Коли почали продавати ківі в Америці, вони не були настільки популярні, як зараз, тому що їх тоді називали "китайськими агрусами", що звучало не дуже апетитно для американського споживача. І тому маркетологи вирішили заради піару перейменувати цій фрукт. Серед цих кандидатів була назва "melonettes" через схожість на кавуни. Ось тому я переклав це як "кавунчики" і вирішив назвати цей фрукт ось так.
kiwi
/ˈkɪʋɪ/
___
Imea votchou tou e dano za imeamy ptaxa "kiwi" (
en.m.wikipedia.org: Kiwi (bird)), a imea ptaxou e dano (u móuvie maori) œd cricou ptaxa "ki-wi!". Rœzniça œd ‹ківі› [ˈkʲɪvʲɪ ~ ˈk(ʲ)ivi] e ta cyto dane mnoiõ ‹kiwi› e /ˈkɪʋɪ/ — ladgeno do rousscoho zveagoslœuvia iz /ɪ/, zamiesty [(ʲ)i ~ ʲɪ]. Mogé bouti pisano i prosto ‹kivi›, ta ya buimy lixiu ‹kiwi›. Imena ptaxœum za cricomy znaié i roussca móuva, porœun. ‹perepél, perepeulca, perepeliça› ← *"pel-pel!, per-per!", ‹cniga› ← "kni!", ‹cava› ← *"kau!", ‹piesycauca› "Muscicapa stirata" ← *piesy-piesy!", ‹pienca› "Fringilla" ← *"pien-k-pien-k!" tc.
Ви не визнаєте букв 'я', 'г'? Що є 'ъ' у Вас? Як читати "родоу" і нащо так писати? Дякую.
"Ви не визнаєте букв 'я', 'г'?"
Нѣ. Боукви ‹г› а ‹ꙅ› имѫть дакѫс рѡзнꙑ сѫстрокꙑ користанїа.
Въ моемь писмѣ рѡзнѭ мєџи "г" (чинноѣ правописи) из прасловѣнскоꙅо придꙑховоꙅо *h, и "г" из прасловѣнскоꙅо вꙑбоуховоꙅо *g.
На приклад, въ словѣ "геть" (чинноѭ правописїѫ) "г" є придꙑховоꙅо родоу (прасл. *heto), коли "г" въ словѣ "горох" идєть из прасловѣнскоꙅо вꙑбоуховоꙅо *g (прасл. *gorxъ).
Дотꙑчно ‹я›, то є въ основѣ скорописє҅н твар боуквє ‹ѧ›.
Ꙗ жє въ Мє҅рєжи корстаѭ из єѣ пєчатноѣ доби.
Чьто до написанїа ‹Оу›.
Въ дрєвлєроусскѫ добѫ из двописа ‹Оу› бꙑло користано пє҅рєдати фонима /u/ (ѡд пр.-сл. *ou а бо *eu мєџи прочимь). Сꙗкоє написанїє бꙑло пє҅рєѧто из грє҅чскоꙅо написанїа ‹Ου›.
Томоу пишѫ ‹Оу› дати почє҅сть истослѡвїѫ и пє҅рєданїѫ.
Але ж в українському сучасному письмі є буква 'ґ' :)
Та дякую ще раз за змістовну відповідь!
Ꙗко ꙅо є съклонити? И ꙗкоꙅо є родоу?
__
Тварослівно, воно би могло склонити ся як занепалі твари з почепами ‹-ꙑни› ‹богꙑни, господꙑни, кнѧгини›, нинї, ‹богъıнıа, господꙑнıа, кнѧгъıнıа›.
Тому, могло би бути склоніня -а- воснови: kivi(~kiva):kivui:kivie:kivõ:kivoiõ/kivoõ/kivomy:kivie:kivo.
Та сам єсми непевен 🤔
> Але ж в українському сучасному письмі є буква 'ґ' :)
Питім слів из *h є обмаль. Шчиро хочете майже всюди писати ґ? Про мене слід увести ново писмя саме за h.
+ не буде сварок ꙅе "г чи х".
»Чьто до написанїа ‹Оу›.
Въ дрєвлєроусскѫ добѫ из двописа ‹Оу› бꙑло користано пє҅рєдати фонима /u/ (ѡд пр.-сл. *ou а бо *eu мєџи прочимь). Сꙗкоє написанїє бꙑло пє҅рєѧто из грє҅чскоꙅо написанїа ‹Ου›.
Томоу пишѫ ‹Оу› дати почє҅сть истослѡвїѫ и пє҅рєданїѫ.«
у- є u- в порушівці, оу- є ou- або ў в мудровівці
"Oucraïna u oghnie"
"Ўкраїна ў огні"
"Оукраıина у огнѣ"
»Питім слів из *h є обмаль. Шчиро хочете майже всюди писати ґ? Про мене слід увести ново писмя саме за h.
+ не буде сварок ꙅе "г чи х".‘«
Я от думаю про ужиток знаку густого придиху. В давніх слов'янських пам'ятках його уживали в грецьких словах, щоб відбити первісне грецьке написання, та ми можемо уживати його за придихове /ɦ/. На взір:
а҅
є҅
о҅и
є҅но
є҅во
>А з грависом тоді шчо робити?
П. Юшко, в рускій він и не має котрого товку. Що мїню тим, що первинна чинь того розлучника то є позначеня наголосу нищого пиху(lower pitch accent) проти вищого(acute accent), наша тонебна споруда давно є водишла від складної прасловїнскої, тому йих обох ми більше не маємо. Могли бисмо казати, в нас за нищий наголос стойить 'ˈ' або '#'. У сербохорватскій він наприклад має місце 'сèстра', тому виконує свою тінну влогу. З огляду на то, ґравис и є вільний, 'вакантний'...
...для котрої чини, и міг би легко мати котру звяжну, тіннну, габо тварослівну чинь. Єсми ранїше думав про то габи дати йому востанню, се би користати з його як помїти чередуваня(саме виниклого з занепалих *ь, ъ– ò:#, є̀:#) сходже чине п. Поруш. Проте, ми є почасти не досить правою, мисель, про таку змїну помїченя(хоч наша мова й не має більше розрізненя наголосу що його має сербохорватска, не хтїв бим користати з того знаку для тварослівя). Тому зараз думаю про коронис що в ранних письмене, вїдї, зли ся...
... повністю з тяжким придихом(ось він ґрафично: отє̓ц, слє̓з: ѡтца, сльза; бро̓у, локо̓ть: брва, лѡктıа) та єсми все ж непевен 🤷
Що Ви думаєте, про ґравис???
Оу пана Пороухıа о̀/є̀ знакить нє просто ъ/ь, а лишє у ѡдкрꙑтѣ искладѣ чи коли нє устоупить у мѣнѫ из ∅ + ѣшчє кѡлько пра̀вил. Инакє жє писıємо бєз тѧгєла.
"...сходже..."
Одинаково сє́ є знакьлива дробица, ıакѫ нє слѣд забоути.
Від "гряний" — "зелений" (
r2u.org.ua: гряний, слово дійшло до нас ще з праслов'янської мови від *grěnъ https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/grěnъ, яке розвинулось з праіндоевропейського "gʰreh₁-", звідти й ангійське "green").
Сей новотвір дозволить нам відрізняти ківі (фрукт) від ківі (птаха) а також відмінювати слово (бо "ківі" з кінцевим [і] відмінювати неможливо)
+
++
грѧн < ??? < *grěnъ