Мова нікуди не йде

Мо́ва йде

Це фразеологічне словосполучення і семантично відповідні йому йдеться, мовиться (з додатком) та словосполучення мова мовиться (рідше вживане) означають «розмова», «міркування», «бесіда» і властиві українській літературній мові. «Комбат усміхнувся, розуміючи, що йдеться про флягу вина». (О. Гончар.) «До гурту підходили все нові тіні. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться». (С. Васильченко.) «Шовкун саме чистив у кутку автомат, видно, не второпав, про що йшла мова». (О. Гончар.) «Жодна душа не повинна знати, про що йде мова в листі». (О. Донченко.) Розмовному стилю мовлення властиві ще вирази типу «мова про вас», «не про це мова». «Ну, та не про мене зараз мова. Мова про вас». «Але про це ж умовились вони, що — точка. Мова про інше». (А. Головко.)

Як порушення норми сприймається вживання слова мова в сполученні з дієсловом йдеться («Мова йдеться про новий кінофільм») замість мова йде або йдеться (без слова мова). Неправомірним є також вживання в усіх стилях, крім поетичної мови, словосполучення річ іде (з цим же значенням).

Слово річ як синонім слова мова в науковому й публіцистичному стилях не виступає. Проте поряд зі словом мова його широко застосовують у поезії. Порівн. у Т. Шевченка в «Катерині»: «Не слухала моїх речей, то її послухай…»; «Та не чули вже тих речей ні батько, ні мати…» і в «Гайдамаках»: «Меж мови-розмови цілувались, обнімались»; «…аж верби нагинались слухать тую мову. Ото мова!» У Лесі Українки в поезії «Слово, чому ти не твердая криця…»: «Ти, моя щира, гартована мова» і «Стрінеться з брязкотом інших мечей, з гуком нових, не тюремних речей». У П. Тичини: «На майдані пил спадає, замовкає річ…» і «Славте мову цю чудову на оновленій землі! Ця ж бо мова для народу вище всіх пісень, симфоній».

Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо?