Флейта — духовий музичний інструмент високого регістру.
Приклад вживання
Флейта свистіла, мов вітер між кручами (Іван Франко).
Походження
іт. flautа «флейта» походить від пров. ст. flaüt, що розглядається як контамінація давньопровансальських слів flaujol «флажолет» (нар.-лат. *flābeolum) і laüt «лютня», джерелом якого є ар. al-‘ūd, букв. «дерево». Через посер. р. мови (на що вказує звук ф).
Приклади в інших мовах
п. flet, ч. flét(n)a, заст. flauta, слц. flauta, вл. нл. flejta, полаб. fleitó, болг. фле́йта, фла́уто, м. флаута, флеjтa, схв. фла̏ута, слн. flávta.
r2u.org.ua: дуда
goroh.pp.ua: дуда
Сопілка - це сопілка, флейта - це флейта
А ще є свиріль, або пан-флейта, сиринга, кугікли, туйдук, зурна, дудка, калюка тощо. Навіщо збіднювати мову?