Я вам вже відповів. Чи ви аби щось написати й не читаєте відповіді?

Та не певен щодо самого слова

?

» — ² Ствердіння r* у цьому контексті майже нічого не важить. У південно-західному наріччі нинішні форми на кшталт пір'я-пір'є можуть походити від первісного perьje,
де не було втрати */j/ і подвоєння; але так само вони могли розвинутися через проміжну стадію *ріrr’а з постанням вторинного j і скороченням r у ході пізнішого процесу
ствердіння, nop. півд. зах. діал. бýр'я-бýря. У говірках, де м'який r* зберігся, він може подвоюватися (пірря та ін.). Такі випадки зафіксовано, зокрема, в розпорошених місцевостях південно-східної діалектної зони.«
Xeveleu, Phonologia, §37.2, stor. 629

Як саме, адже я дав 2 варіянти? 😁
Спеціяльно для Вас

Насправді в живій мові саме так подовжується: -рря, а в сучлітнормі — -р'я. Тому я дав обидва варіянти.
r2u.org.ua: *рря

> Р так не подовжується 👀🤦‍♀️

» — ² Ствердіння r* у цьому контексті майже нічого не важить. У південно-західному наріччі нинішні форми на кшталт пір'я-пір'є можуть походити від первісного perьje,
де не було втрати */j/ і подвоєння; але так само вони могли розвинутися через проміжну стадію *ріrr’а з постанням вторинного j і скороченням r у ході пізнішого процесу
ствердіння, nop. півд. зах. діал. бýр'я-бýря. У говірках, де м'який r* зберігся, він може подвоюватися (пірря та ін.). Такі випадки зафіксовано, зокрема, в розпорошених місцевостях південно-східної діалектної зони.«
Xeveleu, Phonologia, §37.2, stor. 629.

Nou i opeaty puitagne, yac e bóulgariçeiõ pisati usie otui vuimóuvui?

»Тому я дав обидва варіянти.«

Ose cyto i caziõ, bóulgariça ne e pritòcena pisati rousscõ móuvõ.

Ta yasno, oge nie yaco yeyõ po-rousscui pisati. Ale ge "bœlcheusty oucraïnçeu móuvleaty... ", "— za pisymo" itd.

Ще раз. Хай там "bóulgariça", не "bóulgariça", а за правилами сучасної літнорми можна писати ир'я, як пір'я, подвір'я тощо. А вимовляти як ирря, пірря, подвірря.
Це як, наприклад, в англійській британській чи англійській американській (про англійську австралійську взагалі мовчу) — пишуть однаково, вимовляють по-різному. Я не бачу в тім проблеми 🤷‍♂️

Golóunoiõ zasadoiõ nascheoyui "bóulgariçui" yacraz e "yaco pisiõ, tac i cètõ". Nou mayge.

Bo inace bui mogyno boulo ne zapisouati po-rœznomou odino i tóge slovo.

<Golóunoiõ zasadoiõ bóulgariçui yacraz e "yaco pisiõ, tac i cètõ". >

Неправда. Наприклад, кінь. Пишуть однаково, вимовляють скрізь по-різному. М'ясо, пір'я, волосся тощо так само. Тобто нема проблеми, ця проблема вигадана.
Так, в іншомовних словах інколи виникають суперечки щодо написання, але ми не будемо тут розглядати цю проблему, тут їй не місце

Tó zavisity na tœmy, cyto ròzoumieyemo pœd 'bóugariçeiõ'.
Coli use cuirilicynoe perédagne, to tó bõdé logy — moscóuscuy pravopis popri cuirilicynõiõ osnovõ ne e phoneticynuimy iz pràvilomy "yac pisiéty sea, tac i tchouiéty sea"

Ouge ne pameataiõ, yac d. Porouch proti ougivagniou cuiriliçui argumentouau.

