Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Джерело: https://gazeta.ua/articles/nelitereturna-leksika/_ukrayinci-mali-intimnu-leksiku/477554 (передостанній абзац)
В. Шкляр, "Кров кажана": вимахати = виїбати.
Ярославе, Ви ще не написали, а я Вам уже відповім: слово тут це для того, щоб дібрати до нього пристойні відповідники. А не сліпо переймати рос. культуру та її, як тут кажуть, "звуцтво" 😃
🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Ви спочатку вивчіть питання, потім пишіть.
Ой швець коло мене,
Тебе їбуть, їбуть мене.
запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 34).
Ой єбались копачі
З Переп’яті ідучи.
Ой єбались на межі
Попсували [нрзб.].
Хоч карбованця й дали,
Зате ж уже й доп’яли.
запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 4).
Подається за цим записом.
Запис не датований.
Датується на підставі згадки про Переп’ять, орієнтовно: червень — липень 1846 р.
Для вкраїнської праслов'янський пратвар був, скоріше за все, *jěbati, не *jebati. Звідси розвиток "ї". Слова на "єб-" (і точно на "йоб-"), на мою думку, взяті з московської (окрім Полісся, звісно ж).
»окрім Полісся, звісно ж«
+ !
»Походження
Слово «їбати» походить від праслов'янського *jebati, яке є спадкоємцем старослов'янського ѥбати (jebati) та староруського *єбати (*jebati).«
- Use crivo.
Ще треба перекласти їбати (переносне значення), під'їбати, під'єбати, наїбати, наєбати, заїбати, заєбати, проїбати, проєбати... А ще ябати на всяк пад і з усіма похідними... Так, для кожного слова вікрема сторінка має бути.
"ВІкрема"
Я вимагаю: припиніть знущатися з Мови!
Твара ‹вікремий› не може бути
>Твара ‹вікремий› не може бути
Поясніть, будь ласка, чому твари вікно, вісім, вісь, вітчизна, віслюк, вібчий, віблий, вівця можуть бути, а твара вікремий не може бути?
По-перше, прочитайте-таки Шевельова!
По-третє, "вісім" -- див. Шевельова, "вікно" -- з *okъno, вісь -- osь, вітчизна -- од otьcь, віслюк -- osьlъ, "вібчий"(дуже говіркове!) -- *obьtjo, "віблий"(говіркове!) -- *obьІъ. Бачите оці надкороткі Ь й Ъ після приголосних по О? Вони свого часу занепали. Звуцькі (фонетичні) підстави переходу О в І були тільки в новозакритих складах, тобто таких які були одкриті до того, як занепали надкороткі, і це Ви, може, знали б, якби читали Шевельова. Є й винятки, та мова не про них. Тут же -- з o kremě, немає ніякого надкороткого.
По-друге, як я вже багато разів писав (Ви й цього разу знехтуєте, я знаю), що в живій мові не можна механічно переносити якесь звуцьке (фонетичне)/звучинне (фонематичне), та й не тільки, явище бездумно, як Ви, на всі схожі випадки, що Ви знали б, може, якби Мова була Вам хоч трохи рідна або Ви одержали хоча б якесь її чуття, учачи. Це як чергування за совіцькими зразками, про яке я, знову ж, писав не раз. Тому найправильніша відповідь, опріч правил чергування (див. про новозакритий склад вище), мабуть, і найпростіша в таких виадках загалом: немає такого, не виникло (в)і замість О -- і все. Така Мова.
Там нем звідки взятися звуженню *o, через те, що нема передумови — слабкого відповідно до правила Гавлика надкороткого голосного в наступньому складі в пратварі.
В усіх наведении від Вас товарах передумови була, порівняймо їх пратвари: *ok•Ъ•no, *osm•Ь•, *os•Ь•, *ot•Ь•čizna, *os•Ь•ljukъ, *ob•Ь•tjьjь, *obv•Ь•lъjь, *ov•Ь•ca.
А пратвар же слова ‹окремий› є *obkremъjь — тут нема слабкого редукованого в наступньому складі після *o, отже і передумов для його звуження нема 🤷♂️
Головна ж біда тут -- поєднання незнання (і небажання знати) з палким бажанням покорчити великого знавця Мови, говірок, рідкісних явищ, одмін, простіше кажучи, повикаблучуватися, вибачте. Пані Кароліно, замість сотні словників мертвичини й говіркових слів прочитайте, будь ласка, спершу Шевельова
Міню Вам.
Тоді краще просто вживати протезу перед словом: вокремо.
Не "краще". Вона тут ні до чого.
Знову кажу. Якби Ви знали хоч трохи засади письма, не писали б такої дурні
окремо ~ вкремо ~ вокремо ~ гокремо ~ йокремо
Перше хтіла розділити передчеп і корінь уставним -і-, та нині вже гадаю що в цім нема потреби.
Рідко роблю таке, але додаю саме слово. Воно спільне для слов'янських мов
https://en.wiktionary.org/wiki/їбати
https://archive.org/details/etymological-dictionary-of-the-ukrainian-language/EDUL_2/page/306/mode/1up (с. 307)
«Є́бу твою курву маму... *провалля в пам'яті*
...Та і жінку твою є́бу й тебе не боюся» (сороміцька коломийка)
Та хай буде собі словʼянським скільки завгодно. Мене цікавить, як іще можна сказати, питомо українською, щоб не звучати як інтерсловʼян, більше відомий як росіянин.
ѣба́ти або ѣбти́. Не єкайте, то й не буде воно так ісхоже. ѣ тут значе усі міжні вимови, а то не тілки [йі].
Мало б буть <ѥбти/ѥти>, а не <ѣбти>
»Мало б буть <ѥбти/ѥти>, а не <ѣбти>«
I ya gadax na mity, vuixodiuxi yz corótca golósna proti dóuga u trualno-ceastilniex tvariex, he *pekti : *pēkati. Ta tout u tvarie iz *-ati e corein iz *oy — *(i)oybh-, ne *ē. I ouge’my pisau ógy inchœi slovianscœi móuvui ne dadõty znati tòcyno o *e ci *ē bõdy tó u tie tvarie na *-a-ti ci u tie tvarie na *-ti, ponevagy u usiex bõdy cotruy pratvar bui dau i tac yn zvõc "/e/* u tacœmy postayie. A *(i)oybh- tacui cazié na coristy ‹ieb•› i u ‹iebati› i u *‹iebti›.