Марія Іванівна Литвиненко-Вольгемут у партії Одарки виявила не тільки свій прекрасний голос, не тільки бездоганну дикцію, але й першорядні комедійні здібності. (М. Рильський)
Певно, я захопився ще більше й під кінець, коли я почав виголошувати “хай живе”, мій голос прибрав такої дикції й експресії, що після цього вже не можна було не плескати. (Б. Антоненко-Давидович)
– Ви так читаєте, що я свій вірш не впізнаю! – спромігся на комплімент Тарас. – Яка вимова, дикція!... (Василь Шевчук).
—