<краще написати німецькою, ніж нормально по-нашому>

Я цитую з оригинала словника. 🤦 Що далї більше дивуєте ня своїм глупством та невїголоством. И лїністю — то ж уже й кирилицею писано змїнку, а Ви й трохи труду си не дали'сте глянути за посиланнєм у той словник (вїдї й не знаєте 'го) — Ївген Желехівський та Супрун Недїльський в тім словницї дали значіння руських слів нїмецькою мовою.

Думаю, більшість із нас його читали, хизуватися нема чого. Я німецьку не знаю
Будьте ласкаві прочитати в Толоці слова Карла-Франца Яна Йосифа, які я навів
І як би це слово записувалося по-людськи? Нікел? Никель? І як його читати необізнаному зацікавленому читачеві?

<необізнаному зацікавленому читачеві>

1. Сий заснуток ту є не більше ніж експеримент, а не чинно затверджен словник. И коли Ваш 'зацікавлен читач' не є глуп, то ме розумїти то.

І слово не вийде за межі досліду, якщо його не зможуть прочитати. Багато ж Вам писали, що так ми тільки розлякаємо людей. Напишіть хоч унизу, наприклад, "никел" чи "никель" для тих, хто МЗА (міжнародну звуківничу абетку) не знає. До речі, а чому там шва?
У латинці L читається насамперед як Л. Чому не можна написати кирилицею й додати вимову/уточнити, що Л у кінці може читатися як У нескладотворчий?
У нас письмо звучинне із засадою однозначності. Тобто передає фонеми, звучання яких може відрізнятися. Фонеми літературної мови. А більше для вжитку й не треба

І якщо записати нашою кирилицею, що має засаду однозначної відповідності, усі зрозуміють
Я все-таки не можу зрозуміти, як Ви можете поєднувати таке глибоке розуміння непростих речей і таке ж глибоченне нерозуміння того, що таке письмо важке для інших і ніколи не буде широко використовуватися

<таке письмо важке для інших і ніколи не буде широко використовуватися>

Складне, так, та не аж так — видївем уже люд и писати за моєю правописсю. Й ону складність перевишують вигоди. Питаннє є, що переднїше Вам є: що сама мова би була ладно писана або просто розумїти хай и неладно писано. Осе, Ви ж ту'сте чистоти мови в тямї слів ради, либо-н'? То чому неврете чистоту/ладність письма та вимови? Я ся через письмо намагаю, попри додаваннє самих слів, и ширити вїрну/питому вимову, чого чинне письмо кирилицею не дає.
А на Ваше тверджіннє що, будь сим, никда з мойого письма ник не буде широко користати, в Вас нема чарогала — ни минї ни Вам не вїсти, чи з'го будуть користати чи ни. Тай ко би ни, то не буде тому що моя правопись є зла. Рівно й о словах додаваних ту, ни Вам ни минї не вїсти чи стануть из йих користати, й попри се, розвиваємо сий заснуток далї в добрї вїрї що се є добра й потрібна рїч. То чому би й мене пинило чинити добру рїч из оглядом на письмо та вимову?

Кому, як не Вам, знати, що й мова (утрата носових, надкоротких), і, відповідно, її запис загалом спрощуються, а не навпаки.
Ваше письмо не "ладне", бо, на відміну від сучасного (хоча б його нехай опанують), не має засади однозначності. Якщо це пишеться Х, то воно читається або як Х, або як Х', не беручи до уваги одзвінчення через наближення, але не як Ш, що давно є опрічною звучиною. І якщо читається Х, то не пишеться С.
Наприклад, Ви так і не дали, хоча я просив, якихось свідчень того, що 4 різні І десь є різними звучинами, як і поширеності Ы на третину Вкраїни(?!!).
Я вже мовчу про "хрін" -- "хрону": усе поза межами такої латиинки оголошуєте "неправильним", але, як і "сліз", "бліх", зміни за подібністю є частиною мови, їх теж треба записувати, як і 8 різновидів слова "дровітня". Але як позначити в записі те, що "ри" може читатися як "ир"? А якщо такого не засвідчено?
Літературний запис записує звучини літературної мови. Необхідне й достатнє.
Запис, у якому треба думати, звідки походить це О або І, є непрактичним.
До речі, той же "мед", "погода" й інші слова в Р.В. мн.: О(або ж Е) одне за походженням, але в деяких словах не стало воно І. Не стало -- і все! Причини можуть бути різні, інколи вони невідомі, але що є, те є. О=о, І=і. І ці "неправильності" Ваше письмо не передає

Для людей із мовознавчою освітою це непросто, а про інших що казати? Це письмо бездоганне, якщо хочеться принизити людину, показати власну вищість у знаннях, вказати на її необізнаність чи то в звуківництві, чи то в слововиводі (яке це письмо, я так і не розібрався) і висловити свою неповагу до неї, до її часу, про що я вже казав. Уже більше десятка людей Вам сказали, що таке письмо тяжко-, а подекуди й зовсім незрозуміле.
Ви нехтуєте нашими думками?

<Никлий?>

Так, означен твар буде 'nicluy', а невзначен ‹nichel›.

Так шкода, що немає можливості змінити переклад, додавши кириличний, щоб усі розуміли

<для деяких особливих випадків треба ще, як у 2 прикладі>

Ne ròzouméu eimy. Cyto za '2 priclad'?

Перепрошую, на телефоні набирав, 1 приклад у "прикладах уживання", про заростки. Там "Никнути" не дуже підходить, бо вони не втрачають силу, хиляться тощо, а короткі від самого початку

<Там "Никнути" не дуже підходить, бо вони не втрачають силу, хиляться тощо, а короткі від самого початку>

Aha, ròzouméiõ Vasyõ muisly. Ale, cyto 'còrôtca œd sama poceatcou' tô ne e prauda. Napriclad, u veatscœi móuvé ta u slovénscé e reduction i na perueisno dóugéx ci 'normalnéx' gòlôsnéx.

Я про паростки, в життівницькому значенні

<Я про паростки, в життівницькому значенні>

Mogete rozviti?

Загалом я все написав вище. Див. 1 приклад у прикладах уживання про паростки: Біологічна реду́кція (від лат. reductio — повернення, відсунення назад) — зменшення, спрощення будови або й зовсім зникнення певних органів у зв'язку з втратою їх функцій в процесі еволюції.
Тобто є, наприклад, очі сліпак, відомий також як зінське щеня: у нього видно тільки сліди зростання повік у суцільне, тобто очі в нього не просто спрощені, а розвитково (еволюційно) втрачені взагалі.
Заростки ж у прикладі не вкорочуються від якогось стану, вони є такими від початку, тому тут доречніше прикметний, наприклад, "надкороткий", "слабкий", а не дієприкметник минулого часу

Редукція (біологія) — зменшення розмірів органів (аж до їх зникнення), спрощення їх будови і нерідко втрата ними функцій у процесі онтогенезу або філогенезу організмів. р. зумовлюється втратою органом його значення для організму внаслідок зміни умов існування. Наприклад, у деяких тварин печерної фауни редукуються очі, у деяких водяних рослин — корені і т. ін.