Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка):
"Игро́къ = грач (С. Аф. З. Л.), игра́ль, граль, игре́ць."

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов):
"Игро́к – грач, (і)гре́ць, (і)гра́ль, граве́ць (-вця́)."

Словник Желехівського дає відміну "играль".

Коротше слово ніж "програвач". При складанні з іншими словами (music player, video player) можна скоротити до одного складу — граль (гудограль; видивограль).

В англійській "player" (від play + er; порівняйте з worker, builder, driver) дослівно перекладається як "гравець", тобто той, або те, що грає. Слово доволі широке, первинно використовувалося для людей, а тоді й для речей. Порівняйте зі football player (гравець у футбол), piano player (піаніст), тощо.
У цьому словнику player під значенням "прилад чи застосунок, що грає" є лише шостим значенням слова — https://www.dictionary.com/browse/player

То запитання: якщо в англійській одне слово може використовуватися для стількох речей, чому ми не можемо використати слово для гравця? Тим більше, коли в українській ми маємо купу суфіксів, які втворюють похідні слова під значенням "гравець" від "грати".

Використовую (и)граль/(і)граль, яке є синонімом до "гравця". Оскільки "граль" у сучасній мові архаїчне слово, то пропоную використовувати його для пристроя-гравця.

Чому граль і играль/іграль? В українській мові є дві форми того слова: з "и/і" та без. Можете легко переконатися в цьому, якщо поглянете на слово "гра" та "іграшка". Наспавді, в українській мові є й слово "ігра", й слово "грашка". Більше того, є й слова через "и" (игра, играль, тощо), що є, до слова, первинним написанням того слова. Тому тут вибирати треба те, яке більше подобається, або керуватися правилами милозвучності (після приголосної — играль/іграль, після голосної — граль).

Скорочений варіант "програвача".

Етимологічний Словник Української Мови:
Гра́лка — музичний інструмент.

Етимологічний Словник Української Мови:
Гра́лка — музичний інструмент.