Абхазія — історичний регіон на Південному Кавказі.
Приклад вживання
Більша частина Абхазії лежить на південних відрогах і передгір'ях Головного Кавказького хребта (Гагринський, Бзибський, Кодорський, Абхазький хребти), менша — на низовинному узбережжі Чорного моря.
На Карпатїи. Там 'ма боуть так' лишє и кажѫть. Дєс' ищє и на Юутоубѣ чоул. Нынѣ съгадаѭ лишє один раз въ семь видивѣ на 4:34 Закарпатє҅ц кажє «..бо на Чєхах кажѫт'...».
Так', извѣстно, что можємъ казати и <Обезщина>. Назвы краіѡв можємъ творити тако и сꙗко, а ищє и чє҅рєз зъбѡрнѫ множинѫ, ꙗко Роусь, Литва, Соумь, Сась точто.
«Я ніколи не чув, щоб Німеччину називали Німці, Туреччину Турки тощо. У яких говірках уживають таких назвищ?»
Ya ne stoyiõ na tœmy cyto conecyno ymemo cazati uzcrœzy "Némçi" za Némeçscinõ, ci "Tourçi" na Toureçscinõ, ta neprauda e ni bui u rousscé tacoho het' ne'ma u xodé. Crœmy ouge p:omy Cóutounèncomy yzgadanoho na Carpatïé "iti / éxati, ézditi na Cexui", "giti, ròbiti u Cexax", cyto i ya sam cioux u détstué, ose ésce i ou Onixychevitya, u sl:çé govorœu Bóycœuscinui, v. iI, str. 492: ‹Німці› (‹Némçi›), rod. mn. ‹Н'і́мец'› (‹Némeç›) "Німеччина (Némeçscina)", tamge priclad: "З Н'імец' йіде, грошики несе." (Mimoxœdy, troxui vuisye tamge e i: ‹німа́к (némac)› u znacyeinïé "hitlerœveç, fascist").
Ta i tagy tacui Litua, a ne 'Litóuscina', e tuoryeno u tuyge cin — œd isbérnoho imenouanïa lioudou, perenesenoho na zeimniçõ.
Я не стою на тім, що конечно ймемо казати узкрізь "Німці" за Німеччину, чи "Турці" на Туреччину, та неправда є, ніби в руській такого геть нема у ході (гадаю "вжитку"). Крім уже паном Ковтуненком згаданого на Карпатії "іти / їхати, їздити на Чехи", "жити, робити в Чехах", що і я сам чух (чув) у дітстві (дитинстві), осе єще і у Онишкевича, у слівниці говорів Бойківщини, в ілюстрації, ст 492: ‹Німці›, род. мн. ‹Н'і́мец'› (Німець) "Німеччина (Némeçscina)", там же приклад: "З Н'імец' йіде, грошики несе." (Мимохідь, трохи више там же є й ‹німа́к› у значенні "гітлерівець, фашист").
Та й та ж таки Литва, а не "Литовщина", є творено у той же чин - від ізбірного йменування люду, перенесеного на зімницю.
Від "Обези", що тепер би перетворилося на "Обіжчину".
Ипат. лѣтопись: По смрти же Володимерѣ ѡставъшю оу Съıрьчана единомоу гоудьцю же Ѡреви посла и во Ѡбезъı.
Обєзи
Ипат. лѣтопись: По смрти же Володимерѣ ѡставъшю оу Съıрьчана единомоу гоудьцю же Ѡреви посла и во Ѡбезъı.
👍 za volodanïe yz gerela.
володанїє?
Такий спосіб називать країни невживаний у новочасній мові.
Та извѣстно, что оуживаныи. Дарма, что въ чиннѡмь стандартѣ нє'ма. Въ нарѣчїах є тоꙅо коупа.
Я ніколи не чув, щоб Німеччину називали Німці, Туреччину Турки тощо. У яких говірках уживають таких назвищ?
Мабуть правда Ваша, тоді ~Обежчина.
На Карпатїи. Там 'ма боуть так' лишє и кажѫть. Дєс' ищє и на Юутоубѣ чоул. Нынѣ съгадаѭ лишє один раз въ семь видивѣ на 4:34 Закарпатє҅ц кажє «..бо на Чєхах кажѫт'...».
https://youtu.be/4JivjZYLclE?feature=shared
«Мабуть правда Ваша, тоді ~Обежчина.»
Так', извѣстно, что можємъ казати и <Обезщина>. Назвы краіѡв можємъ творити тако и сꙗко, а ищє и чє҅рєз зъбѡрнѫ множинѫ, ꙗко Роусь, Литва, Соумь, Сась точто.
«Я ніколи не чув, щоб Німеччину називали Німці, Туреччину Турки тощо. У яких говірках уживають таких назвищ?»
Ya ne stoyiõ na tœmy cyto conecyno ymemo cazati uzcrœzy "Némçi" za Némeçscinõ, ci "Tourçi" na Toureçscinõ, ta neprauda e ni bui u rousscé tacoho het' ne'ma u xodé. Crœmy ouge p:omy Cóutounèncomy yzgadanoho na Carpatïé "iti / éxati, ézditi na Cexui", "giti, ròbiti u Cexax", cyto i ya sam cioux u détstué, ose ésce i ou Onixychevitya, u sl:çé govorœu Bóycœuscinui, v. iI, str. 492: ‹Німці› (‹Némçi›), rod. mn. ‹Н'і́мец'› (‹Némeç›) "Німеччина (Némeçscina)", tamge priclad: "З Н'імец' йіде, грошики несе." (Mimoxœdy, troxui vuisye tamge e i: ‹німа́к (némac)› u znacyeinïé "hitlerœveç, fascist").
Ta i tagy tacui Litua, a ne 'Litóuscina', e tuoryeno u tuyge cin — œd isbérnoho imenouanïa lioudou, perenesenoho na zeimniçõ.
Ви даремно пишете мені своєю латинською максимовичівкою. Я не читаю таких сповісток.
《Мабуть правда Ваша, тоді ~Обежчина.》
Либонь таки Обіжчина.
+
Я не стою на тім, що конечно ймемо казати узкрізь "Німці" за Німеччину, чи "Турці" на Туреччину, та неправда є, ніби в руській такого геть нема у ході (гадаю "вжитку"). Крім уже паном Ковтуненком згаданого на Карпатії "іти / їхати, їздити на Чехи", "жити, робити в Чехах", що і я сам чух (чув) у дітстві (дитинстві), осе єще і у Онишкевича, у слівниці говорів Бойківщини, в ілюстрації, ст 492: ‹Німці›, род. мн. ‹Н'і́мец'› (Німець) "Німеччина (Némeçscina)", там же приклад: "З Н'імец' йіде, грошики несе." (Мимохідь, трохи више там же є й ‹німа́к› у значенні "гітлерівець, фашист").
Та й та ж таки Литва, а не "Литовщина", є творено у той же чин - від ізбірного йменування люду, перенесеного на зімницю.