"»Тому я дав обидва варіянти.«

Ose cyto i caziõ, bóulgariça ne e pritòcena pisati rousscõ móuvõ"
Не розумієте, добродію Єлисію, тому мало того, що нісенітниці пишете, так їх іще й не прочитаєш

Так само в німецькій. Наприклад, ich.
У верхньонімецькій читається/вимовляється як ішь (середнє між іхь і ішь), в нижньонімецькій як ік. Але пишуть літературною німецькою однаково

Vui МФА zaugydui dayte, а ne "cytosi serédnioe meidj"

Otóg’ 🤷

Perévaga latiniçui nad cuiruliçeiõ e xuibà u tœmy, cyto latiniça dasty ròzlõciti tvarui poxœdnœ œd rœznuix corein za dopomogoiõ morphologicynoho prinçipou pisma, ale çiena tomou — póunuy œdxœd œd cuirulicynoho perédagna pri tœmy, cyto cuiruliça xay tam yac, ta e naidaunieychoe pismo Rousi i ymala teaglœsty u rousscœmy cnigynœmy perédagnou u prodóugy viecœu.

Otóg’, coli peréiti na latiniçõ, tó tòy, cto ouge ne znati’mé cuiruliçui ne izmogé procèsti daunix pisagn bez œdpoviednuix navuiceoc, ta i prosto yztiraiéty sea teaglœsty perédagna.

Do toho g’ cuirilicynuix zasobœu (cuirulicynuix zagalomy — ne lixe cinnoyui Petrœucui) stané, abui œdbiti rousscõiõ phonologiõ u pónœmy obseazie.

Otóg’ vuibœr 'latiniça ci cuiriliça' zavisity scorieye na tœmy, ceomou ocremuy coristacy œddaié peréd u pisymie.

Nou, tó moia doumca 🙂

Гадаю, річ була про звук [ç]

<Vui МФА zaugydui dayte, а ne "cytosi serédnioe meidj">
Так подивіться самі, адже тут йдеться не про це

Так, добродії прихильники страхопису! Я вже вимагаю: дайте повний докладний перелік звучин цього неподобства!
Звучина -- запис -- звукові одміни -- походження/суть.
Наприклад
i -- [ɪ-e] -- И з І

І вимагаю давати хоча б переклади того, що оце пишете!

Господарю Романе, вже прочитати те, що я там написав, здужаєте сам

"Там" -- це де?
Будь ласка, дайте список, про який я попросив, і хоча б перекладайте те, що пишете, по-людськи.

Та будь-де. Просто беріте ці тексти і давайте Gemini на переклад чинним правописом

Vui, Romane, ne naxabnieyte. Use vui mogete cèsti, e vamy prosto lieny

>Golóunoiõ zasadoiõ bóulgariçui yacraz e "yaco pisiõ, tac i cètõ". Nou mayge.

Не бовгариці, а саме вкраїнського кириличного письма.

Головна біда, як я вже казав, полягає не в тому, що Ви не знаєте засад письма нітрохи, а в тому, що вперто й не думаєте хотіти знати.

> Не бовгариці, а саме вкраїнського кириличного письма.

Tac o oucraïnscœmy pisymie i móuvix, ne o moscovscœmy ge.

Я більше пані Кароліні. Та й про Вас, схоже, загалом приблизно те саме сказати можу

> Головна біда, як я вже казав, полягає не в тому, що Ви не знаєте засад письма нітрохи, а в тому, що вперто й не думаєте хотіти знати.

Coli'ste otó ouge ustig œdpoviesti?

Коли Ви, добродію Богдане, уже тут, спитаю: а як оцим страхописом передати Е на початку слова? Може, здивую, та в Українській є слова, що починаються з Е (/е/), хоч би й вигуки.

»Tac o oucraïnscœmy pisymie i móuvix, ne o moscovscœmy ge.«

A gospodary Porouch ge clicé tuimy slovomy cuiriliçõ çielõiõ, otóg’ slied zaznaciati pro cyto ydé riecy

Pèven biex, oge u contextie siyeyui ròzmóuvui bóulgariça = sõciesno literaturno pisymo.

>A gospodary Porouch ge clicé tuimy slovomy cuiriliçõ çielõiõ, otóg’ slied zaznaciati pro cyto ydé riecy

>Pèven biex, oge u contextie siyeyui ròzmóuvui bóulgariça = sõciesno literaturno pisymo.

Бовгариця є пійма доволі широка. Це може бути (зависить од сустрою знаків) щонайменше кирилиця чи гологолиця. Саму же кирилицю ділять на різні письма. Он п. Борис уже писав тут своєю кирилицею, що її всадив на ті ж засади, що й письмо п. Ялисія.

