rodœu pad
ПАД у, ч., рідко.
Низьке місце, понижена місцевість; западина (у 2 знач.). Приклади
Важким тупотом проноситься мимо Фрунзе гуляйпільська вольниця, щезає, ніби назавжди провалюється в темний таємничий пад Сивашу... (О. Гончар)
Тлумачний словник української мови. Томи 1-15 (А-П'ЯТЬ)
Ominimia, to i cyto? Use odino e lieple yaco œd-mien-oc
Для кого є ліпле?
Ще раз зауважу, що слово "пад/відмінок" можна упускати, тобто вживати невизначені прикметники просто як іменники, тобто:
именовен, именівн-
родів, родов-
датен, датн-
виновен, винівн-
оруден, орудн-
містен, місн-
кличен, кличн-
"Родів відповість на запитання кого? чого? і виразить значення суб'єкта дії, належності або якості, часто вживаючи ся із прийменниками біля, у, від, для, до, серед, з"
Це вже не українська мова, а якась нібиукраїнська
Це є цілком собі українська. Просто бі (was) повернено невизначени прикметники з давньоруськи й пристосовано до сучасної мови. Не стане горе, як повернемо претерит і невизначени прикметники. Добре ще щодо двоїни можна посварити ся, але тут плюси переважать мінуси.
Навпаки двоїну краще повертати. А претерити добре вживати в художній літературі, та не в науковій
»Навпаки двоїну краще повертати. А претерити добре вживати в художній літературі, та не в науковій«
+, але й "короткі" форми прикметників слід теж повернули, гадаю
Оно зі словника Грінченка лише:
Пило би ся пило то Токайско вино.
Инший молод годами, та стар літами.
Щука-риба грає, да й та пару має, а я козак молод пароньки не маю.
Ой славен, пишен молод женишок. Ой чим же він да й ославився?
Рятуй мене, батеньку, бо я молод козак потопаю.
Ой чого ж ти, козаченьку, ще й молод, да сохнеш?
Я горілки не п’ю, од пива не вп’юся і сам, молод, слави вбережуся
Молод жовняр в домовині мертов спочиває
Я що ночі йду до річки, беру човен, невеличкий, молод весла підіймаю, на той берег поспішаю.
Молод козак розпивсь, розгуляв ся, стоптав, зламав червону калину.
Панове молодці! Добре дбайте: собі гетьмана наставляйте, бо я стар, болію, більше гетьманом не здолію.
Стар як котюга, а бреше як щеня.
На синім морі, на білому камені, там сидить ясен сокіл білозерець.
І наш ясен міч твоєї головоньки не йме.
Ой зійди, зійди, ясен місяцю, як млиновеє коло.
Наш коровай ясен був.
Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі.
Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано.
Велик пень, та дурень.
Мороз не велик, та стояти не велить.
У мого батька двір велик.... а на тім дворі тросник велик.
Сумир умен.
Наїхали гості гостювати, да кличуть мене, мати, в зелен сад гуляти.
Як що зробиш, парубче, своє діло як слід, — тоді я буду певен і знатиму, що все у гаразді.
Вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен
