Віршування було тоді справді забавкою, хоча іноді через нього творились і в ньому поставали зовсім не забавні речі. Звідси й походить та величезна у тодішніх письменників охота до вигравання формою, до всіх отих „раків”, акровіршів та інших „кур'єзних” творів (С. Єфремов)
Загадки й акровірші пізнього Глібова — це теж, вочевидь, спадок нашого бароко (М. Назаренко).
нім. Leistenvers, Leistengedicht
хорв. prvoslovka
Вікіпедія наводить якісь давні назви, але такі собі й перевірити треба. Може ще якісь є? Величковський ніби називав "акростихіс" й пояснював "вірш, котрий краєгранесієм, то єст початковими літерами, (...) ізображает"
І схоже "акровірш" це "виправлена" форма, навіть новою літературною мовою спочатку й загалом більше вживали грецький "акростих" (грец. "стих" в українській теж є, але з іншим значенням), навіть англійською, польською й латиною так. Хоча якщо є "вірш", чому б і не прояснити
вірш