1) дав "п" перед "р" замість "ф", як у "пранці" <= "Франція"; "Пріська" <= Εὐφροσύνη.
2) давніше [i] дало сьогочасне [ɪ];
3) звука "з" у ф…
《У фризькій мові є "З"》
Я не так висловився. Не в мові, а в згідному слові в мові-джерелі.
《Ба більше, нам однаково, якби не було》
Кому це "нам"? Утім, не важить, бо це не довід.
《—》
Ваші доводи, як завсіди, вражають глибиною.
Бо фризи, фризька мова
Неправда ваша, якраз приладнане.
Фриз — Фрижчина
Як вам українська мова не рідна, то вам фекать природно, а українцям – ні.
Тут усе ж ліпше звучить із 'п' замість 'ф'.
Творено як аналогія до історико-фонетичної адаптації давніх запозичених форм з *f → /b/ за зразком таких запозичених форм у давнину як: чес…
Поставлю +
Любо уникати це невкраїнське "ф".
<ф> є лише літера. Не висловлюйте тверджень, які Вас можуть ставити в смішне положення. Писані (!) форми <фіст>, <фатати>, <фуґа>, <фук>, <фалити>, <фіщ>, <фоя> же суть питоми слова, й тим не менш писани з <ф>.
Це тому, що вкраїнська "ф" вимовляється майже як "хв" або й чисто як "хв", тому й кажуть "фіст" та ин. Я про російську вимову цеї букви, коли губи зімкнені, зуби торкаються, і фекаєш мов индикуватий чванько, такого звуку вкраїнська мова до недавніх давен не знала, прийшов він в Україну геть недавно. А в селах й досі його не можуть "правильно" вимовити.
Глядіть хоч назви на взір "Хранція", коли те чуже "ф" вимовити не могли, і казали "Хвранція", а згодом "в" опустили.
Тим не менш — московщина, по-вашому, вятщина
"коли губи зімкнені, зуби торкаються" – не дуже розумію, що маєте на увазі. Певно, звук [f]. Але маєте розуміти, що літера точно не може передати точний звук. Я вже писав ем про звук [ɸ̞], який вважаю питомим для руської мови. Коли зважити, що літера <ф> не дає знати, котрий саме звук є за єю, [f] або [ɸ̞], чи й [ʍ], то з того випливає, що саме написання з <ф> не дає судити, чи є там питомий звук, або чуджий.
Вам може безмежно логічним здаватися, що звуку "в" має відповідати звук "ф" (і не кидайте докір що я пишу букви, коню ясно, що я маю на увазі звуки фонем, які ці букви являть), але правда в тому, що українцям цей звук чужий! Чув, львів'яни фекають, але цього мабуть що набрались від поляків. Якщо вірите, що звук для руської мови питомий, запрошую вас на Слобожанщину, Чернігівщину, Одесчину, Волинь, та всюди, послухайте, попросіть дітей в далеких селах вимовити слова "Фрукт", "Фрустація", от скажите мені потому який звук там почули.
Conyou e do dõpui. Iz <"в", "ф"> e ne yésno, cyto za zuõcui za tuim sõty. Iz "в" e ne yésno, ci to e [w], abo [v], abo [ʋ], abo [ⱱ], abo [β], abo [β̞]. I iz "ф" e ne yésno, ci to e [f], abo [ɸ], abo [ɸ̞], abo [ʍ].
Усе Ви розумієте.
Ни. И показав їм чому.
"коли губи зімкнені, зуби торкаються" – не дуже розумію, що маєте на увазі. Певно, звук [f]. Але маєте розуміти, що літера точно не може передати точний звук. Я вже писав ем про звук [ɸ̞], який вважаю питомим для руської мови. Коли зважити, що літера <ф> не дає знати, котрий саме звук є за єю, [f] або [ɸ̞], чи й [ʍ], то з того випливає, що саме написання з <ф> не дає судити, чи є там питомий звук, або чуджий.
ПИТОМИЙ? А можна докладніше?
Двогубний "ф" може бути питомим здійсненням сполук *xv - "фіст" ("хвіст"), "фороба" ("хвороба"), "фала" ("хвала").
«ПИТОМИЙ? А можна докладніше?»
Ouge'my poyasniau dougie docladno, izocrema na Tòlôcé.
А можете, будь ласка, сказати, де саме? А то Гугл не видає, і, думаю, марне діло.
Іще раз прошу: будь ласка, пишіть кирилицею. Хоча б відомості для широкого загалу.
> А можете, будь ласка, сказати, де саме? А то Гугл не видає, і, думаю, марне діло.
Фонетика, абетка та правопис
На запит "site:slovotvir.org.ua ɸ̞" Google зараз найшов оце: