Одні слова з чужою двоголоскою "іа" (яку би якість вона не мала) пишемо через "іа", одні через "ія", а треті через "я", як, власне, в слові "кав'яр" (фран. caviar, нім. Kaviar). З послідовним письмом таких однописів не було би (на приклад, "кавіар" та "кав'яр"). Й окрім того, слово геть непотрібне. Англійською, до прикладу, "caviar" позначає будь-яку їкру, не лише чорну, питомого слова сучасна англійська не має. Українська ж має, й за своєю природою чорна їкра не має відмінних функій від червоної, справа в виді риби, звідки вона взята. Як яйця птахів, плазунів бувають у різних розмірах, подобах і кольорах, ікра риб різниться між видами. Слово зайве.

Нехай буде зайвим. Проте кав'яр має усталену асоціацію з икрою (помилково, але не тільки з чорною). Яке обґрунтування називати баристу кав'яром, коли це звучання точно відповідає "икрі" англійською? Випадковий збіг? Це тільки вносить плутанину. Тоді краще забути про "кав'яр" і послуговуватися тільки "икрою" і "баристою". Або не намагатися винаходити слово де воно не потрібно. "Людина, що варить каву" — не скрізь треба мати однослівні поняття.