Тромбо́н — мідний духовий музичний інструмент, що являє собою складену циліндричну двічі зігнуту трубку, яка закінчується широкою горловиною; характеризується різким звуком.
Приклад вживання
Любив він музику. Коли, бувало, Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий – скрипка та кларнет, Та барабан з тромбоном, та труба, – Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос. (М. Рильський)
Кларнети аж вищали від захоплення, а тромбони поважно рохкали чрочисту хвалу. (О. Полторацький).
Походження
іт. trombone «велика труба» є похідним від tromba «труба», яке вважається словом германського походження
Opaco e tvoreno: -n- e tam zayvo. Coli œd primeitna ‹souven, souvna, souvno›, tó dóugyno bouti u izgodie iz rodomy slova ‹trõba› — *souvna trõba, ne *souvna trõba. A coli œd récla ‹souvati›, tó bõdé ‹souvotrõba›.