Tac propadaié desi 🙁

@Роман Роман2

»Так, добродії прихильники страхопису! Я вже вимагаю: дайте повний докладний перелік звучин цього неподобства!
Звучина -- запис -- звукові одміни -- походження/суть.
Наприклад
i -- [ɪ-e] -- И з І«

Vui ne xotiéte tó, a xotiéte ino vodõ mõtiti, sabotouati. Ouge Vache yz pervcha ‘цього неподобства’ za sé cazié. Cto xotie, ouge moge ròzoumieti, a iesce i citati i pisati. Ya ne vieriõ oge, dauchi cyto prosite, cuinete svœy poustuy remst, tomou ne xotiõ gaiati svœy cies na tó.

@Ярослав Мудров

»Неправда. Наприклад, кінь. Пишуть однаково, вимовляють скрізь по-різному. М'ясо, пір'я, волосся тощо так само. Тобто нема проблеми, ця проблема вигадана.«

Cyto Vui pisiéte e neprauda. Rœzno móuvleaty ne tomou cyto cinna pravopisy daié tó, a u sõperécy tomou — bo ne stigla e iesce cinna pravopisy goubiti use ròzmayittié govorœu. I ni, pravopisy ‹м'ясо, пір'я, волосся› ne oucity oge sœi slova mogé bouti móuvleno rœzno. Na pr., pisiõtchi ‹сім’я› za ‘siemea’ ta ‹сім’я› za ‘siemia’, ino pervche mogé bouti móuvleno iz [mj] i ci [mɲ], a drougoe ino iz [mj]. U pœunœcyno-rousscœy rœznomóuvie, ino *EN u beznagolósie e [e], por. ‹peati› [peˈtɪ], pri vuimóuvie [pjatʲ], cde za cinnoiõ pravopissiõ e ‹п’ять› i ‹п’яти› — use iz ‹п’я›, ale ‹п’янкий› iz nagolosómy na drouguy izclad, œd *pi-an-, a ne œd +pEN-, e móuvleno uzcrœzy — bez ogleadou na nagolós — iz [pjan], nicda ne he +[pen.ˈkɘj].

O niemeçscœy pravopisi, nizjnioniemeçsca e rodjayno incha móuva, blizjcha nizozeimscœy, a ne rœznomóuva verxnioniemeçscoï, i za pravopissiõ nizjnioniemeçscoiõ pisiõty ‹-ik›, citaiõtchi /•ɪk, •ək/, a ne pisiõty ‹•ig› ci ‹•ich› za /•k/. A ot za verxnioniemeçscoiõ pravopissiõ pisiõty ‹-ich› ta ‹•ig›, a otam, za govoromy i móuvleaty bõdy /•ɪç/ abo /•ɪk/, i yac raz yix pisymo iz ‹ich, ig› i daié citati i iz [ç] i iz [k], pri ceimy [k] e tam */g/ iz pravomiernuimy glouxeignemy na cœnçie slova (por. ‹Tod› [tʰot]).

Vuimóuva ‹•ig› he [•ɪk], tb. /•ɪg/ iz glouxeignemy /g/ → [k], ta ‹•ich› he [•ɪx], u cœnçie slova e pitima yzocrema ousterscœy rœznomóuvie verxnioniemeçscoï móuvui. I otomou yac pravopisy niemeçsca (verxnioniemeçsca) iz ‹•ich› ta ‹•ig› vuixodity ne yz odinui vidotvœrnui vuimóuvui ale yz golósmeinnoï rodui (phonemic nature), uzgleadno: /x/ (pisano ‹ch›) ta /g/ (pisano ‹g›), cde vuimóuva /x/ (‹ch›) po /i/ mogé bouti i ‘meacca’, he [ç], i ‘tverda’, he [x], a tac samo vuimóuva /g/ mogé bouti ‘meacca’ ci ‘tverda' po /i/, iz toiõ rœzniçeiõ œd ‹ich› oge ‘meaccœsty’ ‹ig› e *[[ɪʝ] ← /ig/, olni [ɪʝ] → [ɪç] e nasliedoc glouxeigna usiex bez vuineatcou zvœncuix sõgolósnœu na cœnçie yna cruita izcladou u niemeçscie. I nacœneç, slova iz pravopisnuimi ‹•ik› (‹Physik›), ‹•ick› (‹dick›) ne imõty ceasty u rœzneignax [k, x ~ ç] he tó e u razie ‹ich›, ‹ig›.

