Опитування щодо правопису אלישע פרוש

> “slœu- є бовгарицею “слів-”
> slov- є бовгарицею “слов-”
> “То це суть просто різні звукові міни писані різно, як у бовгарському письмі?”

I cde e tout “як у бовгарському письмі”?? Bóulgariçeiõ i u ‹слів› i u ‹слово› e ‹в› — u mene ge latiniçeiõ e ‹u› u ‹slœu› ta ‹v› u ‹slovo›.

> Певно
> dosloven: doslœunuy 

Tac, +

Na dielie, pravopisy iz ‹u› za [w] meidj ynomy golosnomy ta ynomy sõgolosnomy e yz serédniorosscoï pravopisi bóulgariçui, por.: ‹прауда, праꙋда› = ‹prauda›, ‹ꙋца, ꙋця, вуця, воꙋца› = ‹œuça›, ‹чоꙋник(ъ), чоуник(ъ)› = ‹tchóunic›. 

Odina yz gadoc pisati ‹u› za [w] meidj ynomy golosnomy ta sõgolosnomy e yzocrema pœdcercnõti zvõc [w ( = u̯)] — a ne [v]. Obace, i tam cde pisano e ‹v›, tó poprauno e ne [v] ale [β̞, ʋ]. 

Incha gadca pisati ‹u› a ne ‹v› meidj ynomy golosnomy ta ynomy sõgolosnomy e oge u rousscœy móuvie — a tó, ne he u veatscœy, leadscœy ci slovaçscœy — e rano-d.-rous. ‹vu, uu› (bóulgariçeiõ: ‹въ›) ta ‹vy, uy› dalo /u/, a ino u postayie (in position) pœsylie yna golosna ta pered ynomy sõgolosnomy /u/ e dalo [w]. Inchami slovami, na pr., ‘prauda’ [ˈprɑ̝wdɑ] ne e yz *‹pravyda› [ˈprɑwʲdɑ] → [ˈprɑwdɑ], ale yz *[ˈprɑwᵊdɑ] → **[prɑ.u.dɑ] → [prɑ͡u̯dɑ].

doslœunuy, dosloven, doslœunui, doslœunœi, doslœun•?

> doslœunuy, dosloven, doslœunui, doslœunœi, doslœun•?

Tac.

‹doslœunœi› e /doˈslywnˠi/ — g./m./n. im./uzcl.giv. mn. vuit., a ‹doslœunœy› e /doˈslywnyj/ — g. dat./miest. eid. vuit.

Pri ‹dosloven› mogé bouti i ‹doslœven›, za ‹œ› u bœilchosti tvarœu. Tvar ‹doslœven› mogé bouti pisano i ‹doslœuen›, ponevagy a) ‹doslœven› bui boul odin ino tvar iz ‹v› — usiõdui inde e ‹u›, a b) ‹u› meidj golósnoma ne mogé znaciti yaca incha golósa neigy golós cyto boul bui za ‹v› meidj golósnoma. Pro nastoyõ, ‹pèuen›, ‹tchóuen›, i ponevagy istoalœuno e tam *l → [w], ta i usiõdui inde u padiex e tam i tac ‹u›.

Пане Олисію, як *e-u-переголос є відбито по різних говорах? Гугол не дуже помагає найти ваші старі мінки. 

Добродію Богдане, може, Ви йому це поясните?

Добродії учасники, що пишуть страхописом добродія Єлисія, у мене до вас питання, дозвольте. Вас справді нітрохи не непокоїть те, що в словах “usiõ” й “prosiõ” “siõ”, якщо я правильно розумію, у першому читаємо тільки як “сю”(“уСЮ”), а в 2 – перш за все як “шу” (“проШУ”)? Тобто те саме місце (у кінці слова, після голосної, але різне прочитання? Вважаєте, що з логікою все добре? 

А тепер уже не прохання-питання, а вимога писати чинним письмом або хоча б додавати переклад своїх слів ним.

1. Хочу вірити, що за кращих часів упорядники додадуть повнотекстовий пошук. Це значно спростило би взаємодію в багатьох випадках, прискорило би пошук необхідних відомостей. Але навала крипописів значно вадить чудовому задуму. Шукаючи якесь слово, часто доведется його вводити 2-3-5 способами (по-людськи, першим кириличним письмом добродія Єлисія й 2-3 одмінами його латинки. І це ще добре, якщо знаєш їх усі! 
   Я писав раніше: “Добродію Єлисію, скажіть, будь ласка, а чим відрізняється, наприклад, “na cœilco” (30 травня, 2 рази) й “nacœilco” (21 травня) од “nacœlco” (20 й 15 травня), “na cœlco” (6 травня), “na cuœlco” (30 квітня) і “na cuœilco” (9 квітня), а потім – “na cœilco” (1 квітня; чи це був день глуму?)?” œ, œi, uœ й uœi, 4 одміни! (https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/opytuvannia-shchodo-pravopysu/page-3) 6 одмін, якщо я правильно полічив! 
   Я просто-таки вимагаю: пишіть, будь ласка, або хоча б перекладайте кирилицею, щоб слово можна було знайти повнотекстовим пошуком, щоб він видавав усі слова, які шукаєш! 
2. Навчіться, будь ласка, читати. Спільнота називається “Словотвір”. “СЛОВОтвір”, а не “ПИСМОтвір”, “ПРАВОПИСОтвір”, “КРИВОПИСОтвір”, “АБЕТКОтвір” абощо. Головне призначення – добирати переклади/відповідники до чужих слів. Ви, може, не повірите, але якось уже чи не 100 років пишемо такою кирилацею – і не пригадаю жодного всесвітнього лиха через це. Проста ж логіка: уся інша діяльність має щонайменше не заважати основному завданню. А кривописи прямо йому заважають: ускладнюють, уповільнюють, унеможливлюють читання написаного й пошук. 

Російська рідна для більшості українців, подобається їм це чи ні. Але це не значить, що українська мова не заслуговує бути унікальною. 

Головне призначення – добирати переклади/відповідники до чужих слів. Ви, може, не повірите, але якось уже чи не 100 років пишемо такою кирилацею – і не пригадаю жодного всесвітнього лиха через це.

Нас, тих, хто глибоко цікавиться українською, дуже мало, а саме завдяки Словотвору ми згуртувалися.
Добре, хай будуть літературною опис слова і самі переклади, але обговорення це вже занадто.