🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️
Ви спочатку вивчіть питання, потім пишіть.

Ой швець коло мене,
Тебе їбуть, їбуть мене.

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 34).

Ой єбались копачі
З Переп’яті ідучи.
Ой єбались на межі
Попсували [нрзб.].
Хоч карбованця й дали,
Зате ж уже й доп’яли.

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 4).
Подається за цим записом.
Запис не датований.
Датується на підставі згадки про Переп’ять, орієнтовно: червень — липень 1846 р.

»окрім Полісся, звісно ж«

+ !

»Походження
Слово «їбати» походить від праслов'янського *jebati, яке є спадкоємцем старослов'янського ѥбати (jebati) та староруського *єбати (*jebati).«

- Use crivo.

"ВІкрема"
Я вимагаю: припиніть знущатися з Мови!

Твара ‹вікремий› не може бути

>Твара ‹вікремий› не може бути
Поясніть, будь ласка, чому твари вікно, вісім, вісь, вітчизна, віслюк, вібчий, віблий, вівця можуть бути, а твара вікремий не може бути?

По-перше, прочитайте-таки Шевельова!
По-третє, "вісім" -- див. Шевельова, "вікно" -- з *okъno, вісь -- osь, вітчизна -- од otьcь, віслюк -- osьlъ, "вібчий"(дуже говіркове!) -- *obьtjo, "віблий"(говіркове!) -- *obьІъ. Бачите оці надкороткі Ь й Ъ після приголосних по О? Вони свого часу занепали. Звуцькі (фонетичні) підстави переходу О в І були тільки в новозакритих складах, тобто таких які були одкриті до того, як занепали надкороткі, і це Ви, може, знали б, якби читали Шевельова. Є й винятки, та мова не про них. Тут же -- з o kremě, немає ніякого надкороткого.
По-друге, як я вже багато разів писав (Ви й цього разу знехтуєте, я знаю), що в живій мові не можна механічно переносити якесь звуцьке (фонетичне)/звучинне (фонематичне), та й не тільки, явище бездумно, як Ви, на всі схожі випадки, що Ви знали б, може, якби Мова була Вам хоч трохи рідна або Ви одержали хоча б якесь її чуття, учачи. Це як чергування за совіцькими зразками, про яке я, знову ж, писав не раз. Тому найправильніша відповідь, опріч правил чергування (див. про новозакритий склад вище), мабуть, і найпростіша в таких виадках загалом: немає такого, не виникло (в)і замість О -- і все. Така Мова.

Там нем звідки взятися звуженню *o, через те, що нема передумови — слабкого відповідно до правила Гавлика надкороткого голосного в наступньому складі в пратварі.

В усіх наведении від Вас товарах передумови була, порівняймо їх пратвари: *ok•Ъ•no, *osm•Ь•, *os•Ь•, *ot•Ь•čizna, *os•Ь•ljukъ, *ob•Ь•tjьjь, *obv•Ь•lъjь, *ov•Ь•ca.

А пратвар же слова ‹окремий› є *obkremъjь — тут нема слабкого редукованого в наступньому складі після *o, отже і передумов для його звуження нема 🤷‍♂️

Головна ж біда тут -- поєднання незнання (і небажання знати) з палким бажанням покорчити великого знавця Мови, говірок, рідкісних явищ, одмін, простіше кажучи, повикаблучуватися, вибачте. Пані Кароліно, замість сотні словників мертвичини й говіркових слів прочитайте, будь ласка, спершу Шевельова

Міню Вам.
Тоді краще просто вживати протезу перед словом: вокремо.

Не "краще". Вона тут ні до чого.
Знову кажу. Якби Ви знали хоч трохи засади письма, не писали б такої дурні

окремо ~ вкремо ~ вокремо ~ гокремо ~ йокремо

Перше хтіла розділити передчеп і корінь уставним -і-, та нині вже гадаю що в цім нема потреби.