Coli cinnà pravopisy oucrayinca e taca, bõdy simy, ‘ne za zvyniegnemy’, to ceomou pac e pisano iz ‹’› vidotvœrno oucazati na zvõc [j] u ‹м’ясо› tc.? I uocrocity (encompass) ‹м’я› i vuimóuvõ [mɲ], pisiõtchi ‹м’ясо›? Ni. I coli ‘ne za vuimóuvoiõ’, to ceomou rœzneigne ‹(•)в• : (•)у•› ci ‹(•)і• : (•)й•› u pravopisi? Nou i coupa tacuixge puitagn iesce oge na yix Vui i prœc probóulgaricynicœu ne mogete œdpoviesti.

Добродію Єлисію, скажіть, будь ласка, як зрозуміти, що Ваше "яблуко" можна прочитати через И/ЬІ?
Як зрозуміти, u -- це У чи В, якщо прийменник?
Як із письма видно, що "cde" можна прочитати як "де" ?

І чи повсякчас SC, наприклад, на початку слова можна прочитати як /шк/ (крім випадків пом'якшення)?

yabluco, побуквено, — ꙗблъко

u - ъ, ў
ou - у
óu - оў
ui - ꙑ
uy - ꙑй
y - ь, й
i - и, й, м'якість
j - ж

@אלישע פרוש
Поясніть, будь ласка, різницю між Вашима yno та ino.

@Carolina Shevtsova
yno - невизначений артикль (с. р.)
yn - ч. р.
yna - с. р.

ino - goroh.pp.ua: іно

yno < *jьno
yz < *jьz

Ці слова єста вдного зрою?

"yno < *jьno
yz < *jьz"

Sé e poyasneigne, ceomou napisagne z "y" zamiesty "i"

"Ці слова єста вдного зрою?"
Ану, геть свої знущання од моєї Мови! Годі!
Самі зроду так не говорили (це до того, що Українська Вам явно не рідна) й не чули такого, пишете хтозна-як. Негайно припиніть!

Godie, Rómcicou, godie, ne scuigliete

@Bœgdan Youxyco
Міню Вам, а яко таке значення постало з *jьno? Я здогадуюсь, та все ж))

@Carolina Shevtsova
Yn(uy) - ин(ий)

Ya eimy tac cmietiu, oge d. Olisiey ouciu bie sea, yac posta articoly u rœznax móuvax i riexi, oge naylieple yaco nevuiznacen articoly rousscœy móuvie sidity yn/yna/yno

I use ge, @אלישע פרוש , cde bie zasviedceno u rousscie articoly yn? E mynie po dobie, ale ne viemy...

@Carolina Shevtsova

»Поясніть, будь ласка, різницю між Вашима yno та ino.«

Ino = ‘only, just’.

Yno = ‘a (niem.: eines, phran.: un)’ — nevuituicen ceolónoc niyaca rodou.

@Bœgdan Youxyco

»I use ge, @אלישע פרוש , cde bie zasviedceno u rousscie articoly yn? E mynie po dobie, ale ne viemy...«

Preamo he ceolónoc nicde. Ya’smi yzony stau coristati tomou cyto mynie e stau xuibiti pro vuirazieigne nevuituicenosti. Sam ge poem nevuituicenosti—vuituicenosti e yauno viedœm i muisleignou u rousscie móuvie, xotcha vuirazién inacye, pitimo opisno ci dóugje. U pameatcax d.-rous. sõty pricladui iz ‹инъ› u teamiex meidj ‘another’ ta ‘some (other)’, ‘unknown’ — yeoho i uzim za ‹yn›. Istoslœuno e ‹yn› *yn (bóulgariçeiõ: *†‹ьнъ›), mieneatchi vuimóuvõ [n] po ynie golósnie ci [ən] po ynie sõgolósnie.

