запозичення з латинської мови;
лат. altāre, altar «жертовник, пристрій для спалювання жертви» зводиться до *adaleio «спалюю» (звідки пізніше adoleo «тс.»), однак у мові римлян слово стало вторинно пов’язуватися з прикметником altus «високий» і відповідно пояснювалось як «високе місце, підвищення»;
