У Стародавній Греції словом "ліра" позначався будь-який інструмент сімейства лір — геліс (χέλυς букв. черепаха), барбит (βάρβιτον, βάρβιτος), формінга (φόρμιγξ), кіфара (κιθάρα). У вузькому значенні лірою називався геліс (найпростіша та найбільш легка за вагою з лір, з корпусом з панцира черепахи, обтягнутим волячою шкірою). Техніка гри на всіх античних лірах приблизно однакова: музикант тримав інструмент під кутом приблизно 45 градусів до корпусу, граючи стоячи (особливо на кіфарі) чи сидячи.
http://oldrusdict.ru/dict.html#: търнѧя, торнѧя, трьнѧя, терня "лира, λύρα".
Védé, wd *tyr- "terti → smuicati [strounui]". Pwdstatnyeinïe (substantivatio) peruésna pricmetna gœnotui (adjectivum femininum).
За вашим посиланням вказується авторство — Псалтирь с толкованиями Феодорита Киррского XV століття, уже після розпаду Русі.
Не підкажете авторство, щоб ми могли пересвідчитись, що це книга українця?