Nacœneç, mieniõ vamy, bõdõ i ya yzon’ coruistati

Я думав про цей варіянт, але воно мені немилозвучне, тому й не додав

@Роман Роман2

»Як зрозуміти, u -- це У чи В, якщо прийменник?«

Ne ino coli ‘прийменник’, a tacoge usiõdui na poceatcou slova mogé ‹u› ci ‹u•› znaciti i [u] i [w], a zalegity œd toho ci peréd tuimy e golósen a pœslie yn golósen ci sõgolósen — togdie ‹u› e = [w], abo sõgolósen (peréd golósnomy mogé bouti i [u͡w•, uɦ•]), a pœslie tacoge yn sõgolósen — togdie ‹u› e = [u]. Pricladui:
‹triescA U Oçie› = /ˌtri͡eʲskɑ̝ˈwot͡ɕi͡e/,
‹cœilçE U Nosie› = /kʏlʲˌt͡sɛwˈnosʲi͡e/,
‹striboC U Ozero› = /strɪˌbɔkˈwozɛro/ ci /strɪˌbɔkuˈwozɛro/, ci /strɪˌbɔkuˈɦozɛro/,
‹cœloC U Zemlie› = /kʏˌlɔkuzɛmˈli͡e/;

‹u•› na poceatcou yna slova:
‹nE UDie› = /nɛwˈdi͡e, nɛwˌdi͡e/ (‘[he/she/it] didn’t insert’),
‹œN UNese› = /ˈwʏnuˌnɛsɛ/ (‘he brought in’),
‹onA UOsobi› = /woˈnɑ̝woˌsobɪ/ (‘she impersonated’),
‹œN UOsobi› = /ˈwʏnwoˌsobɪ/, ci /ˈwʏnuwoˌsobɪ, ˈwʏnuɦoˌsobɪ/ (‘he impersonated’).

Tac samo zalegity œd toho ci stoïty yn golósen abo sõgolósen peréd ta po ‹ou› ci ‹ou•› —
1) meidj golósnoma e ‹ou, ou•› = [w],
2) meidj golósnomy ta sõgolósnomy e ‹ou, ou•› = [w],
3) meidj sõgolósnoma e ‹ou, ou•› = [u],
4) meidj sõgolósnomy ta golósnomy e ‹ou, ou•› = [w] ci [uw, uɦ].
Pricladui:
1) ‹bIE OU Olenui› = /ˌbi͡ewoˌlɛnɘ̞/,

2) ‹givÉ OU Petra› = /ʒɪˌβ̞ɛwpɛˌtrɑ/; ‹stanÉ OUBirati› = /ˌstɑnewbɪˌrɑtɪ/,

3) ‹sidiTY OU Sõsiedœu› = /sɪˌdɪtʲusʊˌsi͡edʏw/; ‹œN OUNese› = /ˈwʏnuˌnɛsɛ/ (‘he took away’),

4) ‹ceolovieC OU Olenui› = /t͡ʃoloˌʋi͡ekwoˌlɛnɘ̞, t͡ʃɛl•/, /t͡ʃoloˌʋi͡ekuwoˌlɛnɘ̞, t͡ʃɛl•/, /t͡ʃoloˌʋi͡ekuɦoˌlɛnɘ̞, t͡ʃɛl•/.

@Роман Роман2

»Як із письма видно, що "cde" можна прочитати як "де" ?«

Tó e tvaroslœuié u pravopisi. Znacity oge ‹c•› e tvaroslœuno u puitalnax zaiménax: ‹c•de, ni•c•de›, ‹c•to›, ‹cy•to›, ‹c•õdui›, ‹c•oli›, ‹c•omou›, ‹c•da, ni•c•da›. Slovo ‹cde› znaié, po govoriex, vuimóuvõ i iz [g] (*/k/) i bez. I ouge’ste puitali mea o tœmy, a ya’smi ouge pisau o tœmy. U istotie, puitagne ne e “ceomou pisiémo u ‹cde› iz ‹c›”, a scorieye, “ceomou ne pisiémo ‹c› coli e vuimóuva i iz /kd/ = [gd]”. Odina moya ouciteilca móuvi: [ˈβ̞ɘ̞ toɦo nɪgˈdɛ nɛ najˈdɛtɛ] = ‹Vui toho nicde ne naidete›. Otge vuimóuva bez /k/, [g] e izprostieigne, a ceolóncovana (articulated) vuimóuva e iz /k/, [g]. Tomou i pisiémo iz ‹c›, a ouge comou yac volia e, móuvity iz [g] ci bez.

>po govoriex
Як це читати та з якого говору такий твар? Я вірно розумію, що це є місцевий множини?

