Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам'ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький. (П. Панч)
Іду в паланку – і дивуюсь дивом: Козачка шлик насунула на брови І скакуном летючим довгогривим У поле боклаг мчить важкий дубовий. (П. Куліш)
– Ну, показуй мені першу паланку, – промовив кошовий отаман. (Остап Вишня).

іт. palanca «військове укріплення у вигляді частоколу; стовп, велика жердина» походить від нар.-лат. palanca ‹ лат. phalanx «фаланга (загін війська в зімкнутому строю)», а це – від гр. φάλαγξ «фаланга; бойовий порядок важкоозброєної піхоти; військовий табір», до якого зводиться укр. фала́нга