Подивився схожі слова, то за Голоскевичем таки було би правильно "Бельжчина" ( r2u.org.ua: *жчина ). Змінив. Але приголосні таки оглушується, префікс с- (з-) тому свідок. Залежно від мовця, але глуха вимова "Бельщина", як я розмію, звичайна для нашої мови.

Спасибі. Щодо префікса "з", то я сам не розумію, чому так. Треба дослідити це питання. Що думаєте до речі про середнє "л" у цьому слові? Як на мене, звукосполука "-льзь" видається неприродньою, то може правильно було б Белжчина, белг та белзький?

»Що думаєте до речі про середнє "л" у цьому слові?«

T.z. 'serednye' {l} ne e zueagymea u rousscœy móuvie, néyma bo pricladœu protislauléinnha /l/ : /ɫ ( ~ w)/ : /lʲ ( ~ ʎ)/, [l] bõdõtyi lixy inxyozuõc /lʲ/.

»Як на мене, звукосполука "-льзь" видається неприродньою«

‹pœilgie› /ˈpylʲzʲi͡e/ (dat./miest. odn. œd ‹pœilga›), ‹vivœilgie› /ˈʋɪβ̞ylʲzʲi͡e/, ‹poustœilgie› /puˈstylʲzʲi͡e/

»то може правильно було б Белжчина, белг та белзький?«

Bez ogleadou na samo puitainnhe ci vierno bui zagalomy boulo /lʲ/ abo /l ~ ɫ (w)/ tout, ta, crœmy pricladœu vuisye, e i: ‹séilscuy› /silʲsʲˈkɘ̞j/, ‹Ternopœilscuy› /tərˈnopylʲsʲkɘ̞j/, ‹Ruilscuy› /ˈrɘ̞lʲsʲkɘ̞j/, ‹oucitéilscuy› /uˈt͡ʃɪtilʲsʲkɘ̞j/.

___
P.P.: Zagalomy, scand. Helga rous. /ˈwʏlʲɣ̞ɐ/ ne ynacye pœdvodity /lʲ/ u d.-rous. i œd ‹Belgen, Belgae›, a œdtac neminõtye i /-lʲʒsʲkɘ̞j/ [-lʲʑ̻kɘ̞j ~ -lʲzʲ̻kɘ̞j]

Inxye puitainnhe bui boulo, u yacõ dobõ buismo XOTIELI GADATI cyto se imea BUI MOGLO BOULO bouti cerpano u rousscõ co bui boulo cerpano ouge tocdie, ci u prarousscõ / daunyorousscõ do seredinui IXoho stoliettia abo pœsylie. Se e scorieyxxe yno vidygleadno puitainnhe, atge ⁺‹Beleg-› a ci ⁺‹Belez-› bui nadto coréinno dalielo œd ‹Belg-›. A utœumy, */belʲg-/ u rousscie bui dóugyno pràvilno dati e-y-peregolos.

Протиставлення нема, тобто середнє л - не осібна звучина, але в кінці складу л реалізовується в середнє л, приміром у "білше".

⟪‹pœilgie› /ˈpylʲzʲi͡e/ (dat./miest. odn. œd ‹pœilga›), ‹vivœilgie› /ˈʋɪβ̞ylʲzʲi͡e/, ‹poustœilgie› /puˈstylʲzʲi͡e/⟫

Ви подали слова, які на письмі пишуться через "льзі", а я питаю саме за "льзь", точніше "льзьк". Так, є звукосполука "льсь" в інших словах, але от "льзь" я ніколи не стрічав.

»але в кінці складу л реалізовується в середнє л, приміром у "білше".«

Otoge: »реалізУється«, tb. tó e lixy inxyozuõc toho samoho /lʲ/; ic rieci, seohoge /lʲ/ mogé bouti i inxyozuõc /w/ i [ʎ] agy [j]: ‹bœilxe› = /ˈbʏlʲʃɛ/ = i [-lʲʃɛ], i [-lʃɛ], i [-wʃɛ] (is /ʏ/ mogé plunõti i u dóug golosen [yː, ʏː, ʉː, ʊː]: [ˈbʏːʃɛ, ˈbʉːʃɛ ...]), [-ʎʃɛ, -jʃɛ] (i tout mogé bouti [ˈbyʎʃɛ → ˈbyjʃɛ → ˈbyː(ʲ)ʃɛ].

___

»Ви подали слова, які на письмі ПИШУТЬСЯ через "ЛЬЗІ", а я питаю САМЕ за "ЛЬЗЬ"«

Ne mynite tó. Œd Vas buimy cecau ròzoumnieyxxia gadcouainnha négy 'a na pisymie'. Coli use isce neiasno e, to [lʲzʲ] ZUÕCYNO e tóge ‹льзь› cyto i u /ˈpylʲzʲi͡e/, /ˈʋɪβ̞ylʲzʲi͡e/, /ˈʋɪβ̞ylʲzʲi͡e/, i yac pravopisnoe ‹льзь› e nagœidno ("arbitrary"), tac i ‹лзь› ci iesce yaco bui moglo bouti nagœidno (i Vamige gadanoe 'bœilxe' bouva daunieyxxe pisano cuiriliçeiõ i he ‹булше› — bez ‹ь›), tb. Vasyu œdsuil cõ pravopisi e nepœilgiv ("irrelevant").
A pricladui na [lʲsʲ(k)] dad na tylie /s/ : /z/ za glouxœsttyõ-zuœuncœsttyõ, tb., cde mogé bouti [lʲsʲ(k)], tam i [lʲzʲ(k)].

»Щодо префікса "з"«

🙄