по говоріх

Це давніша система відмінювання, збережена південно-західними говорами

Зависить од того, на що кінчається слово.

Добродій Ковтуненко надав приклади відмінювання в одн, дв, мн. (під "їстеса"): нирки

"@Роман Роман2

»І чи повсякчас SC, наприклад, на початку слова можна прочитати як /шк/ (крім випадків пом'якшення)?«

Ni, za ouxuibomy, ‹sc› peréd ‘tverdui’ golósnui ci peréd ynomy sõgolósnomy znacity /sk/. Prote u deyacax slovax mogé bouti rœzneigne (variation) /sk/ = [sk ~ ʃk]. He pràvilo, [ʃ] peréd ynomy sõgolósnomy, pitimo: [ʃk, ʃl, ʃm, ʃn, ʃp, ʃt] ← /sk, sl, sm, sn, sp, st/ ynui vuiraznui rodui (of an expressive nature), otge taca slova mogé bouti móuvleno i iz [ʃ] i iz [s]. U slovax cde vuiraznœsty e neviedoma, za ouxuibomy e vuimóuva iz [s], na pr.: ‹scoro, scœr, scorieye, scoriti›."
Добродію Єлисію, то скажіть, будь ласка, то як ІЗ ПИСЬМА зрозуміти що слово можна, чи навпаки, не можна читати з Ш?
І чому "така слова", а не "такі слова"?

Його письмо передбачає, що ви добре знаєте руську мову.

>Добродію Єлисію, то скажіть, будь ласка, то як ІЗ ПИСЬМА зрозуміти що слово можна, чи навпаки, не можна читати з Ш?

Так само, як надім'я замість над'ім'я.

>І чому "така слова", а не "такі слова"?

Очевидно. Вчіть українську мову.

">Добродію Єлисію, то скажіть, будь ласка, то як ІЗ ПИСЬМА зрозуміти що слово можна, чи навпаки, не можна читати з Ш?

Так само, як надім'я замість над'ім'я"
Знову й знову показуєте Ваше нерозуміння й невміння мислити. Я питаю добродія Єлисія (1!) про його правопис(2).

"Його письмо передбачає, що ви добре знаєте руську мову."
Добродію Богдане, мені цікаво, хоч Ви теж не раз показували Ваше нерозуміння: по-Вашому прізвища "Скляр" і "Школяр", наприклад, різні, між іншим, треба писати однаково?
Добродію Єлисію, до Вас те саме питання. Як бути з документами, наприклад, коли прізвище — саме Скляр або саме Шкляр, та не навпаки? І в схожих випадках, наприклад, прізвище/село Діброва/Дуброва, які по-Вашому, здається, треба писати однаково?

Добродію Богдане, до Вашого закиду. Письмо, в якому треба "здогадуватися", просто не годиться. Ваші слова, як і таке ставлення загалом, не має ніякого глузду

>Як бути з документами, наприклад, коли прізвище — саме Скляр або саме Шкляр, та не навпаки?

А як бути з іменами Vладімір і Володимир?? Чи коли прізвище саме Vꙑсоцкій і читати його по буквах треба саме так, а в нас пишуть Висоцький і, відповідно, так читають?

Чи як бути з абрев'ятурами сполук у вкраїнській кирилиці, де суть чередовані у-в?

А взагалі, чи є так складно наґуґлити назви різних міст, напр., ягелською мовою, що користає з латини, та порівняти їхні вимовИ(!) з їх написанням(ø!)? Чому Ви самі не користаєте з тих порад, що їх иншим даєте?

Vladimir Vuisotskiy

»От би його правила десь звели«

Na Tolóçie, xay ceasty, ta ouge e, i dauno.

»Ну й фонеми, я так розумію, тяма відносна«

Cyto sé i znacity? (What does it even mean?)

»якщо в нього ж, ч, ш тощо пишуться за словородом, а не звучанням (я розумію чому, та все ж, або так, або так)«

Abo yac ‘abo tac, abo tac’? Vui, viedie, ne ròzoumieiéte cyto ‘za zvõciegnemy’ znacity. Yna pravopisy e oumóuvna, xotcha i vuixodity yz rodui móuvui. Cimy e, na pr., citagne i pisane za pràvilomy: ‹c› peréd ‹e, i, y› he /t͡ʃ/ ne ‘za zvõciegnemy’?

