яка логіка в тому, щоб корінь залежного слова словосполуки "затискач струн" ставити в кінець? Цей же корінь має бути на початку. Порівняймо, до прикладу, зі словами:
1) на "-люб". "[щось]люб" --- той, хто любить [щось]. А навпаки кажуть? Ну Любомир. Ну ще "любомудр" --- калька грецького "філософ", в якій навіть не переставили корені місцями. Але це точно не та плідна модель, до якої ми могли би звертатися.
2) на "-слів'я": марнослів'я, пустослів'я, лихослів'я. Все це слова: марні, пусті, лихі. А навпаки, щоб "слово-" було на початку? "Словоблудство", від "блудити словами". Знову головне слово дає останній корінь, а не перший.
3) на "-знавство": живознавство, душезнавство, природознавство. Усе від "знати [щось]".
4) Щось із сучасного та розмовного. Скажімо, вже перекладане тут "інфоциганство" --- "інформаційне циганство".

Я відкритий до доводів, статтей якихось абощо. Та поки так