Нідерландець — низокраєць; низокрайка; низокраї(йи)н; низокраї(йи)нка.
Дуркуєте?
Ну-ну...
Для чого 1) робити /л/ м'яким /л'/, коли в нідерландській схожого звуку в тому слові нема, й 2) додавати чужий суфікс "-ія", коли сама назва країни в мові-джерелі такого суфіксу не має?
І до слова, чому не можна творити своє слово від рідних коренів? Погляньте скільки прикладів із інших мов я навів. Англійська, іспанська, італійська, португальська, французька, каталонська, румунська, вельська, ірландська, бретонська, корнська, чеська, сербохорватська сім'я, словенська, навіть лужицькі говори мають своє слово ( https://www.serbske-nowiny.de/index.php/hsb/sport/item/58232-ni-ozemska-wubranka-hi-o-we-wosmifinalu ), а цією мовою розмовляє нині менше 100 тисяч людей.
Один з пунктів Харківського правопису про новіші запозичення:
В інших випадках новіші запозичення з західньо-европейських мов віддаємо м'яким л:
а) ля:
б) льо:
в) лю:
г) ль у кінці складу:
Зокрема м'яким л віддаємо чуже l послідовно в комплексах — -лювати, -люція. -ляндія, -ляр, -лярний, -лярія-, -лятор, -ляція, -льний, -льоз, -льоза, -льозний і в усіх вивідних від них словах.
Вочевидь цю відмінність було взято з Желехівки яка за мету ставила відтворити особливості галицької вимови.
Звісно совітами це було видалено.
Те, що одні запозичення передавали по одному, а інші по-іншому було б видалено будь-ким
Ви не праві повірте. Навіть не необхідно дивитися на наш сьогоденний правопис щоб побачити що це поширений спосіб їх передавання. Якщо дивитися на руську мову зі століть 15, 16 вже тоді було дуже багато різниць між словами запозиченими з грецької в давньоруську добу, через церковнослов'янську мову і через латинську. Бачимо також хороший приклад у транслітерації слів з грецької і латинської в німецькій і як тенденція відтворювати звуки німецькими диґрафами занепадала.
Про минулі століття цікаво що там, але під добу укладання правописів точно була різниця тільки з якого боку й у яку частину України прийшло
Бо ж країна тюльпанів.🌷🌷🌷
Для Нідерландів "лани" личать, бо там таки дуже багато ланів, полів.
То Вкраїну тоді теж треба ланами звати?
Це може бути хиба що повтична назва, але аж нияк не офіційна.
Чому ж'? Назви країн, місцевостей не конче мають бути, по-перше, одним словом, а по-друге, наслідувати словотвірчу модель інших назв. Порівняйте іспанську та італійські назви, які додав у прикладах.
Ем, якщо це не наслідування низозімської словотвірньої моделі, то що це взагалі? Це якраз наслідування, тільки бездумне.
То є наслідування логіки слова, але не словотвірчної моделі. Наслідування словотвірчної моделі буде "Низозем'я" й "Низокрай".
А чепінь це наслідування логики чи словотвірньої моделі?
+
+, в инших слов'янських мовах також використовують подібну назву
Наприклад в хорватської буде Nizozemska
- за ‹низозЕмщина›.
—
За земщина