Prote, he’my ouge pisau ranieye ne raz, e cœilco ròveniy ynui pravopisi: 1) zveagymeinna/golósmeinna (phonemic), 2) tvaroslœuna (morphological), 3) postayna (positional), 4) golósova (phonetic) ta pisno-golósova (graphico-phonetic), 5) ròzrœznialna (differential), 6) viedgiysca (historical), ta 7) istoslœuna (etymological). I cògynie e svoye miesto u ynie pravopisi.
Razomy iz tuimy, medja meidj toiõ ci onoiõ pravopissiõ ceasto yznicaié. Na pr., /t͡ʃ/ u ‹cin› e i postayna — bo za pràvilomy ‹c› peréd ‹i› e /t͡ʃ/, i pisno-golósova, bo perédatcha zvõciegna /t͡ʃ/ e vuivedeno yz pitimosti oge *k peréd *i e /t͡ʃ/, i istoslœuna, bo /t͡ʃ/ peréd /ɪ/ e istoslœuno œd *k+*i. A ose priclad tvaroslœuia u pravopisi: /t͡ʃ/ u ‹mõcén› “tortured”, ta /t͡ʃ/ u ‹mõtién› “confused, made muddy”, odino œd ‹mõciti› /ˈmʊt͡ʃɪtɪ/, drougoe œd ‹mõtiti› /mʊˈtɪti/, i tam i tam odina vuimóuva (crœmy nagolósou), ta na pisymie e vidco corein — ‹mõc•› ta ‹mõt•›; i sé e razomy iz tuimy priclad ròzrœznialnui pravopisi, dasty bo ròzrœzniti slova iz dvoma rœznoma coreinma.

Pravopisy ‘cisto za zvõciegnemy’ e i nedielna (impractical). P. n., e radjche pisati ‹ou•› u ‹ouciti› i pro vuimóuvõ [uˈt͡ʃɪtɪ] i pro vuimóuvõ [u̯ˈt͡ʃɪtɪ], neigy raz ‹учити› a raz ‹вчити›, rœzniça bo vuimóuvui tout zalegity œd postaya toho slova, otge e perédvidgena postayemy'ho.

@Роман Роман2

»Як бути з документами, наприклад, коли прізвище — саме Скляр або саме Шкляр, та не навпаки? І в схожих випадках, наприклад, прізвище/село Діброва/Дуброва, які по-Вашому, здається, треба писати однаково?«

Nou, sé puitagne e eamo.

Pervçui, yac tó prœzvisce e œd slova ‘stclo’, to i za vuimóuvui’ho he [sklo] i he [ʃklo] e te same slovo. I he tó slovo e u dvou vuimóuvou, i prœzvisce œd yeohoge imé bouti u dvou vuimóuvou — na [skl•] i na [ʃkl•] — ‹Stcliary›.

Za drougoe, ne boul bui pervuy raz coli vuimóuva yna prœzviscya iz odinoiõ pravopissiõ e rœzna ou rœzen osœb. Ose cœilco pricladœu: yac slovo ‹Stahl› e móuvleno iz [st•] u pn.- ci pn.-zx.-niem., tó i ou yna nosieya tèzoimenoho prœzviscya œdtui bõdé móuvleno iz [st•], a ne [ʃt•], a yac inde e tóge slovo móuvleno iz [ʃt•], to i ou yna nosieya tam bõdé iz [ʃt•], i tacoge pisano ‹Stahl›. I ta osoba prosto ocremo cazié ynõ vuimóuvõ otoho svoyeoho prœzviscya. Lédva cto pisié ‹Schtahl› ino a bui dati znati oge vuimóuva e iz [ʃt•] a ne [st•]. Abo rœzna vuimóuva imene ‹Charles› ou Eaghlian ta Phrançœu — rœznui osobui, rœzna vuimóuva toho imene, odina pravopisy. Crœmy toho, coli yna osoba i cazié vuimóuvõ svoyeoho imene, ne usiac mogé yõ œdtvoriti. Ini lioudi ne mogõtchi vuimóuviti [ʃt•] ci [ʃk•, ʃp•, ʃm•, ʃl• ...] na poceatcou slova, yim bay douge ci ta vuimóuva e [sklʲar] abo [ʃklʲar], u deyacax móuvax lioud i rœzniçõ mogé ne ciouti meidj [sklʲar] abo [ʃklʲar], a u deyacax móuvax lioud mogé ne oumieti móuviti nicotre — na pr. Ispançi i tó i tó móuvleaty he [eskˈʎar] ci [eskˈjar], xay buiste yim i yasouali oge [ʃklʲar] ta [sklʲar] sõty dvie rœznie osobie. Ispaneç mogé Vam vieriti oge tó’ste dvie rœznie osobie, ta móuviti yix prœzvisce ymé odinacovo. Ne spiechiete cazati oge Vam bez rœzniçui e yac Ispançi móuvleaty roussca imena, Vui bo puitaiéte za rousscõ móuvõ. U tœyge rousscœy móuvie bui moglo bouti i prœzvisce œd ‘stclo’ iz [rʲ] na cœnçie, yac /•rʲ/ e pitimo u pd.-zx. rœznomóuvie, a pn.-bsl. rousscà rœznomóuva ne znaié /rʲ/, i tam lioud prosto ne oumieié móuviti [rʲ]. I cyto, ymete yasouati ou ciyeimy govorie neyma [rʲ] oge Vache prœzvisce e [ˈbondarʲ] a ne [ˈbondɑr]? Otge coli i ròzlõcimo pravopisno, ne znacity oge usi mojõty ròzrœzniti use u vuimóuvie.

