду редукованих голосних і їх подовження в певних поставах. У слові “ганьба” голосна *ь (*ган-ьба) випала лишивши слід у пом’якшенні /н/, але в слові “ганебний” (*ган-ьб-ьнъйь) за тим законом голосна *ь подовжилася й нині дала повну голосну “е”. Чи випадуть редуковані голосні *ь, *ъ, чи подовжаться в повні голосні залежить від їх фонетичного оточення. У слові *москъвинъ голосна *ъ випаде, а в *москъвька подовжиться до “о”.
А от щодо “москвин – московка”, я сумніваюся, що так мало б бути, бо ж маємо “грузин” і “грузинка”, а не “грузка”.
Різні речі. Мова йде про закон Гавлика ( https://en.wikipedia.org/wiki/Havlík's_law ), який пояснює наслідки занепаду редукованих голосних і їх подовження в певних поставах. У слові “ганьба” голосна *ь (*ган-ьба) випала лишивши слід у пом’якшенні /н/, але в слові “ганебний” (*ган-ьб-ьнъйь) за тим законом голосна *ь подовжилася й нині дала повну голосну “е”. Чи випадуть редуковані голосні *ь, *ъ, чи подовжаться в повні голосні залежить від їх фонетичного оточення. У слові *москъвинъ голосна *ъ випаде, а в *москъвька подовжиться до “о”.
З одного боку, це додаткова словотворча модель, яку треба буде запамʼятовувати, що трішки ускладнить мову, а з другого, коли так і мало б бути, то нічого штучно зближувати форми. Якось не знаю.
У давніших словницях нема слова “оскільки” з таким значінням. Це певно переличковане московське “поскольку”.
Знаю, але як же тоді правильно? Караванський писав, що мало б бути “затим, що”. Та я цього не чув, і тому воно мені здається дещо чудним, через що його вживаю не повсюдно.
“Бо”, “як”, “через те, що”.
А “дещо” значить те саме, що й “щось”. Коли не можете замінить слова “дещо” словом “щось”, то “дещо” там не до речі.
Ось що пише ше про це слово І. Огієнко: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/106/mode/1up?q=дещо. Я гадаю, що галичани тут перекладають до слова німецьке “etwas”: “etwas klein” => “дещо малий” (треба: “трохи малий”).
У давніших словницях нема слова “оскільки” з таким значінням. Це певно переличковане московське “поскольку”.
І польське “o tyle”.
Я не знав, що значить “o tyle”. От тілько подивився та виджу, що це не наше “бо”, що Вам його годилось би було вжить.
“Бо”, “як”, “через те, що”.
“Як”? Дайте будь ласка приклад з цим словом, бо воно для мене ще чудніше звучить.
Добре, отже…
Росія – Московщина
Росіянин – москвин
Росіянка – московка
Російський – московський ?
Добре, отже…
Росія – Московщина
Росіянин – москвин
Росіянка – московка
Російський – московський ?
Росія – Московщина
росіянин – москвин
росіянка – москвинка, а не московка
російський – москвинський, а не московський
- Московщина відповідає землям навколо Москви (і було б добре, щоб лише вони в московитів/москвинів і лишилися), якщо порівнювати з нашими назвами областей: Київщина, Чернігівщина, Сумщина тощо — а також країв: Сіверщина, Слобожанщина, Наддніпрянщина. Чи не вважаєте ви за потрібне якось відокремити ці втямки?
2) Слово “московин” прочитав із наголосом на останній склад. Та й мені більше до душі тоді вже “москвин” і “москвинка” (наразі я їх називаю “московит” і “московитка” відповідно).
- Прикметник “москвинський” вважаю кращим.
Ну, воно спирається на словорчу модель слова “Грузія”. Але думаю, вона тут не до речі, як написав Антон.
