Так там же написано: підлещуватися, підлабузнюватися, упадати коло кого.

Добродію козаче, хоча добродій Ярослав може висунути й набагато гірше, ніж слова з непитомим звуцтвом, щодо "літ"/"льоту" не все так просто (хоча тут це слово, як на мене, таки ні до чого): "Менш типовими є віддієслівні усічені іменники з нульовим суфіксом типу рев, замет , сплеск, лет (рівнобіжна форма літ є західноукраїнська, а на сході України вона є недавнім утворенням від непрямих відмінків з о: льоту, льотові й т. ін. — див. 51.1) тощо, оскільки вони постійно відтворюються на базі відповідних дієслів 2 ; та в ціло¬ му вони належать до тієї самої групи." (Ю. Шевельов, "Історична фонологія української мови", с. 415; "Крім того, сюди належать такі приклади: лід : льоду (пор. також здрібн. льодок — Драч 1972), політ : польоту (пор. льот — Стефанович 1933), упліт ‘кісник’ : упльоту , патьоки ( тік чол. рід. мин. часу), діал. (Овруч) завльотка ‘грай¬ лива дівчина’ (: літ). Менш часто й переважно в діалектах роль спонуки могли відігравати дієслівні основи з м'яким приголосним та е: навтьоки (: тікати), тьопати ‘копати’ (Овруч), нетьопуха (в літературній укра¬ їнській мові перевага надається варіантові нетіпаха — пор. тіпати), стьобати (в літературній українській мові перевага надається варіан¬ тові стібати) ірозтьоба ‘хвойда’, забрьоха (пор. забріхувати), стрьопи ‘торочки’ (Полтавщина — пор. тріпати) та ін." (с. 829, а також 830).

А як щодо "лід-льоду"?:)

Я розумію, але по-перше: "льоду" - це родовий, а не називний відмінок. Цим відрізняються згадані слова від запропонованого. А по-друге, я ніколи не чув про форму на кшталт "навтьоки", бо на письмі таке не використовується; натомість є "навтіки". До того ж, "зальоти" ще й у множині. А якщо це був лише один невдалий підкат? 🤦🏻‍♂️ Одним словом, мінус від мене.

Я думаю ви плутаєте родовий одмїнок з одкритим складом, бо слово "возїння" хоч не в родовім одмїнку, та корїнь мїняється. У словї "зальоти" склад одкритий, тому о-переголосу нема. А щодо переголосу е-йо, що в цьому словї його не дозволяє? Форма "навтьоки" є, а "лїд" у родовім одмїнку буде "льоду", а не "леду".

Там-таки. "Відхилення, тобто іменники чол. роду з кореневим і, мають різне походження. Слово лід — сьогодні вживане з наголошеним коре¬ нем (льоду), — правдоподібно, могло мати наголос на закінченні: пор. лит. Шй 5, імовірно й словен. Іесіа ген. одн. Уодностайнення з дієсловами від¬ булося у словах погріб : погрібати, опік : опікати3, переміт, проміт ‘сприт¬ ник’ : (пере)мітати, гніт : (при)гнітати (щоправда, в іменнику мітла не слід убачати впливу дієслова замітати ; вихідна форма тут радше була *теіьІа, що за правилом дало форму з і, навіть попри ствердіння і’). Слово ятір — лит. сепіеггз, запозичене через білоруську, — мабуть, містило -ь." (с. 415)
"а такого розмаїття звукових реалізацій усі ці чергу¬ вання стосувалися тієї самої морфологічної категорії, тобто протистав¬ лення ном. одн. непрямим відмінкам: Ьйк ~ Ьік : Ьоки, хтіГ : хтеГи , ГисіПід- ІіП : Іейи. Ситуація вимагала спрощення звукового вияву цих чергу¬ вань. Поза тим, на високому рівні піднесення було непропорційно бага¬ то фонем супроти інших рівнів. Обидві ці проблеми розв’язувалися зсувом й вперед до і (тобто його знеогубленням):
(стрілками показано морфонематичні чергування: суч. укр. бік : боку , хміль : хмелю , лід : діал. леду)." (с. 769).
" Пере¬ несення цього звука в порядкові числівники породило зміну ’е > ’о. Крім того, сюди належать такі приклади: лід : льоду (пор. також здрібн. льодок — Драч 1972), політ : польоту (пор. льот — Стефанович 1933), упліт ‘кісник’ : упльоту , патьоки ( тік чол. рід. мин. часу), діал. (Овруч) завльотка ‘грай¬ лива дівчина’ (: літ). Менш часто й переважно в діалектах роль спонуки могли відігравати дієслівні основи з м'яким приголосним та е: навтьоки (: тікати), тьопати ‘копати’ (Овруч), нетьопуха (в літературній укра¬ їнській мові перевага надається варіантові нетіпаха — пор. тіпати), стьобати (в літературній українській мові перевага надається варіан¬ тові стібати) ірозтьоба ‘хвойда’, забрьоха (пор. забріхувати), стрьопи ‘торочки’ (Полтавщина — пор. тріпати) та ін." (с. 829, а також 830).

"А по-друге, я ніколи не чув про форму на кшталт "навтьоки"".
Ого. справді?

Пояснюю простіше, як я це розумію. Було спершу "ledъ". Коли Ъ з Ь занепали, стало "лед".
Далі сталося 2 речі:
1) Перетворення Е на І. Це був складний і непослідовний перебіг із багатьма винятками, сплутаннями та уподібненнями. Але загалом: І -- в закритому складі, Е -- в одкритому. Отже, стало (щонайменше багато де) "лід" -- "леду".
2) Перетворення Е після зубних на О. Це також складний, не всеохопний і не послідовний перебіг. Отже, стало "лід" -- "льоду". Треба просвіжити пам'ять в АУМі, але мені здається, що є і "лід", і "льод", і "лед" (у Н.в.) і "льоду", і "леду", і "ліду" (у Р.в.).
Також, схоже, могло бути вторинне перетворення "льоду" й "льод" за подібністю до слів з О (тобто утворився "льод" із "лед", а потім "льод" перетворили, ніби там і спершу був О, як "кіт" -- "кота"), судячи з "люд"(льуд) та інших проявів, які має І з О.
Додатково поглиблено: неясно на додачу, що там із наголосом. Наголос теж міг виливати на перетворення/неперетворення Е в новозакриитих складах.

"Я думаю ви плутаєте родовий одмїнок з одкритим складом, бо слово "возїння" хоч не в родовім одмїнку, та корїнь мїняється."
Тобто, добродію Максе? Де тут корінь міняється?

"Форма "навтьоки" є, а "лїд" у родовім одмїнку буде "льоду", а не "леду"."
Як я тільки написав вище, є й "леду", що просто не становить літнорми