Za tréite, xotcha ya ne vidiõ zavadui pisiõtchi odinacovo ‹Stcliary› móuviti rœzno dlia yna nosieya, ocremo iz [sk•] i ocremo iz [ʃk•], moyeiõ pravopissiõ ne e nemœgylivo i ròzlõciti obie tœi vuimóuvui. Ba, tout moya pravopisy dasty ròzlõciti na pisymie i rœznui osobui iz odinoiõ vuimóuvoiõ iz [ʃk•]. Crœmy ‹Stcl•›, mogemo pisati i: ‹Stkl•›, ‹Scl•›, ‹Skl•›, a vidotvœrno za [ʃk] mogemo coristati i yz ‹ch› za /ʃ/, pisiõtchi ‹Chkl•› (ci i ‹Schkl•› iz istoslœunuimy *‹s› + ‹ch› za /ʃ/), ci ‹xy› za /ʃ/, pisiõtchi ‹Xycl•›. Moya pravopisy dasty ròzlõciti i /rʲ/ [rʲ] ta /r/ [r] na pisymie, a tó i /rʲ/ iz vuimóuvoiõ na cœnçie i u serédinie: ‹Bondary, (coho:) Bondarya›, i /rʲ/ iz vuimóuvoiõ [•rʲ•] ino u serédinie a u cœnçie [•r]: ‹Bondair, (coho:) Bondaira›, i /r/ usiõdui — i na cœnçie i u serédinie: ‹Bondar, (coho:) Bondara›. Tac i prœzvisce ‘Stcliary’ mogé bouti pisano: ‹Stcliary›, ‹Stcliar›, ‹Stcliair›, ‹Scliary›, ‹Scliar›, ‹Scliair›, ‹Stclyary›, ‹Stclyar›, ‹Stclyair›, ‹Stkliar›, ‹Stkliary›, ‹Stkliair›, ‹Skliar›, ‹Skliary›, ‹Skliair›, ‹Stklyar›, ‹Stklyary›, ‹Stklyair›, ‹Stklyar›, ‹Stklyary›, ‹Stklyair›, ‹Sklyar›, ‹Sklyary›, ‹Sklyair›, ‹Chtkliary›, ‹Chtkliar›, ‹Chtkliair›, ‹Chtkyar›, ‹Chtklyary›, ‹Chtklyair›, ‹Chkliar›, ‹Chkliar›, ‹Chkliair›, ‹Chklyar›, ‹Chklyary›, ‹Chklyair›, ‹Schkliar›, ‹Schkliary›, ‹Schkliair›, ‹Schklyar›, ‹Schklyary›, ‹Schklyair›, ‹Xycliar›, ‹Xycliary›, ‹Xycliair›, ‹Xyclyar›, ‹Xyclyary›, ‹Xyclyair›. Xuiba malo? Yz seoho useoho mogete voliti cde bolye neigy pro dvie vuimóuvie [ʃklʲar] ta [sklʲar].

•air - /ɑʲr/?